2020-04-20
170
Оскільки установка окислювального дегідрування формаліну знаходиться на відкритому майданчику, то розрахунок вентиляції проводимо для приміщення ЦПК. У приміщенні передбачена припливна вентиляція. Об'єм приміщення 830 м3, кратність повітрообміну приймаємо 7 ч-1. Кількість повітря, яку необхідно подати в приміщення ЦПК, визначаємо за формулою [14]:
, (5.1)
Де K - кратність повітрообміну, ч-1, К=7ч-1
V - об'єм приміщення ЦПК, м3 , V=830 м3
Приймаємо для установки тип вентилятора В-Ц4-70
| Продуктивність, м3/ч | Номер вентилятора | Напір, мм. вод. ст. | Частота обертання, об/хв | Електродвигун | ||
| Тип | Потужність, кВт | Частота обертання, об/мин | ||||
| 7500 | 6,3 | 50 | 1000 | 4A100S6 | 2.20 | |
У приміщенні ЦПК передбачена система, повітряного опалювання, суміщена з приточною вентиляцією. Як опалювальні прилади використовують калорифери. Витрату теплоти на вентиляцію в зимовий час можна визначити за формулою [14]:
(5.2)
де W - об'єм приточного повітря, м3/чв - об'ємна теплоємність повітря, дорівнює 1,257 кДж/м3.град;вп - температура нагрітого (t=228C) повітря, що подається у приміщення,8C;н - температура зовнішнього повітря 8C. Приймається, що в осінньо-зимовий період середня температура зовнішнього повітря дорівнює мінус 78C.
|
|
|
Площа поверхні опалювальних приладів визначається за формулою [14]:
(5.3)
Де Экм - еквівалентний квадратний метр - площа поверхні нагріву приладу, що віддає 506 Вт теплоти при різниці середньої температури теплоносія і температури повітря в приміщенні рівної 64,58C. 1Экм=0,82м2
Тип калорифера КП312-СК-01. Площа поверхні калорифера - 125,27 м2
5.4.2 Аварійна вентиляція
Для аварійної вентиляції слід використовувати [20]:
1. основні і резервні системи загальнообмінної вентиляції і системи місцевих відсмоктувань, що забезпечує витрату повітря необхідного для аварійної вентиляції;
2. тільки системи аварійної вентиляції, якщо використання основних резервних систем неможливе і недоцільне.
Приймальні отвори для виділення загальнообмінної вентиляції з нижньої зони слід розташовувати на рівні 0,3 м від підлоги до низу отвору.
Витрата повітря крізь місцеві отвори, розташовані в межах робочої зони під час вступу газів і пари з питомою вагою більш питомої ваги повітря в ній, слід враховувати як виділення з цієї зони.
Для відшкодування витрати повітря, що виділяється аварійною вентиляцією, спеціальних припливних сумішей передбачати не слід.
Аварійну вентиляцію в приміщеннях категорії А, Б слід проектувати з механічною спонукою. Якщо температура, категорія і група вибухонебезпечних сумішей горючих газів, пари і аерозолів з повітрям не відповідні даним технічних умов на вибухозахищені вентилятори, то системи аварійної вентиляції слід передбачати ежекторами для будівель будь-якої поверховості або припливну вентиляцію зі штучною спонукою для витиснення газів і пари крізь аераційні ліхтарі, шахти або дефлектори - для одноповерхових будівель, в які при аварії поступають горючі гази або пари щільність яких менше щільності повітря. [20].
|
|
|
5.5.1 Заходи боротьби із пилом
Джерелом пилу у виробництві формальдегіду є каталізатор.
Основним напрямом в комплексі заходів щодо боротьби з пилом на виробництві є попередження її утворення і виключення викидів в атмосферу газів, що відходять, пари, для цього передбачено:
- герметизація апаратів;
- заміна порошків пігулками.
Оскільки пиловиделенню повністю запобігти неможливо, передбачена витяжна вентиляція.
Індивідуальними засобами захисту від пилу каталізатора є протизапорошений респіратор типу «Пелюстка» (або інші, дозволені до застосування на підприємствах хімічної промисловості), захисні окуляри, рукавички, спецодяг [19].
