2020-01-14
173
Дослідження проводили у субхронічному експерименті (1 міс. затравки) на статевозрілих щурах-самцях лінії Вістар вагою 160-185 г. після проходження ними 14-денного карантину. Тварини утримувались у загальноприйнятих умовах віварію із вільним доступом до питної водогінної води по 8-10 тварин у кожній групі. Групи дослідних щурів, шлях введення та доза застосованих препаратів подано у таблиці 1. Усього в експерименті використано 140 тварин.
Екстракт, що містив 5 % екдістероїдів, готували із надземної частини у фазі цвітіння рослини S. coronata, яка була вирощена на дослідних ділянках в національному парку „Олександрія” (м. Біла Церква). Екстракцію, ідентифікацію і ліофілізацію проводили за методикою Ю.Д. Холодової на базі Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАНУ.
Таблиця 1. Групи дослідних щурів.
| № групи | Речовина (препарат), яка застосовувалась | Доза та шлях введення |
| 1 серія – 1 місяць експозиції | ||
| 1. (контрольна) | Фіз. р-н | 1 мл в/о |
| 2. | Ацетат свинцю на фіз. р-ні | 1,53 мг/кг в/о |
| 3. | Ацетат свинцю на фіз. р-ні + глутаргін | 1,53 мг/кг в/о 100 мг/кг з їжею |
| 4. | Ацетат свинцю на фіз.р-ні + водний р-н екстракту S. coronata | 1,53 мг/кг в/о 20 мг/кг з їжею |
| 5. | Фіз. р-н + глутаргін | 1 мл в/о 100 мг/кг з їжею |
| 6. | Фіз. р-н + водний р-н екстракту S. coronata | 1 мл в/о 20 мг/кг з їжею |
| 2 серія – 1 місяць експозиції + 1 міс. постекспозиційного періоду | ||
| 7.(контрольна) | Фіз. р-н | 1 мл в/о |
| 8. | Ацетат свинцю на фіз. р-ні | 1,53 мг/кг в/о |
| 9. | Ацетат свинцю на фіз. р-ні + глутаргін | 1,53 мг/кг в/о 100 мг/кг з їжею |
| 10. | Ацетат свинцю на фіз. р-ні + водний р-н екстракту S. coronata | 1,53 мг/кг в/о 20 мг/кг з їжею |
Примітка: в/о – внутрішньоочеревинний шлях введення, фіз. р-н – фізіологічний розчин.
Після припинення експозиції половину тварин знеживлювали шляхом декапітації та проводили дослідження, а решту утримували в умовах віварію 1 місяць, після чого теж знеживлювали. Після декапітації забирали кров та одразу видаляли внутрішні органи.
Концентрацію свинцю у біологічних середовищах щурів визначали методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії в полум’ї.
Дослідження кількості еритроцитів та гемоглобіну проводили фотоколориметричним методом, розрахунок лейкоцитарної формули, кількості ретикулоцитів, еритроцитів з базофільною зернистістю здійснювали по загальноприйнятій методиці. Визначення стійкості еритроцитів до кислотного гемолізу проводили кінетичним методом.
Біохімічні дослідження, що характеризують стан окисного метаболізму та обмін оксиду азоту, проводили у плазмі, еритроцитарному концентраті, гомогенатах тканин печінки і аорти.
Рівень загальних вмісту тіолових сполук в гомогенаті печінки оцінювали з реактивом Елмана (Ellman G.I., 1959), рівень небілкових (низькомолекулярних) тіолів визначали після осадження трихлороцтовою кислотою. Вміст пероксиду водню (Н2О2) визначали спектрофотометрично після додавання аліквоти проб до розчину йодиду калію (0,1 моль) із надлишком лактопероксидази (50 нмоль) у фосфатному буфері (0,05 моль) при довжині хвилі 353 нм (Huwiler M., 1984). Рівень генерації супероксид-аніону у пробах оцінювали по зміні екстинції при 550 нм за окисленням цитохрому С у 10 ммоль тріс-буфері після інкубації сумішей при 37 °С протягом 30 хв (Mc. Cord J., 1982). Визначення рівнів генерації ОН-радикалу проводили в інкубаційній суміші по приросту малонового діальдегіду (Conte D., 1996).
Активність сумарної NOS визначали за вмістом новоутвореного нітрит-аніону колориметричним методом (Vodovotz Y., 1994; Green L.C., 1982). Інкубаційна суміш складалась з 50 ммоль фосфатного буфера (рН 7,4), 1,25 ммоль CaCl2, 1 ммоль NADPH, 1 ммоль L-аргініну. Для визначення іNOS в інкубаційну суміш замість CaCl2 додавали 0,1 ммоль ЕДТА. Розрахунок активності сNOS проводили шляхом віднімання від показника активності сумарної NOS показник активності іNOS. Вміст нітрит-аніону (NO2-‾) визначали в безбілкових аліквотах гомогенатів чи надосадових проб після визначення активності NO-синтази у колориметричній реакції за допомогою реактиву Гріса методом Гріна (Green L.C., 1982). Вміст нітрат-аніону (NO3‾) визначали спектрофотометричним методом (Isukahara H., 1996) у модифікації з бруцином. Концентрацію низькомолекулярних нітрозотіолів (НМНТ) визначали в безбілковій кислоторозчинній фракції за методикою визначення NO2- з модифікованим реактивом Гріса, що містив катіони Нg2+ (2,5 % Hg2+ в 4 % розчині Н3РО4) (Padgett C. M., 1998). Визначення високомолекулярних нітрозотіолів (ВМНТ) проводили за методикою визначення NO2- в білкових аліквотах після гідролізу проб протягом 18 годин при кімнатній температурі у присутності катіонів Нg2+ (Padgett C. M., 1998). Визначення нітратредуктазної активності проводили за змінами вмісту субстрату субстрату – нітрат-анону- в натрій-фосфатному (20 ммоль/л рН 7,4) в присутності надлишку NADH (Li H., 2001). Активність аргінази визначали спектрофотометричним методом за вмістом сечовини (Garganta C. L., 1982). Концентрацію сечовини оцінювали в безбілкових пробах колориметричним методом з набором реактивів фірми LAСHEMA. Вміст загального білку в пробах визначали загальновідомим методом Бредфорд.
