Елліністична епоха III- I ст. до н.е

Починаючи з останньої третини IV ст., Ольвія переживає своєрідний будівельний бум. Це явище пов'язане з різким підйомом економіки Ольвії на початку елліністичного часу. Загальний розквіт позначився на стрімкому зростанні обсягів будівництва, на зведенні та перебудові громадських споруд, поширенні ордерних житлових будинків. У цей час закінчується формування вcix найяскравіших особливостей архітектури Ольвії. На час розквіту Ольвія являла собою досить велике античне місто. Його забудована площа зросла до 50-55 га. Міське населення збільшилось до 15-20 тис. oci6. Уся територія Ольвії, в тому числі й терасна частина, щільно забудована. На півночі та захід від міста лежав некрополь, площа якого в IV-II ст. сягала 500 га. Через некрополь від міських брам відходили дороги, що вели до найближчих поселень. Некрополь відокремлювався від міста Північною та Заячою балками. Система укріплень Ольвії складалася зі стін та прямокутних башт, була одинарного. Після облоги Зопіріона оборонні споруди були замінені на потужні мури та башти з каменю на всю висоту. В оборонних лініях Верхнього міста було дві брами - північна та західна. Комплекс західної брами складався з двох квадратних у плані башт, які фланкували центральну куртину завтовшки 4.5 м, де й була влаштована брама.[14,c.150]

Верхнє місто, яке майже напівеліпсом охоплювало терасну частину, в містобудівному значенні домінувало в Ольвії. В елліністичний час центром Верхнього міста стає комплекс агори та центрального теменосу. Агора мала площу близько 0,35 га. Її оточували будівлі переважно адміністративного, торговельного та громадського призначення. На півночі розташовувалася головна стоя, а поза нею - центральний теменос. На сході був торгівельний ряд, на півдні - гімнасій, поблизу яких стояла аптека. На захід від гімнасію був будинок, який, можливо, належав Колегії П'яти. Теменос мав форму трапеції та загальну площу близько 0,35 га. Для його планування характерне вільне розташування окремих споруд До нього було два входи: головний (західний), де була невелика стоя, що відігравала роль пропілону, та другорядний - зі сходу. Крім того, на теменосі розташовувалися скарбниці, а також цистерна, майстерня теракот. Фрагменти вулиць, що тут проходили, зокрема у вигляді сходів, відкриті на різних ділянках. У Нижньому місті розкопано залишки вулиць. Одна з них, поздовжня, проходила через усе Нижнє місто з півночі на південь і тепер майже повністю знищена водами лиману. Як і у Верхньому місті, ця вулиця не була прямою. Від неї відходили кілька поперечних.

Ольвія значну увагу приділяла монументальному будівництву: більшість згаданих вище споруд були зведені або капітально перебудовані саме в елліністичний час. Це храми Зевса і Аполлона Дельфінія. У спорудах елліністичної Ольвії використовувалися дорійський та іонійський, а в невеликих будівлях - аттічний ордери. Корінфський ордер у цей час, принаймні в зовнішніх колонадах, не застосовувався. У стильовому аспекті ордерні деталі Ольвії не мали принципових відмінностей від грецьких та малоазійських. Переважна більшість архітектурних деталей виконана з ракушняку, що свідчить про їх місцеве походження та про наявність в Ольвії кваліфікованих майстрів-каменярів. Свого розвитку досягає санітарний благоустрій міста. Під вимостками вулиць часто робилися водозливи, які відводили господарські та атмосферні води від житлових будинків до поглинаючих колодязів чи за межі міста.

Однак це був нетривалий розквіт, який закінчився близько сер. - др. пол. III ст.., у зв'язку з економічною кризою. Занепад міста виразніше простежується на центральному теменосі та в житловому будівництві. У І ст. до н.е. нове будівництво цілком припиняється. Місто вже на момент гетської навали під проводом Буребісти у сер. І ст. до н.е. було в жалюгідному стані: розібрані для ремонту оборонних стін святилища, та згарища в житлових кварталах не тільки на околицях, а й у центрі.