Договори як передумова здійснення господарських операцій в торгівлі

Курсова робота

Особливості бухгалтерського обліку операцій з іншого вибуття товарів в роздрібній торгівлі

 

Зміст

 

Вступ

Розділ 1 Теоретичні основи обліку товарних операцій

1.1 Договори як передумова здійснення господарських операцій в торгівлі

1.2 Огляд нормативної бази та спеціальної літератури

Розділ 2 Організаційно-економічна характеристика «Єуроста Україна»

Розділ 3 Особливості бухгалтерського обліку операцій з іншого вибуття товарів в роздрібній торгівлі

3.1 Поняття та оцінка обміну товарами

3.2 Облік торгівлі на замовлення

3.3 Облік торгівлі за зразками

3.4 Облік реалізації товарів поштою

3.5 Облік іншого вибуття товарів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

 

Вступ

Питання основ бухгалтерського обліку в сучасних умовах є найактуальнішим і найважливішим в інформаційному забезпеченні підприємства. Розвиток ринкових відносин, впровадження різноманітних форм власності, охоплення приватизацією різних галузей висувають дедалі нові вимоги до бухгалтерського обліку як основного засобу контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств. Бухгалтерський облік є однією з основних функцій управління підприємством, що формує економічну інформацію для аналізу господарчої діяльності, складання бізнес-планів, прийняття управлінських рішень.

Торгово-посередницька діяльність займає особливе місце в народному господарстві України. Тому дуже актуально вивчення особливостей обліку операцій оптової і роздрібної торгівлі. Торгівля — це господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів.

Товар – це продукт праці, вироблений для обміну чи продажу, який має споживчу та мінову вартість.

Торгова діяльність – це ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян із здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку. Торгова діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері.

Бухгалтерський облік товарів і їх реалізації є основною ділянкою бухгалтерського обліку торговельного підприємства, яка забезпечує визначення і контроль за точністю і об’єктивністю основного показника діяльності підприємства – обсягу товарообороту та валового доходу торгівлі як джерела покриття витрат обігу та створення прибутку підприємства.

Теоретичні питання бухгалтерського обліку заслуговують теж на увагу. Нині існують потужні праці відомих у світі економістів, що займаються питаннями бухгалтерського обліку. У нинішній час випущено немало методичної літератури та наукових праць щодо висвітлення економічної суті обліку торгівельних операцій, особливостей нормативного бухгалтерського обліку реалізації товарів у торгівельних підприємства в сучасних умовах.

Серед провідних учених світу є й українські фахівці, які багато років займаються вивченням специфіки обліку заробітної плати, формування статутних капіталів, і окремі праці присвячені саме специфіці бухгалтерського обліку в торгівлі. Найвідомішими на Україні вченими є Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Ткаченко, Ю.С. Цал-Цалко, В.В. Сопко та ряд інших відомих в Україні та за її межами фахівців.

Актуальність даної курсової роботи полягає в змістовному аналізу обліку вибуття товарів на підприємстві роздрібної торгівлі, який має свої суто специфічні аспекти. Специфічною є система обліку руху товарів, тому що бухгалтерський облік роздрібного товарообороту ведуть тільки у вартісному вираженні за цінами реалізації. Ґрунтовне вивчення специфіки цієї галузі бухгалтерського обліку важливе для оптимізації обліку на підприємствах роздрібної торгівлі.

Мета даної курсової роботи – вивчення законодавчої та нормативної бази, що існує в Україні стосовно обліку торгових операцій, дослідження організаційно-економічної характеристики, фінансово-господарських показників діяльності та специфіки обліку вибуття товарів на підприємстві роздрібної торгівлі.

Для досягнення даної мети ми поставили перед собою ряд наступних завдань:

· розглянути правові аспекти договору як передумови здійснення господарських операцій у торгівлі;

· проаналізувати існуючу нормативну базу та спеціальну літературу присвячену специфіці бухгалтерського обліку у роздрібній торгівлі;

· дати економічно-організаційну характеристику підприємства роздрібної торгівлі «Єуроста Україна» м. Ужгород;

· визначити особливості бухгалтерського обліку операцій з іншого вибуття товарів в роздрібній торгівлі на прикладі даного підприємства.

Предмет дослідження у курсовій роботі – сукупність теоретичних і практичних аспектів обліку вибуття товарів у роздрібній торгівлі.

Об’єкт дослідження у нашій курсовій роботі – господарська діяльність ПП «Єуроста Україна», яке займається роздрібною та оптовою торгівлею спеціалізованим взуттям.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. У першому розділі «Теоретичні основи обліку товарних операцій» ми розглядаємо правові аспекти договору як важливої складової торгівельної діяльності та нормативно-правову і спеціальну літературу, присвячену питанням бухгалтерського обліку у роздрібній торгівлі. У другому розділі ми подаємо організаційно-економічну характеристику підприємства, на прикладі якого ми будемо досліджувати практичні питання обліку операцій у роздрібній торгівлі. У третьому розділі «Особливості бухгалтерського обліку операцій з іншого вибуття товарів в роздрібній торгівлі» ми розглядаємо ряд практичних аспектів обліку, пов’язаних з реалізацією товарів на прикладі ПП «Єуроста Україна».