Дослідження скоротливої функції аорти проводили на препаратах ізольованих сегментів грудного відділу аорти експериментальних тварин (щурів) (Соловйов А.І., 2000; Ткаченко М.М., 2002). Після видалення аорту нарізали на сегменти шириною близько 1,5 – 2 мм (маса близько 2 мг) під кутом 45° із урахуванням циркулярної орієнтації гладком’язевого шару. Препарат ізольованого сегменту аорти поміщали в проточну термостатовану (36° С) камеру в стандартний розчин Кребса (NaCl – 133,0; KCl – 4,7; NaHCO3 – 16,3; NaH2PO4 – 1,38; CaCl2 – 2,5; MgCl2 – 1,05; глюкоза – 7,8 ммоль/л; рН 7,4), де його піддавали розтягненню з силою 10 мН і витримували протягом 30-40 хв. Скорочувальну активність гладеньких м’язів (ГМ) аорти реєстрували за допомогою механоелектричного перетворювача 6МХ1С в режимі, що наближався до ізометричного. Активацію ГМ проводили додаванням до буферного розчину норадреналіну (НА, “Sigma”, США). Ендотелійзалежні та ендотелійнезалежні реакції досліджували по зміні тонічного напруження ГМ на ендотелійзалежний агоніст мускаринових рецепторів ацетилхолін гідрохлорид (“Flьka”, Швейцарія) та ендотелійнезалежний агоніст нітропрусид натрію (“Sigma”, США). Зміну амплітуди тонічного напруження вимірювали у відсотках відносно до їх сталого скорочення на НА (скорочення на НА приймали за 100%).
Обсяг проведених досліджень приведено у табл. 2. Результати обробляли методом варіаційної статистики, використовуючи програмне забезпечення Origin 6.0 фірми “Microcal Software, Inc” (США).
Таблиця 2. Обсяг проведених досліджень.
| № | Метод дослідження | Кількість досліджень |
| 1. | Визначення вмісту свинцю у біосередовищах | 40 |
| 2. | Загальний аналіз крові та лейкоцитарна формула | 40 |
| 3. | Дослідження кислотної резистентності еритроцитів | 20 |
| 4. | Визначення біохімічних показників у біосередовищах: - концентрації тіолових сполук - активності cNOS - активності iNOS - концентрації нітрит-аніону - концентрації нітрат-аніону - концентрації високомолекулярних нітрозотіолів - концентрації низькомолекулярних нітрозотіолів - активності аргінази - активності нітратредуктази - концентрації сечовини - рівня продукції супероксид-аніону - концентрації пероксиду водню - рівня продукції гідроксил-радикалу | 100 150 150 200 200 200 200 200 200 200 100 100 50 |
| 5. | Дослідження функціональної активності судинної стінки на препаратах ізольованих сегментів аорти щурів | 100 |
| Усього використано щурів лінії Вістар | 140 |
Результати досліджень та їх обговорення. При дослідженні вмісту свинцю в крові та органах дослідних щурів виявлено, що після 28 введень ацетату свинцю у дозі 1,53 мг/кг спостерігалось його накопичення в нирках і аорті та, меншою мірою, в крові, серці, печінці (Табл. 3).
У постекспозиційному періоді у щурів, яким вводили ацетат свинцю, виявлено зниження концентрації свинцю в крові та внутрішніх органах, особливо в аорті та нирках, порівняно із першим періодом досліджень, що пов’язано з перерозподілом даного металу, депонуванням та виведенням його із організму тварин після припинення експозиції.
Застосування глутаргіну та екстракту S. coronata у щурів дослідних груп на фоні експозиції ацетатом свинцю, порівняно із групою тварин, якій вводили лише свинець, сприяло зниженню вмісту цього металу в аорті, печінці, та, особливо, в нирках і не впливало на його концентрацію в крові. У постекспозиційному періоді у тварин цих дослідних груп зниження вмісту свинцю у біосередовищах спостерігалося лише в нирках.
