З огляду на накопичений досвід і виходячи із сформульованої мети, що складається в забезпеченні вимог точності роботи синхронізатора, при проектуванні вибирається спосіб точної синхронізації, параметри синхронізації визначаються прямим способом виміру, а команда на включення формується з постійним часом випередження.
При цьому ключовою процедурою є вибір моменту подачі команди на включення вимикача генератора. При виборі тих або інших рішень підзадач проектування й пошуку ключової процедури будемо виходити з наступних міркувань. У запропонованому розгалуженому графі вершина являє собою завершення процедури якої-небудь проектної підзадачі " n", що входить до складу безлічі всіх процедур проектування П. Весь процес проектування описується наступними співвідношеннями:
(1.4)
Уведемо в розгляд функцію fn, за допомогою якої відобразимо зв'язок множин вершин графа ti, tk з процедурами n:
(1.5)
Введеної функції (1.4.2) властиві наступні обмеження:
при фіксованих n, i, k; (1.6)
|
|
для будь-якого n. (1.7)
Обмеження (1.4.3) полягає в тому, що на ту саму вершину не може надходити сигнал від різних процедур "n".
Обмеження (1.4.4) полягає в тому, що на вхід вершини tn і з її виходу повинен надходити хоча б один сигнал. Уведемо функцію приналежності , що розуміє як суб'єктивну міру виконання процедури n (ti, tk). Оскільки безліч П звичайно, остільки функція приналежності μ цієї безлічі являє собою матрицю:
(1.8)
де індекси рядків відповідають індексам вхідних вершин графа ti, а індекси стовпців - вихідним вершинам графа tk.
Викладений матеріал дозволяє сформулювати методику проектування синхронізатора, відповідно до якої процес проектування полягає в перетворенні вихідної інформації, що отримується у вхідних синусоїдальних напругах:
заданих обмеженнях по початкових параметрах синхронізації δ доп, ω sдоп, Δ Uдоп і часу включення вимикача генератора tвкл, у кінцеву інформацію, на підставі якої приймається рішення про формування команди пристроєм синхронізації.
пристрій синхронізація автоматична генератор
Першим етапом пропонованої методики є етап введення вихідних даних і визначення критерію (мети), до якого треба прагнути. Далі послідовно приймаються рішення про спосіб синхронізації, способі виміру кута між синхронізуємими напругами, способі виміру кутової частоти ковзання й способі формування команди на включення вимикача генератора. Після рішення цих завдань складається структурна схема синхронізатора й формуються часні підзадачі, пов'язані з одержанням імпульсних послідовностей зі зсувом по фазі синхронізуємих напруг, затримкою імпульсних послідовностей, їхнім переносом, фіксацією моменту збігу фаз, контролем частоти ковзання й вибором моменту подачі команди на включення вимикача генератора. При рішенні цих підзадач аналізуються альтернативні варіанти.
|
|
Набір альтернатив являє собою набір матриць (1.8). Просування по представленому графі здійснюється залежно від поставлених умов.
Розглянемо більш докладно рішення приватних завдань проектування.