 

Розділ 1 Теоретичні основи обліку товарних операцій

Договори як передумова здійснення господарських операцій в торгівлі

 

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку роздрібного товарообороту і товарних запасів, затвердженої наказом Мінстату України від 28.12.96 № 389, під роздрібним товарооборотом розуміють оборот по продажу товарів безпосередньо населенню як за готівку, так і за розрахунковими чеками установ банків, через спеціально організовану торгову мережу (магазини, універмаги, супермаркети, автозаправні станції тощо), незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності, а також відпуск товарів по безготівковому розрахунку дрібним оптом окремим установам[1].

До роздрібного товарообороту належать також продаж товарів, прийнятих від юридичних і фізичних осіб на комісію.

Товари в роздрібну торгівлю надходять на підставі договорів купівлі-продажу (замовлень) від оптових торгових підприємств або безпосередньо від виробників. Основну масу продовольчих товарів роздрібні підприємства одержують від місцевих постачальників.[2]

На відвантажені (відпущені) роздрібному підприємству товари постачальник виписує рахунок-фактуру та інші товаросупровідні документи, а також податкову накладну. За даними зазначених документів роздрібні підприємства приймають товари, а також перевіряють правильність цін, націнок) тарифів на перевезення, нарахованої суми ПДВ і акцизного збору.

Товарообіг у роздрібній торгівлі забезпечується за допомогою договору роздрібної купівлі-продажу, укладення якого відбувається на підставі загальних правил про купівлю-продаж та спеціальних правил про захист прав споживачів, застосування яких має значні особливості.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» продавцем виступають підприємство, установа, організація або громадянин-підприємець, які реалізують товари за договором купівлі-продажу, а покупцем (споживачем) – громадянин, який придбаває ці товари.[3]

Зміст поняття торгівлі досить широкий, адже її можна розуміти і як систему (мережу) всіх торговельних підприємств (у тому числі роздрібних) та їх інфраструктуру, і як процес товарообігу.

Законодавство чітко не визначило поняття «роздрібна торгівля», «роздрібне торговельне підприємство», «договір роздрібної купівлі-продажу». У Законі України «Про захист прав споживачів» ці терміни взагалі не застосовуються (у ньому вживаються поняття «торговельне підприємство», «торговельне обслуговування»). В інших законодавчих актах вживаються поняття «роздрібна торгівля», «роздрібний продаж». Це вносить певну невизначеність у правове регулювання торговельних відносин, ускладнює застосування чинного законодавства, адже визнання, наприклад, підприємства торговельним тягне за собою дещо інші правові наслідки у разі придбання у нього товарів громадянином, ніж визнання його неторговельним.[4]

Учасниками торговельного обслуговування в роздрібній торгівлі з однієї сторони, як продавці, виступають суб'єкти підприємництва та громадяни-підприємці, а з другої – громадяни (покупці). Для продавців, однак, недостатньо бути суб'єктом підприємництва. В необхідних випадках вони повинні одержати спеціальний дозвіл (ліцензію).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про підприємництво» без ліцензії, що її видає Кабінет Міністрів України або уповноважений ним орган, не могла здійснюватися, зокрема, торговельна діяльність у сфері оптової торгівлі та громадського харчування щодо реалізації продовольчих і непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів. 23 грудня 1997 р. до Закону України «Про підприємництво» були внесені зміни про скорочення видів ліцензованої діяльності, у тому числі й у сфері торгівлі.

Відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р. (зі змінами від 12 липня 1996 р. та від 10 лютого 1998 р.) для окремих видів торгівлі необхідно одержати торговий патент – державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому законі видами підприємницької діяльності.

Для продавців системи роздрібної торгівлі багатьма актами законодавства встановлюється ціла низка додаткових вимог та обов'язків, зокрема щодо правового режиму роботи господарюючих суб'єктів, організації продажу товарів, ціноутворення, санітарних вимог.[5]

Іншою є ситуація у правовому становищі покупця, який володіє переважно правами, а обов'язки у нього можуть виникнути лише після укладення договору купівлі-продажу. Головною передумовою вступу громадянина-споживача у договірні відносини з торговельними підприємствами (громадянами-підприємцями) є наявність у нього необхідної дієздатності відповідно до цивільного законодавства. Згідно з п. 41 Порядку заняття торговельною діяльністю і правилами торговельного обслуговування населення продаж товарів окремим категоріям громадян здійснюється у встановленому порядку, а продаж товарів повсякденного попиту дітям – тільки у випадку, якщо вони можуть самостійно зробити покупку і розрахуватися за придбаний товар. Звичайно ж тут мають враховуватися відповідні положення ЦК України про обсяг дієздатності неповнолітніх (статті 13 і 14).