Таблиця 3. Вміст свинцю в органах та крові дослідних щурів (М ± m, n=10).
| Біосере-довище | Експозиційний період | Постекспозиційний період | ||||||
| Конт-роль | Pb | Pb + Гл. | Pb + S.cor. | Конт-роль | Pb | Pb +Гл. | Pb +S. cor. | |
| кров | 0,25 ±0,02 | 1,31 ± 0,06* | 1,28 ± 0,05* | 1,22 ± 0,06* | 0,24 ± 0,01 | 0,49 ± 0,04*1 | 0,41 ± 0,01*1 | 0,43 ± 0,05*1 |
| аорта | 1,64± 0,06 | 16,36± 1,39* | 9,06 ± 1,47*а | 11,7 ± 1,92*b | 1,67 ± 0,06 | 4,51 ± 0,36*1 | 4,48 ± 0,42*1 | 4,74± 0,73*1 |
| серце | 0,58± 0,05 | 1,86 ± 0,09* | 0,83 ± 0,04*а | 0,90 ± 0,1*b | 0,62 ± 0,06 | 1,58 ± 0,19* | 1,26 ± 0,08*1 | 1,34 ± 0,10*1 |
| печінка | 0,98± 0,05 | 3,56 ± 0,25* | 2,14 ± 0,18*а | 3,04 ± 0,36* | 0,98 ± 0,08 | 1,45± 0,32*1 | 1,1 ± 0,17*1 | 1,44 ± 0,14*1 |
| нирки | 0,96± 0,12 | 27,32±1,3* | 11,34 ± 1,07*а | 11,3 ± 2,53*b | 1,11 ± 0,09 | 12,97 ± 1,07*1 | 6,09 ± 0,59*1a | 5,45 ± 0,57*1b |
Примітка: *- статично достовірні відмінності від контрольної групи; a – статистично достовірна відмінність між групою тварин, експонованих свинцем та групою, якій вводили свинець у комбінації з Глутаргіном; b – статистично достовірна відмінність між групою тварин, експонованих свинцем та групою, якій вводили свинець у комбінації з екстрактом S. сoronata; 1 – статично достовірні відмінності між показниками 1 місяця досліджень та постекспозиційним періодом; р<0,05.
При дослідженні гематологічних показників периферичної крові у експонованих ацетатом свинцю щурів у першому періоді досліджень та через 1 місяць після припинення експозиції свинцем виявлені ознаки гематотоксичної дії свинцю (табл. 4), які проявлялись переважно змінами в еритроцитарному ряді клітин крові: зниження гемоглобіну, зменшення кількості еритроцитів, зростання кількості еритроцитів з базофільною зернистістю, причому зазначені порушення були більш виражені у постекспозиційному періоді. Застосування досліджуваних препаратів у щурів на фоні експозиції свинцем сприяло збільшенню кількості еритроцитів, підвищенню концентрації гемоглобіну в крові, зменшенню кількості еритроцитів з базофільною зернистістю.
При дослідженні функціонального стану мембран еритроцитів методом кислотних еритрограм у затравлених свинцем щурів, порівняно із показниками контрольної групи тварин, виявлено зниження кислотної стійкості еритроцитів, що проявлялось зменшенням часу настання максимального та повного гемолізу еритроцитів, а також зниженням індексу стійкості еритроцитів. Причиною посилення гемолізу може бути як активація вільнорадикального окислення, що також призводить до дестабілізації мембран еритроцитів, так і деформація ліпопротеїнового каркасу еритроцитарної мембрани, що обумовлено блокуванням SH-груп і порушенням нативної конформації апопротеїнового компоненту білково-ліпідних комплексів.
Експериментальні дослідження показали значне зростання показників продукції АФК (концентрації пероксиду водню та генерації супероксид-аніону і гідроксил-радикалу) в тканинах аорти та печінки щурів, яким вводили ацетат свинцю, та зниження їх рівня через 1 місяць після припинення експозиції (табл. 5). Застосування препарату глутаргін та екстракту S. сoronata у експонованих свинцем щурів призводило до істотного зниження рівня активних форм кисню в печінці та аорті, проявляючи, тим самим, виражені антиоксидантні властивості. При цьому, екстракт S. сoronata проявляв більш виражені антирадикальні властивості порівняно із глутаргіном.
У тканинах печінки експонованих свинцем щурів спостерігались істотні зміни рівні тіолових сполук: підвищення рівня низькомолекулярних (НМТ) та зниження високомолекулярних (ВМТ), що було більш виражено у постекспозиційному періоді (табл. 6).
Застосування глутаргіну та екстракту S. сoronata у інтактних щурів не призводило до зміни рівня тіолових сполук у печінці тварин. У разі використання даних препаратів на фоні експозиції ацетатом свинцю спостерігалась нормалізація рівня високомолекулярних тіолів у печінці дослідних тварин, що можна пояснити їх антиоксидантною дією та здатністю позитивно впливати на процеси нітрозилювання білкових молекул при дії свинцю. Збільшення рівня небілкових SH-груп у печінці даних груп тварин у постекспозиційному періоді може бути пов’язано із зростанням концентрації глутатіону завдяки здатності досліджуваних препаратів стимулювати його синтез.
У дослідженні виявлено суттєві зміни показників продукції та обміну оксиду азоту в аорті, печінці, еритроцитах та плазмі експериментальних тварин, що може суттєво вплинути на реалізацію його дії (табл. 6).
Активність конститутивної ізоформи синтази оксиду азоту у експонованих ацетатом свинцю щурів у першому періоді досліджень порівняно із відповідними показниками контрольної групи тварин зростала в аорті, печінці та плазмі, проте у постекспозиційному періоді активність даної ізоформи ферменту в аорті та печінці істотно знижувалась. Активність індуцибельної NO-синтази у тварин, яким вводили свинець, зростала в аорті та печінці у обох періодах, а в плазмі – у постекспозиційному періоді. Ці дані свідчать про зниження активності сNOS та зростання іNOS в організмі експериментальних тварин при дії свинцю.
Зростання рівня метаболітів оксиду азоту (ВМНТ, НМНТ, нітрат- і нітрит-аніону) на фоні підвищеної активності NO-синтази свідчить про гіперпродукцію NO в аорті, печінці, еритроцитах та плазмі експонованих свинцем щурів, що особливо проявляється у постекспозиційному періоді. Значне нітрозилювання низько- та високомолекулярних тіолів, може призвести до зміни їх функціональної активності та негативно вплинути на перебіг біохімічних реакцій.
