Катег.диал-ки (единичн./общее, явление/сущность, форма/содерж., прич./следств., необх./случайн., возм-сть/дейст-сть - по выбору)

Д. - учение о наиболее общих закономерных связях и становлении, развитии бытия и познания и основанный на этом учении метод творчески познающего мышления. Материалистич. д. - метод изуч-я различ. явлений, раскрытия закономерностей, тенденций р-я и преобраз-я действит-сти. Через диал-ку форм, методов, приемов познания раскрыв. мир. Осн. принципы Д. - всеобщая связь, становление и развитие, к-рые осмысливаются с помощью всей исторически сложившейся системы категорий и законов. Формой познания сложных, гибких, противореч. унив. связей бытия служат категории диалектики. Для Д. хар-но формирование парных категорий, отраж. полярн. стороны целостных явлений, процессов. Диал. хар-р отношений выр-ся в противоп., но неразрывно связ. понятиях, их единстве, переходах друг в друга, взаимодействии. В сочет., взиамодополн. категории диал-ки образ. сеть унив. понятий, спосбн. отражать подвижность и противор-я бытия.(Сущность - внутренняя, глубинная, относительно устойчивая сторона того или иного предмета, процесса, определ. его природу, и др. хар-ки. Явление - внешние, наблюдаемые, обычно более подвижные, изменчивые хар-ки того или иного предмета. Содержание - совокупность различных элементов и их взаимодействий, определяющих основной тип, характер того или иного предмета, явления, процесса. Форма - принцип упорядоченности, способ существования того или иного содержания. Причина-следствие (simple). Качество - целостная, интегральная хар-ка предмета (единство его св-в) в системе его связей и отношений с другими предметами. Кол-во - хар-ка явлений, предметов, процессов по степени развития или интенсивности присущих им св-в, выражаемая в величинах и числах. Мера - диалектич. единство кач-ва и кол-ва или такой интервал кол-ных измерений, в пределах к-рого сохраняется качественная определенность предмета. Скачок - переход количественных измерений в качественные или переход из одного качественного состояния в другое (в рез-те превышения меры). Категории системного исследования: система - упорядоченное мн-во взаимосвязанных эл-тов, обладающее структурой и организацией; эл-т - неразложимый далее компонент сложных предметов, явлений, процессов; структура - относительно устойчивый способ (закон) связи эл-тов того или иного сложного целого.) Единичное характеризует отдельный предмет, явление, процесс, отличающийся по своим пространственным, временным и другим св-вам от иных,

До 59 питання

в том числе подобных ему, предметов, явлений, процессов. Общее - объективно существующее сх-во характеристик единичных предметов, их однотипность в нек-рых отношениях, принадлежность к одной и той же группе явлений или единой системе связей. Диал-ка е. и. о. проявл. в том, что общее не сущ. само по себе, а связ. с единичным, сущ. в нем и через него. Единичное же входит в тот или иной класс предм., заключ. в себе его общ. черты. Общее мыслится не как голая абстракция, но в неразрыв. связи с многообразием единичн предметов. Диал-ка общего и единичного отраж. в языке, облад. мощной спос-стью к обощению. Вместе с тем язык обл. мех-ми индивидуализации предметов, событий, указаний на конкр. единичн. явл (напр., имена собств., опис. инд. черт, пространств.

60.Сутність наукового методу. Класифікація наукових методів пізнання.

61.Загальна характеоистика методів емперичного рівня пізнання.

62.Методи теоретичного пізнання їх загальна характеристика.

Наукове пізнання – це такий рівень функціонування свідомості, в результаті якого одержується нове знання не тільки для окремого суб'єкта, а й для суспільства в цілому. Нові знання є результатом професіональної діяльності вчених. Наукові знання розвиваються з форм донаукового, повсякденного знання, спираються на індивіду­альний і загальнолюдський досвід, на суспільну практику.

Розрізняють емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання.

Емпіричний – це такий рівень знання, зміст якого в основному одержано з досвіду (із спостережень та екс­периментів), підданого деякій раціональній обробці, тобто сформу­льованого певною мовою. Емпіричні знання спираю­ться на емпіричні факти й співвідношення, дані спостереження, по­казання приладів, записані в протокол, зведені в таблицю чи подані графічно тощо.

Теоретичне пізнання – це пояс­нення підстав відтворення. Теоретичне знання має загальний і необ­хідний характер і містить відомості про внутрішні закономірності спостережуваних явищ. На цьому рівні ми одержуємо знання не тільки за допомогою досвіду, а й абстрактного мислення. Теоретичне знання включає систему понять, суджень, абстрак­цій, часткові й загальні теорії. Перевага теоретичного знання поля­гає в тому, що воно дає розуміння суті загального закону і може пе­редбачити майбутнє.

Метафізичний підхід до розуміння емпірич­ного і теоретичного рівнів пізнання виявляється в запереченні єдно­сті між ними або абсолютизації одного з них. Емпіричне пізнання може випереджати теоретичне, а теоретичне – емпіричне. Суперечності між емпіричним і теоретичним знанням вирішуються практикою, яка є основою пізнання і критерієм істини.