Основні принципи та завдання енергетичної політики ЕС

Енергетична політика, як і всі інші дії співтовариства, оцінюється за тим внеском, що вона зробила у досягненні основних цілей Маастрихтського договору - створення єдиного ринку, підтримка стійкого і стабільного енергетичного росту, створення нових робочих місць і процвітання громадян.

У зв’язку з цим, найбільш важливим для енергетичного сектора є досягнення наступних цілей як:

•   загальна конкурентноздатність;

•   зближення законодавства держав-членів ЄС з метою забезпечення функціонування внутрішнього ринку;

•   розвиток транс’європейських енергетичних інфраструктур;

•   зменшення залежності ЄС від імпорту енергоносіїв;

•   географічна диверсифікованість закордонних постачань,

•   забезпечення їхньої безпеки і стабільності.

Розглядаючи правові основи і цілі енергетичної політики ЄС, варто відзначити концептуальні положення і цілі енергетичної політики. Важливу роль відіграє Енергетична Хартія. Договір до Енергетичної Хартії був підписаний у грудні 1994 року і набрав сили у квітні 1998 року. Він підписаний 51 країною Європи та Азії. Цей Договір є багатобічним, юридично обов’язковим інструментом міжурядового співробітництва в області енергетики. Його метою є вироблення універсальних правил торгівлі енергією.

У розробці і прийнятті рішень в енергетичній політиці беруть участь усі керівні органи ЄС, але головну роль відіграє Єврокомісія, один із членів якої безпосередньо відповідає за вироблення загальної енергетичної політики ЄС. Питаннями оперативного характеру займається Генеральний директорат з енергетики і транспорту.

Сучасна структура енергопостачання розставляє пріоритети у правовому реґулюванні цієї сфери. Постачання електроенергією, газо- і нафтопостачання складають основу енергетичного ринку для країн ЄС сьогодні, відсуваючи далеко на задній план усі інші інфраструктури, в тому числі і ринок вугілля. Аналіз енергетичного законодавства ЄС дозволяє виділити кілька основних принципів ведення енергетичної політики ЄС:

Ø принцип недискримінації, що випливає із загального принципу недискримінації і для енергетичної сфери означає, в першу чергу, недискримінацію умов у договорі про енергопостачання, забезпечення «доступу третьої сторони»;

Ø принцип транспарентності, що забезпечує «прозорість» ситуації на внутрішньому енергетичному ринку можливість одержання інформації споживачами про рівень цін на енергоносії, а також спостереження Співтовариством за постачаннями і транзитом енергоресурсів;

Ø принцип неспричинення шкоди навколишньому середовищу, що відбиває необхідність проведення заходів щодо охорони навколишнього середовища при здійсненні діяльності з енергопостачання;

Ø принцип обліку соціального фактора в енергетичній політиці, що вимагає приділяти увагу залежності рівня безробіття в енергетику від кон’юнктури ринку, забезпеченню безпеки працівників в енергетичній сфері.

У березні 2007 р. Європейська рада прийняла «Енергетичну політику для Європи». Згідно з цим документом Єврокомісія має дотримуватися трьох внутрішніх принципів енергетичної політики:

1. Поважати вибір країнами - членами ЄС поєднання енергоносіїв для використання.

2. Поважати суверенітет країн - членів ЄС щодо власних первинних енергоресурсів.

3. Дух солідарності між країнами - членами ЄС для досягнення трьох цілей.

У Резолюції про формування загальної європейської політики в галузі енергетики говориться, що тут солідарність може стати прецедентом для майбутньої солідарності в інших галузях і таким чином сприяти посиленню ролі Євросоюзу в його зовнішніх відносинах.