Таблиця 4. Гематологічні показники (М ± m, n=10).
| Гематологічні показники | Експозиційний період | Постекспозиційний період | ||||||
| Контроль | Pb | Pb + Гл. | Pb + S.cor. | Контроль | Pb | Pb + Гл. | Pb +S. cor. | |
| Еритроцити, х 1012 | 3,5 ± 0,16 | 3,66 ± 0,12 | 3,54 ± 0,09 | 3,3 ± 0,04 | 4,26 ± 0,16 | 3,9 ± 0,07* | 4,32 ± 0,18a | 4,4 ± 0,14 b |
| Гемоглобін (г/л) | 128,4 ± 0,98 | 117,2 ± 3,4* | 116 ± 4,9* | 109,2 ± 5,7* | 138,8 ± 1,3 | 110,6 ± 2,1* | 128,8 ± 3,5*a | 126,4 ±2,8* b |
| Баз. зерн. ер-ти | 0,8 ± 0,2 | 2,2 ± 0,41* | 1,2 ± 0,49 a | 0,6 ± 0,25 b | 1 ± 0,41 | 13,4 ± 2,87* | 2,2 ± 0,37 a | 7,6 ± 0,87* b |
| Поліхр. ер-ти | 4,2 ± 0,54 | 4,1 ± 0,53 | 5,2 ± 1,44 | 3,5 ± 0,59 | 3,8 ± 0,3 | 4,4 ± 0,47 | 3,7 ± 0,37 | 4,3 ± 0,3 |
| Ретикулоцити (‰) | 24,6 ± 2,4 | 25,4 ± 1,63 | 31 ± 6,45 | 22,4 ± 3,04 | 21,3 ± 1,14 | 26,4 ± 4,03 | 24,4 ± 2,86 | 24 ± 4,57 |
| Еозинофіли (%) | 1,2 ± 0,2 | 1,6 ± 0,24 | 2,4 ± 0,98 | 2 ± 0,63 | 2,8 ± 0,97 | 2,2 ± 0,58 | 1,2 ± 0,37 | 2,8 ± 1,83 |
| Нейтрофіли: Паличкоядерні (%) Сегментоядерні (%) | 1 ± 0 27,6 ± 2,5 | 1,2 ± 0,2 32,2 ± 2,56 | 1,2 ± 0,2 26,6 ± 3,93 | 1,4 ± 0,25 21 ± 4,66 b | 0,8 ±0,2 23,5 ± 5,06 | 2,4 ± 0,8 8,6 ± 1,08* | 1,2 ± 0,2 13,6 ± 2,4* a | 1 ± 0 14 ± 4,16 *b |
| Лімфоцити (%) | 63,4 ± 5,73 | 56,2 ± 2,93 | 62,4 ± 4,2 | 71,6 ± 4,15 | 67 ± 3,73 | 79 ± 2,43* | 75 ± 3,73 | 75,6 ± 6,6 |
| Моноцити (%) | 6,8 ± 1,5 | 8,4 ± 1,03 | 7,4 ± 2,31 | 3,8 ± 1,58 | 7,4 ± 1,08 | 7,8 ± 1,91 | 8,4 ± 2,11 | 6,6 ± 1,54 |
Таблиця 5.Показники продукції АФК в аорті та печінці щурів.
| Показники | Експозиційний період | Постекспозиційний період | ||||||||
| Гл. | S. cor. | Контроль | Pb | Pb + Гл. | Pb + S. сor. | Контроль | Pb | Pb + Гл. | Pb +S.cor. | |
| Супероксид-аніон (О2-), нмоль ∙ хв-1 /мг.білку | ||||||||||
| в аорті | 4,5±0,36 | 3,18±0,36* | 3,98±0,29 | 26,34±1,74* | 12,6±0,7*a | 11±1,5*b | 4,1±0,49 | 17±0,881 | 8,7±0,7*a1 | 5,1±0,35*b1 |
| в печінці | 1,92±0,1 | 1,4±0,07* | 1,87±0,16 | 25,4±2,2* | 7,8±0,62* a | 4,3±0,19* b | 2,68±0,5 | 11,9±1,91 | 5,7±0,82*a | 2,2±0,32b1 |
| Пероксид водню (Н2О2), пмоль/мг.білку | ||||||||||
| в аорті | 14,5±0,8 | 11,8±0,8 | 13,7±0,8 | 68,1±5,1* | 25,7±1,6*a | 26,1±2,7* b | 13,2±0,7 | 31,7±2,71 | 29,2±2,5* | 19,5±2,8*b1 |
| в печінці | 3,3±0,34 | 2,32±0,15 | 2,58 ± 0,41 | 50,1±10,9* | 15,5±1,5 | 7,24±0,5*b | 2,98±0,19 | 11,7±0,81 | 7,1±1,15*a1 | 3,7±0,87b1 |
| Гідроксил-радикал (ОН-), у.о. | ||||||||||
| в печінці | 1,72±0,16* | 2,84±0,1* | 4,9±0,3 | 59,2±4,4* | 25,3±2,4*a | 12,1±0,9*b | 4,8±0,38 | 14,8±0,61 | 8,7±0,35*a1 | 5,36±0,45b1 |
Таблиця 6. Показники обміну оксиду азоту та рівня тіолів в біосередовищах щурів.