Оскільки договір купівлі-продажу в роздрібній торговельній мережі виконується, як правило, під час його укладення, закон не вимагає його обов'язкового письмового оформлення. Введення обов'язкового письмового оформлення угод у роздрібній торгівлі лише загальмувало б товарообіг у такій наймасовішій торговельній системі. На такі випадки розрахована ст. 43 ЦК України, зміст якої дає підстави для висновку про те, що громадянину-споживачу, який придбав у торговельного підприємства (громадянина-підприємця) за усною угодою товар, видається документ, що підтверджує одержання грошей та підставу їх одержання.[6]

У роздрібній торгівлі таким документом, як правило, є касовий чек, який відповідно до Закону України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» має бути виданий споживачеві разом з покупкою через електронний контрольно-касовий апарат, на якому зазначено повну суму покупки. Оскільки законодавством допускається можливість роздрібної торгівлі з використанням товарно-касових книг, постає питання про те, який документ може видаватися покупцеві на підтвердження покупки у даному випадку або в інших можливих випадках. [7]

Відповідно до п. 9 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» під час продажу товарів продавець зобов'язаний видати споживачеві квитанцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ. Це правило може стосуватися тих продавців, які за законодавством зобов'язані мати відповідні можливості для оформлення перелічених документів. Загальновідомо, що в дрібнороздрібній торгівлі через палатки, лотки, автомагазини, тощо таких документів продавці не видають, оскільки для цього немає відповідних технічних можливостей, а можливо й не потрібно на кожну покупку, зроблену за таких умов, видавати відповідний документ.

Порядок укладення договору роздрібної купівлі-продажу має й інші особливості, зумовлені характером і призначенням роздрібної торговельної мережі.

За загальним правилом цивільного законодавства існує дві стадії укладення будь-якого договору. На першій стадії зацікавлена особа направляє іншій особі пропозицію укласти договір на запропонованих умовах. Дача відповіді про прийняття пропозиції другою стороною – друга стадія. Договір вважається укладеним, коли між ними у належній формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору (ст. 153 ЦК).

Як правило, продавець висловлює пропозицію у вигляді так званої публічної оферти, яка полягає в тому, що торговельне підприємство виставляє зразки товарів на спеціально обладнаних вітринах, прилавках, рекламних пристосуваннях і пропонує невизначеному колу осіб укласти договір. Незважаючи на це, така оферта має таке саме юридичне значення, як і оферта, запропонована конкретній особі. Другою стадією укладення договору роздрібної купівлі-продажу є прийняття покупцем пропозиції, тобто акцепт. Надзвичайно важливою є та обставина, що продавець не має права відмовити такому покупцеві в укладенні договору.[8]

Своєрідно тут також проявляється акцепт покупцем. Він може самостійно відібрати товар у спеціальний кошик (при самообслуговуванні), вказати продавцеві щоб відклав товар тощо. Укладення договору вважатиметься завершеним у разі сплати обумовленої ціни, а якщо продаж здійснюється з використанням контрольно-касового апарату – з моменту касового оформлення.

Істотними умовами договору роздрібної купівлі-продажу є умови про предмет, ціну, а в деяких випадках і про строк. Умова про строк є істотною при здійсненні купівлі-продажу в кредит. Торгівля товарами в кредит здійснюється відповідно до Правил торгівлі у розстрочку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р.

Як правило, вимоги щодо предмета завчасно визначаються законодавчими актами. В Україні здійснено перехід від виключно державного централізованого регулювання цін радянського періоду до принципу вільного ціноутворення, за деякими винятками, що визначається Постановою Кабінету Міністрів України «Про ціноутворення в умовах реформування економіки» від 21 жовтня 1994 р. (з наступними змінами).[9]

Договір роздрібної купівлі-продажу, як і будь-який інший договір купівлі-продажу, служить похідним способом (правовою підставою) набуття громадянами та іншими суб'єктами права власності. Він підтверджує наявність зобов'язальних правовідносин між торговельним підприємством і покупцем.

Існуючий порядок оформлення договірних відносин у роздрібній торгівлі є оптимальним і не потребує кардинальних змін, оскільки встановлення додаткових процедур щодо оформлення договору лише гальмувало б товарообіг. Водночас було б доцільно передбачити в Законі України «Про захист прав споживачів» правило про те, що при продажу товарів високої вартості на вимогу покупця продавець зобов'язаний укласти письмовий договір купівлі-продажу.[10]

Договір роздрібної купівлі-продажу служить належною правовою гарантією захисту порушених прав громадян-споживачів.

Договір роздрібної купівлі-продажу має ознаки публічного договору, в якому за законом на продавця покладаються додаткові обов'язки, а покупцеві надаються певні привілеєві права.