Освітлення приміщень
У ЦПК є природне і штучне освітлення. Передбачається робоче і аварійне освітлення приміщення ЦПК. Природне освітлення, здійснюється крізь світлові отвори в стінах будівель (бічне світло) і розраховується виходячи зі співвідношення площі світлових отворів до площі підлоги (світловий коефіцієнт).
Площа віконних отворів [24]:
(5.4)
де Sп - площа підлоги, м2
(1/5 ¸ 1/6) - світловий коефіцієнт.
Площа одного вікна 1,5х2,5 м, тоді кількість віконних отворів - 8.
Кількість світильників, необхідна для освітлення приміщення визначається методом світлового потоку за формулою [14]:
(5.5)
де E - мінімально допустима освітленість робочих поверхонь, лк;
S - освітлювана площа, м2- світловий потік однієї лампи, залежний від її потужності, лм;
К - коефіцієнт запасу, приймаємо для люмінесцентних ламп, у приміщеннях з малим виділенням забруднень дорівнює К=1,5 [14];- поправочний коефіцієнт, що залежить від конструкції світильника, тип світильника люмінесцентний Z=1,0 [14];- коефіцієнт використання освітлювальної установки, що залежить від конструкції світильника, коефіцієнта відображення стелі та стін, приймемо для люмінесцентних ламп, U=1,0 [14].
Норми мінімальної освітленості на робочих поверхнях у виробничих приміщеннях [14]:
Характеристика роботи - точна
Розмір об'єкту відмінності - 0,6 мм
Розряд роботи - III
Підрозряд - б
Контраст об'єкту відмінності з фоном робочої поверхні - малий
Фон робочої поверхні - світлий
Мінімальна норма освітленості при люмінесцентних лампах
одне загальне освітлення - 300 лк. [14]
Значення світлового потоку люмінесцентних ламп залежно від потужності лами, напруги в мережі і розмірів трубки [14]:
Потужність лампи - 40 Вт
Напруга - 220 В
Діаметр трубки - 38-39,5 мм
Довжина трубки - 1198 мм
Світловий потік лампи БС - 1720 лм
Групуємо світильники по 3 лампи.
Потужність електроосвітлювальної установки з урахуванням місцевого освітлення визначається по формулі [14]:
(5.6)
де n - розрахункова кількість ламп для даного приміщення;
W - потужність однієї лампи, Вт
(0,10,2)*¸n*W - додаткова потужність для ламп місцевого освітлення, Вт
Встановлювані стельові світильники з люмінесцентними лампами кріпляться по стінах і в лінію по балці під стелею.
Малюнок 5.1 Схема для загального освітлення приміщення
Заходи щодо боротьби із шумом та вібрацією
Для усунення або зменшення вібрації машин і устаткування і вироблюваного ними шуму передбачені наступні методи [20]:
- Установка проектованих вентиляторів на вібропідвалинах;
- З'єднання вентиляторів з повітреводами за допомогою гнучких вставок;
|
|
|
Обмеження швидкості повітря у повітреводі;
- Для зниження аеродинамічного опору створюваного вентилятором передбачена установка трубчастих глушників на повітреводі у межах венткамери.
Засобами індивідуального захисту від шуму є: заглушки (антифони), протигаласливі (шумозахістні) навушники і шоломи. Для захисту від вібрації передбачені віброізолююче взуття і рукавиці [19].
5.5.4 Заходи захисту від статичної електрики
Джерела, які можуть мати місце в лабораторіях і виробництвах, а саме:
1. Наведення статичної електрики на екранах і корпусах відеомоніторів персональних комп'ютерах;
2. Поява електростатичних зарядів на платах і приладах мікроелектронної техніки в процесі їхнього взаємного переміщення при монтажі схем, ремонті й настроювання апаратур;
. Виникнення електричного потенціалу на незаземленому устаткуванні за рахунок електричної індукції при сильних грозових розрядах і недостатнього грозозахисту.