| Показ-ники | Експозиційний період | Постекспозиційний період | |||||||||
| Гл. | S. cor. | Конт-роль | Pb | Pb + Гл. | Pb + S. сor. | Конт-роль | Pb | Pb + Гл. | Pb +S.cor. | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | |
| cNOS (пМоль/мг б ∙хв) | |||||||||||
| в плазмі | 3±0,42* | 3,79±0,42* | 1,61±0,33 | 6,28±2,85* | 5,19±1,07* | 8,23±0,91* | 1,54±0,2 | 4,57±0,72* | 2,45±0,35*а1 | 2,05±0,76b1 | |
| в аорті | 33,6±0,96 | 34,7±3,95 | 31,8±5,15 | 165±23,5* | 48,3±6,3*а | 19,7±1,0 | 32,4±2,3 | 5,5±1,0*1 | 19,5±0,99*а1 | 19,5±1,6 * b | |
| в печінці | 14,2±1,5 | 12,35±0,68 | 12,4±0,85 | 24,2±2,9* | 16,2±2,5а | 19,83±1,3*b | 12,5±0,8 | 11,4±1,41 | 9,5±1,41 | 16,3 ± 1,95 | |
| iNOS (пМоль/мг б ∙хв) | |||||||||||
| в плазмі | 3,17±0,18* | 3,1±0,15* | 1,84±0,05 | 2,09±0,08 | 2,82±0,27 | 3,66±0,45*b | 1,82±0,05 | 7,56±0,95*1 | 1,58±0,32а1 | 1,4±0,24*b1 | |
| в аорті | 3,3±0,38* | 8,0±0,4 | 6,8±0,8 | 28,8±5,3* | 12,5±1,9*а | 5,7±0,5b | 6,8±0,3 | 37,9±3,8* | 19,4±2,99*а1 | 20,7±1,8*b1 | |
| в печінці | 13,5±0,9 | 12,4±0,65 | 11,03±1,2 | 24,4±1,5* | 14,5±1,5а | 15,3±0,8b | 9,5±0,7 | 109±9,4*1 | 23,7±1,6*а1 | 11,4±0,5b1 | |
| Нітрит-аніон (NO2-) (пМоль/мг б) | |||||||||||
| в плазмі | 125,7±9,6 | 116,9±9,6 * | 134,5±1,5 | 149,3±8,4 | 100,5±3,9*а | 176,3±31,2*b | 133,1±2,4 | 473,4±13,7*1 | 763,4±82,3*а1 | 475,7±30*b1 | |
| в аорті | 163,7±16 | 154,3±10,3 | 154,4±7,1 | 80,2±4,8* | 67,1±8,2* | 149,3±6,5b | 158,1±7,2 | 50±8,9*1 | 157,1±15,4а1 | 141,5±13,4b | |
| в печінці | 265±29,8* | 156,5±9,6 | 181,3±19,1 | 208,0±6,5 | 210,6±10,1 | 152,2±8,1b | 171,7±8,8 | 765,2±83,4*1 | 232,9±40,3*а | 162,9±23,8b | |
| в еритр-х | 23,1±3,8 | 21,2±1,7 | 18,7±0,4 | 17,7±0,9 | 18,3±0,6 | 31,6±5,5*b | 17,9±0,4 | 90,8±7,8*1 | 140,5±15,4*а1 | 66,7±13,6*b1 | |
| Нітрат-аніон (NO3-) (нМоль/мг б) | |||||||||||
| в плазмі | 12,6±0,7* | 11,6±0,7* | 26,3±1,7 | 28,5±1 | 27,9±0,6 | 25,1±1,9 | 25,2±1,1 | 10,7±0,4*1 | 9,2±1,1*1 | 5,1±0,6*b1 | |
| в аорті | 40,9±3,4 | 37,5±3,6 | 45,9±2,2 | 276±46* | 129±9,9*а | 121,9±1,6*b | 49,2±4,3 | 376±60,9* | 8,7±0,7*а1 | 5,1±0,3*b1 | |
| в печінці | 119,3±5,6 | 79,18±5,1* | 116,4±5,1 | 145,5±7,9* | 110±5,6а | 95,3±11,3*b | 114,2±3,9 | 175,4±18,5*1 | 113,5±5,9а | 106,9±6,2b | |
| в еритр-х | 1,14±0,13* | 1,21±0,16 | 1,47±0,07 | 1,44±0,17 | 1,32±0,05 | 2,01±0,11*b | 1,39±0,18 | 2,07±0,16*1 | 0,72±0,11а1 | 1,94±0,09*b | |
| Низькомолекулярні нітрозотіоли (НМНТ) (пМоль/мг б) | |||||||||||
| в плазмі | 36,9±2,5 | 34,9±1,5 | 30,8±3,4 | 31,9±1,8 | 33,5±1,6 | 49,8±3,9*b | 32,6±1,4 | 32,5±3,5 | 35,71±3,24 | 37,9±2,5 | |
| в аорті | 169,4±8,3* | 202,4±8,3* | 277,3±3,4 | 113±10,4* | 157,7±5,4*а | 109,2±11,3* | 274,3±4,5 | 52,9±6,5*1 | 109,2±11,3*а1 | 141,5±13,4*b1 | |
| в печінці | 65,2±7,5* | 43,1±3,48 | 42±4,1 | 230±24,2* | 70,8±4,5*а | 75,1±6,6*b | 38,1±2,5 | 1318±182,2*1 | 489,5±92,4*а1 | 412±36,1*b1 | |
| в еритр-х | 4,79±1,45* | 3,45±0,58* | 11,7±0,46 | 8,08±1,59 | 2,78±0,24*а | 3,72±0,63*b | 14,0±0,85 | 20,25±3,35*1 | 32,54±3,03*а1 | 26,47±2,85*1 | |
| Високомолекулярні нітрозотіоли (ВМНТ) (пМоль/мг б) | |||||||||||
