Сучасний стан розвитку міжнародного факторингу в Україні

 

Сьогодні люди краще проінформовані про міжнародний факторинг, і інтерес до цієї послуги росте. Проте, не дивлячись на очевидні переваги, по факторингових схемах в Україні працюють не більше 250 підприємств.

Для можливості повноцінного виходу банку на ринок факторингових операцій в Україні можливий два варіанти:

1. Самостійний розвиток продукту за допомогою тривалої розробки і впровадження схем проведення операцій, створення спеціалізованих структурних підрозділів, залучення дорогих кадрів. У результаті, можливе упущення вигоди в наслідку випередження конкурентів у зв'язку з тривалим етапом розробки продукту.

2. Європейський варіант. Використання послуг компанії-агента для розвитку даного бізнесу.

Існує пропозиція агента. Виконання для банку, охочого вийти на ринок факторингу і що позиціонує проведення факторингових операцій, комплексу завдань по розробці, впровадженню, консультаційному супроводу і поточному адмініструванню, страхуванню рисок.

Суб'єкти агентського факторингу:

1. Банк-партнер - надає пасиви під проведення факторингових операцій, а так само здійснює бухгалтерський супровід операції.

2. Агент - спочатку розробляє схему проведення операцій, вносить корективи. На етапі взаємодії Агентові ставиться перевірка ділової репутації клієнта, його дебіторів, аналіз фінансово-господарської діяльності клієнта, юридичний аналіз договорів постачання, перевірка товарності постачання, здійснення поточного адміністрування заборгованості.

3. Клієнт - юридична особа, що здійснює постачання ліквідного товару дебіторам на умовах відстрочення платежу від 4 до 90 днів.

4. Покупець – юридична /фізична особа (дебітор Клієнта), що набуває товару на умовах відстрочення платежу від 4 до 90 днів.

Функції факторингу:

ü Регулювання взаємин. Взаємини між банком, агентом і клієнтом будуть врегульовані шляхом підписання трибічного Договору факторингу, предметом якого буде переуступка банку прав вимог грошових коштів до дебіторів клієнта шляхом сприяння і супроводу окремих етапів переуступки агентом.

ü Повернення засобів. Засоби поступають в рахунок оплати дебіторської заборгованості інкасуються на транзитні рахунки банку-агента, і пересилаються в банк-партнер.

Таким чином, враховуючи той факт, що факторингу в Україні всього чотири роки, можна припустити, що вже через декілька років популярність цього комплексу послуг буде набагато ширша, особливо якщо Україна збереже хорошу динаміку зростання і зможе поліпшити інвестиційний клімат. У свою чергу, факторинг сприятиме економічному зростанню, адже він забезпечує вищий рівень платоспроможності підприємств і збільшення об'ємів продажів за рахунок можливості відстрочення платежу.

Рис. 2.2.3. Товарообіг факторингових операцій в Україні.

 

На сьогоднішній день найбільшу увагу приділяють договору факторингу, зокрема міжнародного факторингу. Договір фінансування під поступку грошової вимоги - договір, по якому одна сторона (фінансовий агент) передає або зобов'язується передати іншій стороні (клієнту) грошові кошти в рахунок грошової вимоги клієнта (кредитора) до третьої особи (боржнику), що витікає з надання клієнтом товарів, виконання ним робіт або надання послуг третій особі, а клієнт поступається або зобов'язується поступитися фінансовому агенту ця грошова вимога. Грошовою вимогою до боржника може поступитися клієнтом фінансовому агенту також в цілях забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фінансовим агентом. Зобов'язання фінансового агента по Договір фінансування під поступку грошової вимоги можуть включати ведення для клієнта бухгалтерського обліку, а також надання клієнту інших фінансових послуг, пов'язаних з грошовими вимогами, що є предметом поступки. Як фінансовий агент Договір фінансування під поступку грошової вимоги можуть укладати банки і інші кредитні організації, а також інші комерційні організації, що мають дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності такого вигляду.

Предметом поступки, під яку надається фінансування, може бути як грошова вимога, термін платежу по якій вже наступив (існуюча вимога), так і право на отримання грошових коштів, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Грошова вимога, що є предметом поступки, повинна бути визначене в договорі клієнта з фінансовим агентом таким чином, який дозволяє ідентифікувати існуючу вимогу у момент укладення договору, а майбутня вимога - не пізніше, ніж у момент його виникнення. Це тип договору широко вживаний в міжнародній практиці під назвою «факторинг».

Згідно статті першої Конвенції "факторинговий контракт" - це контракт, укладений між одною стороною (постачальником) і іншою стороною (фінансовим агентом), відповідно до якого:

1. постачальник повинний або може уступати фінансовому агентові грошові вимоги, що випливають з контрактів купівлі-продажу товарів (надання послуг), що укладаються між постачальником і його покупцями (боржниками);

2. фінансовий агент виконує, щонайменше, дві з наступних функцій:

ü фінансування постачальника, включаючи позику і попередній платіж;

ü ведення обліку (бухгалтерських книг) по належних сумах;

ü пред'явлення до оплати грошових вимог;

ü захист від неплатоспроможності боржників;

3. боржники повинні бути сповіщені про поступку вимоги, що відбулася.

Важливо врахувати, що Конвенція не регулює відносин по угодах, що стосуються товарів, закуплених в основному для особистого, сімейного або домашнього користування.

Договір про факторинг може включати поступку не тільки грошової вимоги, але й інших прав постачальника, що випливають з договору постачання, включаючи переваги, що виникають із застереження про збереження за продавцем права власності на товари до їхньої повної оплати або інших способів забезпечення виконання зобов'язань стосовно до постачальника.

В операції факторингу звичайно беруть участь три особи:

1) фінансовий агент (імпорт / експорт-фактор, цесіонарій);

2) клієнт (постачальник, експортер);

3) кредитор (дебітор, покупець, боржник, імпортер).

Відповідно до розпоряджень Конвенції (стаття 1) боржник неодмінно повинний бути сповіщений про переуступку права вимоги. Повідомлення направляється боржникові або самому кредиторові, або з його доручення фактором і повинне містити указівка вимог, що склали предмет поступки факторові. Крім того, у повідомленні в достатньому ступені конкретизуються як вимоги, так і дані про самий фактор, якому покупець або інша особа, що має зобов'язання перед клієнтом, повинне здійснити платіж. Письмове повідомлення може бути не підписано, але обов'язково повинно мати вказівка, ким або від імені кого воно складено, і вважається представленим, якщо воно отримано адресатом.

На практиці подібне повідомлення звичайне виробляється за допомогою спеціального напису на рахунку-фактурі, що вказує, що дебіторська заборгованість по даному рахунку була цілком переуступлена факторові, що є єдиним законним одержувачем платежу, із указівкою його платіжних реквізитів. Крім того, постачальник звичайно посилає своєму покупцеві спеціальний лист, у якому повідомляє покупця про переуступку всіх дебіторських заборгованостей фінансовому агентові.

Однак незважаючи на те, що Конвенція вимагає довести до відома дебіторів про поступку дебіторських заборгованостей, вона не ставить дійсність поступки в залежність від згоди дебіторів. Більш того, передбачене положення про пріоритетність договору факторингу над іншими видами договорів (наприклад, постачання товару або надання послуг), відповідно до чим і претензії фактора повинні мати переважний характер перед вимогами іншого роду.

Правила міжнародного факторингу в Україні неможливо створити шляхом простої модернізації послуг, що надаються на внутрішньому ринку. Міжнародний факторинг дуже простий у використанні, але надзвичайно складний щодо розроблення.