| в плазмі | 486±34* | 422±29* | 612±62 | 828±94* | 669±85а | 443±10*b | 634±41 | 980±152* | 489±65*а | 227±80*b 1 | |
| в аорті | 173±12* | 170±7,5* | 121±9 | 326±37* | 294±45* | 273±23* | 119±5 | 898±85*1 | 435±65*а1 | 326±29*b | |
| в печінці | 98,4±9,6* | 60,1±5,8 | 67,9±5,2 | 191,6±2,1* | 98±4,5*а | 64,6±4,4b | 67,1±2,8 | 251±72,8* | 96,6±15,4*а | 71±15,9b | |
| в еритр-х | 5,47±0,11* | 5,3±0,03* | 1,97±0,19 | 1,17±0,14* | 3,36±1,11а | 5,64±0,05*b | 1,83±0,19 | 8,86±1,22*1 | 1,47±0,29а1 | 4,28±0,94*b | |
| Нітратредуктаза (нмоль/мг б. ∙ хв) |
| ||||||||||
| в плазмі | 1,45±0,07* | 1,67±0,02* | 1,11±0,08 | 1,23±0,11 | 1,23±0,06 | 1,1±0,06 | 1,1±0,1 | 1,16±0,12 | 2±0,24*а1 | 3,77±0,05*b 1 | |
| в аорті | 5,2±0,1 | 6,6±0,28 | 5,7±0,4 | 18,5±0,5* | 9,1±1,6*а | 4,3±0,09b | 5,6±0,3 | 8,4±1,9*1 | 2,6±0,4*а1 | 2,2±0,2*b1 | |
| в печінці | 0,93±0,05* | 1,24±0,06* | 0,76±0,04 | 3,4±0,28* | 1,22±0,10*а | 1,25±0,05*b | 0,75±0,06 | 10,73±1,13*1 | 3,69±0,38*а1 | 1,91±0,58*b | |
| в еритр-х | 0,52±0,02 | 1,04±0,14* | 0,44±0,13 | 0,43±0,04 | 0,67±0,12 | 0,61±0,06 | 0,4±0,14 | 0,49±0,03 | 2,04±0,06*а1 | 3,72±0,09*b1 | |
| Аргіназа (нмоль/мг б. хв) | |||||||||||
| в плазмі | 1,13±0,15* | 0,88±0,05* | 1,61±0,12 | 1,71±0,08 | 1,9±0,17 | 1,75±0,08 | 1,57±0,07 | 5,43±0,09*1 | 1,25±0,03*а1 | 6,96±0,16*1 | |
| в аорті | 2,41±0,06* | 2,05±0,22* | 3,33±0,25 | 11,1±0,67* | 5,26±0,9*а | 5,17±0,65*b | 3,23±0,11 | 4,81±0,78*1 | 2,27±0,44*а1 | 2,72±0,18b1 | |
| в печінці | 1,55±0,08 | 1,26±0,07* | 1,57±0,05 | 5,14±0,75* | 1,63±0,05а | 2,95±0,37*b | 1,55±0,05 | 9,68±0,39*1 | 4,51±0,66*а1 | 3,02±0,51*b | |
| в еритр-х | 0,22±0,05 | 0,14±0,01* | 0,28±0,03 | 0,19±0,03* | 0,19±0,03* | 0,3±0,05b | 0,26±0,04 | 1,78±0,07*1 | 0,52±0,05*а1 | 1,19±0,08*b1 | |
| Сечовина (нмоль/мг б.) | |||||||||||
| в плазмі | 104,8±14,7* | 94,7±40,4* | 168±34,7 | 206,6±26,8 | 176,8±25,5 | 145,8±9,9 | 176,2±19,7 | 1031±33,5*1 | 271,3±44,7*а1 | 1023±69,8*1 | |
| в аорті | 144,5±9,4* | 148,2±11,5* | 176,6±10,7 | 350±40,5* | 137,6±8,1*а | 104,5±6,6*b | 179,3±7,1 | 828±117,4*1 | 309,6±44,2*а1 | 246±51,9*b1 | |
| в печінці | 212,5±8,2* | 161,6±7,8* | 131,8±4,4 | 206,2±2,2* | 214,5±8,1* | 173,5±4,3*b | 123,5±3,2 | 362,9±45,7*1 | 161,0±1,8*а1 | 188,3±7,9*b | |
| в еритр-х | 3,38±1,05 | 3,73±1,03 | 4,58±0,54 | 2,05±0,44* | 3,77±0,34а | 4,07±0,54 | 4,39±0,19 | 5,69±0,151 | 5,24±2,24 | 5,14±0,55 | |
| НМТ |
| ||||||||||
| в печінці | 215,0±8,9 | 230,2±25,7 | 243,7±25,8 | 323,1±7,0* | 254±18,4 a | 275,5±22,9 | 239,3±26,7 | 463,6±63,1*1 | 574±85,9* 1 | 616,5±41,2 | |
| ВМТ |
| ||||||||||
| в печінці | 26,3±2,8* | 36,5±4,2 | 54,7±11,5 | 17,2±3,2* | 53,8±1,1a | 61,3±4,2 | 57,6±5,4 | 10,1±1,7*1 | 13,42±2,6*1 | 54,3±11,9 | |
Примітка: *- статично достовірні відмінності від контрольної групи; a – статистично достовірна відмінність між групою тварин, експонованих свинцем та групою, якій вводили свинець у комбінації з Глутаргіном; b – статистично достовірна відмінність між групою тварин, експонованих свинцем та групою, якій вводили свинець у комбінації з екстрактом S. сoronata; 1 – статично достовірні відмінності між показниками 1 місяця досліджень та постекспозиційним періодом; р<0,05.
У щурів дослідної групи, яким вводили ацетат свинцю, спостерігалось зростання активності нітратредуктази в аорті та печінці у першому періоді досліджень, а у постекспозиційному періоді активність даного ферменту знижувалась в аорті та істотно зростала в печінці. Зростання активності нітратредуктази можна розглядати як компенсаторний механізм в умовах гіпоксії при виникненні відносного чи абсолютного дефіциту оксиду азоту в організмі.
Активність аргінази у щурів при введенні ацетату свинцю порівняно із контрольними показниками у першому періоді досліджень зростала у печінці та аорті, а у постекспозиційному періоді суттєво зростала в еритроцитах, печінці та плазмі. Активація аргіназного шляху обміну аргініну, що має місце при дії свинцю, може створити дефіцит даної амінокислоти та конкуренцію за даний субстрат між аргіназою та NO-синтазою, що, в результаті, може порушити продукцію оксиду азоту.
При застосуванні глутаргіну та екстракту S. сoronata у інтактних тварин не виявлено істотних змін показників продукції та обміну оксиду азоту. При використанні даних препаратів у експонованих свинцем щурів спостерігалась нормалізація активності NO-синтази (зниження активності індуцибельної її ізоформи та зростання активності конститутивної), нормалізація активності аргінази та нітратредуктази, а також рівня основних метаболітів оксиду азоту (ВМНТ, НМНТ, нітрит- та нітрат-аніону) в аорті, печінці, еритроцитах та плазмі дослідних щурів, причому вказана позитивна динаміка зберігалась у постекспозиційному періоді через 1 місяць після припинення введення свинцю.
При дослідженні функціональної активності судинної стінки на препаратах ізольованих сегментів аорти щурів експонованих свинцем виявлено порушення вазоконстрикторної реакції та ендотелійзалежного розслаблення. Так у тварин даної дослідної групи у 36,4 % випадків у першому періоді досліджень та у 50% випадків у постекспозиційному періоді спостерігалась атипова реакція на норадреналін (НА), що проявлялась двохфазною констрикторно-дилятаторною або слабкою констрикторною реакцією. При цьому констрикторна реакція на гіпертонічний КСl зберігалась і була аналогічною до реакції у контролі. Порушення реакції на норадреналін може бути пов’язано із безпосередньою дією свинцю на адренорецептори судинної стінки, або на самі гладкомя’зеві клітини. Наявні експериментальні дані інших авторів свідчать про роль гіперпродукції NO (Стокле Ж.-К., 1998), а також залучення тіолзалежного механізму (Трахтенберг И.М., 1992) у виникненні атипових реакцій судинної стінки на норадреналін. Варто зазначити, що пероксинітрит, який утворюється внаслідок взаємодії оксиду азоту із АФК, шляхом модифікації тіолових груп ключових ферментів у клітині також може впливати на тонус судинної стінки.
У щурів експонованих свинцем виявлено порушення ендотелійзалежної вазодилатації: зменшення амплітуди розслаблення, яка у першому періоді досліджень становила 36,5 ± 4,6 % від скорочення на НА, а у постекспозиційному – 53,7 ± 7,9 %. Окрім того, у 34 % випадків спостерігалась двохфазна дилататорно-констрикторна реакція, із переважанням констрикторної реакції у відповідь на дію ацетилхоліну. При цьому у щурів даної дослідної групи зберігалась нормальна реакція на екзогенний ендотелійнезалежний нітровазодилататор (нітропрусид натрію). Вазо-констрикторну реакцію у відповідь на дію ендотелійзалежного вазодилататора (ацетилхоліну) у даному випадку можна пояснити його прямою дією на гладкомя’зеві рецептори, що призводить до підвищення внутрішньоклітинного вмісту Ca2+, внаслідок порушення NO-залежного механізму вазодилятації.
Виявлені істотні порушення ендотелійзалежних реакцій у експонованих свинцем щурів свідчать про наявність вираженої ендотеліальної дисфункції, що може бути пов’язано із розвитком оксидативного стресу, зміною рівня тіолів, підвищеним утворенням високотоксичного пероксинітриту внаслідок взаємодії АФК із оксидом азоту та виникнення в організмі відносного дефіциту останнього.
Результати даного дослідження показали, що застосування глутаргіну та екстракту S. сoronata у інтактних щурів не призводить до зміни функціональної активності судинної стінки. У разі їх застосування у дослідних тварин на фоні експозиції ацетатом свинцю спостерігалась нормалізація вазоконстрикторної відповіді на норадреналін в обох періодах досліджень та ендотелійзалежного розслаблення у першому періоді досліджень, причому більш виражений ефект спостерігався при застосуванні екстракту S. сoronata. Подібні зміни можна пояснити антиоксидантною дією досліджуваних препаратів, а також їх здатністю позитивно впливати на обмін оксиду азоту та рівень тіолів в організмі експонованих свинцем тварин.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження актуальної наукової проблеми – визначення ролі свинцю у патогенезі серецево-судинної патології та пошук нових засобів біологічної профілактики інтоксикацій.
1. На підставі результатів проведеного експериментального дослідження на фоні розвитку свинцевої інтоксикації у дослідних тварин виявлені ознаки вазотоксичної дії свинцю та доведено залучення порушень обміну оксиду азоту в їх реалізації, а також розроблені додаткові патогенетично обґрунтовані критерії їх діагностики та проведено пошук нових засобів біологічної профілактики.
2. У щурів дослідної групи після експозиції ацетатом свинцю у дозі 1,53 мг/кг протягом 1 місяця спостерігалось значне накопичення цього металу в аорті, крові, печінці, серці та нирках, що спричиняє розвиток свинцевої інтоксикації у експериментальних тварин. Збільшення вмісту свинцю в аорті в 10 разів свідчить про його здатність із високою спорідненістю накопичуватись в судинах, що у подальшому призводить до виникнення вазотоксичних ефектів.
3. Гематотоксична дія свинцю проявлялась ураженням переважно еритроцитарного ряду клітин крові: зменшенням кількості еритроцитів, зниженням концентрації гемоглобіну, зростанням кількості еритроцитів з базофільною зернистістю, а також зниженням стійкості еритроцитів до кислотного гемолізу. Виявлені морфо-функціональні зміни в еритроцитах, порушення синтезу гемоглобіну та еритропоезу можуть бути причиною розвитку гіпоксичного стану в організмі, призводити до порушень обміну оксиду азоту і негативно впливати на регуляцію судинного тонусу.
4. У експонованих свинцем тварин у печінці спостерігались зміни рівня тіолових сполук: зниження концентрації високомолекулярних та зростання низькомолекулярних. Зниження високомолекулярних тіолів може бути обумовлено окислювальною модифікацією АФК, підвищеним нітрозилюванням SH-груп, а також їх взаємодією з катіонами свинцю, що призводить до зміни функціональної активності білкових молекул, а також порушення обміну оксиду азоту в організмі.
5. Значне зростання рівня показників генерації АФК (супероксид-аніону, пероксиду водню, гідроксил-радикалу) в печінці та аорті дослідних тварин свідчить про розвиток оксидативного стресу при дії свинцю та може негативно вплинути на перебіг багатьох фізіологічних процесів, а також на регуляцію судинного тонусу.
6. Зміни в системі оксиду азоту при дії свинцю в тканинах аорти, печінки, плазмі та еритроцитах дослідних тварин характеризувались підвищеною активністю NO-синтази (переважно за рахунок її індуцибельної ізоформи) та зростанням концентрації стабільних метаболітів NO (нітрит-аніону, нітрат-аніону, ВМНТ та НМНТ), що свідчить про підвищену продукцію оксиду азоту. При дії свинцю в організмі щурів на фоні розвитку оксидативного стресу створюються передумови до утворення високотоксичного пероксинітриту внаслідок взаємодії АФК із оксидом азоту та виникнення в організмі відносного дефіциту останнього.
7. Зміни функціональної активності ізольованих сегментів аорти у експонованих свинцем щурів характеризувались порушенням вазоконстрикторної реакції та ендотелійзалежного розслаблення судинної стінки, причиною чого є порушення обміну оксиду азоту, та свідчить про розвиток вираженої ендотеліальної дисфункції як наслідку вазотоксичної дії досліджуваного металу.
8. На підставі отриманих результатів дослідження токсичної дії свинцю на судини на фоні зростання вмісту цього металу у біологічних середовищах дослідних тварин доведена наявність ознак вазотоксичної дії свинцю та розроблені додаткові патогенетично обґрунтовані критерії їх діагностики:
- зростання показників продукції активних форм кисню в тканинах аорти та розвиток оксидативного стресу;
- підвищена продукція оксиду азоту;
- ендотеліальна дисфункція.
9. Через 1 місяць після припинення введення ацетату свинцю поряд із зменшенням вмісту досліджуваного металу у внутрішніх органах та крові дослідних тварин, а також зниженням показників утворення АФК порівняно із експозиційним періодом спостереження не спостерігалось відновлення гематологічних показників, нормалізації рівня тіолів та показників обміну оксиду азоту, а також функціональної активності судинної стінки. Це свідчить про стійкість виявлених змін після припинення надходження свинцю в організм та їх високу чутливість до дії досліджуваного металу і може бути обумовлено його високими кумулятивними властивостями.
10.Препарат глутаргін при експериментальній свинцевій інтоксикації сприяв зменшенню накопичення свинцю у внутрішніх органах щурів, нормалізації гематологічних показників, зниженню рівня АФК, покращенню обміну оксиду азоту та ендотелійзалежного розслаблення судинної стінки, що свідчить про його протекторну дію при надлишковому надходженні свинцю в організм.
11.Застосування екстракту S. coronata у експериментальних тварин на фоні експозиції свинцем сприяло зниженню вмісту свинцю у внутрішніх органах щурів, зменшенню проявів гематотоксичної дії, корекції рівня тіолів, вираженій антиоксидантній дії, нормалізації обміну оксиду азоту та функціональної активності судинної стінки.
12.Наявність вираженої протекторної дії глутаргіну та екстракту S. coronata при експериментальній свинцевій інтоксикації свідчить про перспективність застосування досліджуваних препаратів у якості засобів біологічної профілактики інтоксикацій при дії сполук свинцю після необхідних клінічних досліджень.