До заходів захисту від статичної електрики відносять:
- запобігання накопиченню зарядів на металевому устаткуванні (досягається заземленням всіх металевих частин, на яких можуть з'являтися заряди);
- ослаблення генерування зарядів на твердих тілах і в рідинах (за рахунок збільшення їх поверхневої провідності шляхом підвищення відносної вологості повітря, хімічної обробки поверхні, зменшення швидкості переміщення заряджаючих матеріалів і т.д.);
усунення вибухонебезпечної суміші горючих речовин з повітрям в місцях освіти і накопичення зарядів (за допомогою вентиляції або використання інертних газів);
запобігання накопиченню зарядів на твердих і рідких діелектриках (шляхом збільшення їх електропровідності за допомогою антистатичних присадок і т.п.);
нейтралізація зарядів на поверхні твердих і рідких діелектриків в процесах їх виникнення або накопичення (шляхом іонізації навколишнього повітря або шляхом виконання поверхонь зіткнення матеріалів зрізними діелектричними проникностями) [20].
|
|
|
Для відведення статичної електрики, що накопичується на людині, передбачають:
- облаштування електропровідної підлоги або заземлених зон, помостів і робочих майданчиків, заземлення ручок дверей, поручнів драбин або рукояток приладів, машин і апаратів;
- забезпечення працюючих струмопровідним взуттям;
заборона носіння одягу з синтетичних матеріалів і шовку, а також кілець і металевих браслетів та ін.[20]
Заходи електробезпеки
До таких заходів відносяться: забезпечення недоступності струмоведучих частин, що знаходяться під напругою; електричне розділення мережі; усунення небезпеки поразки при появі напруги на корпусах, кожухах і інших частинах електроустаткування, що досягається застосуванням малих напруг, використанням подвійної ізоляції, вирівнюванням потенціалу, захисним заземленням, зануленням, захисним відключенням; застосування спеціальних електрозахисних засобів - переносних приладів і пристроїв; організація безпечної експлуатації електроустановок і т.д.
Для усунення переходу напруги на корпус і неструмоведучі частини електричного і технологічного обладнання при замиканні на них одної з фаз застосовують захисне заземлення або занулення.
Розрахунок заземлюючого контура здійснюють за умови, що загальний опір заземлюючого контура Rззп повинен бути менше 4 Ом [14]
Опір заземлювача визначається за формулою [14]:
(5.7)
де r - питомий опір грунту, Ом (для піску r=600 Ом);
l - довжина заземлювача для стержнів, м (l=4,5м);- діаметр заземлювача для стержнів, м (d=0,02м)- відстань від середини забитого в грунт заземлювача до рівня
землі, м (t=2,75м);
Опір шваби, яка з’єднує заземлювачі, визначається за формулою [14]:
(5.8)
де, r - питомий опір грунту, Ом (для піску r=600 Ом);
L - довжина шваби, що з’єднує заземлювачі, для контурного заземлення приблизно рівна периметру допоміжного блоку, в якому розташована електроустановка ЦПК, м (L=160м);-ширина шваби, м (b=0,03м)’ - глибина заземлення від рівня землі, м (t’=0,5м);
Кількість заземлювачів захисного заземлюючого пристрою визначається за формулою [14]:
(5.9)
де 4 - допустимий загальний опір, Ом;
- коефіцієнт сезонності;
Загальний опір захисного заземлюючого пристрою визначається за формулою [14]:
(5.10)
де Rз - опір заземлювача, яким застосовуються смуги, Омш - опір шваби, що з’єднує заземлювачі, Ом- кількість заземлювачів
ηз - коефіцієнт екранування заземлювача, приймаємо 0,66
ηш - коефіцієнт екранування з’єднуючої шваби, приймаємо 0,4
Оскільки розраховане значення Rззп < 4 Ом, цей захисний заземлюючий пристрій забезпечує ефективний захист від поразки електричним струмом. [10]
Пожежобезпека
Процес окисного дегідрування метанолу проводиться під надлишковим тиском і температурі вище температури самозапалювання метанолу й формальдегіду, тому при виході цих продуктів з контактного апарата й зіткненні з повітрям може відбутися їхнє загоряння.
Вибухонебезпечність процесу окисного дегідрування метанолу забезпечується подачею спирто-повітряної суміші в контактний апарат зі змістом метанолу в ній вище верхньої межі вибухівності. Це зміст, у свою чергу, підтримується при дотриманні наступних норм:
· рівня спирто-водної суміші у спиртовипарювачі;
· температури в рідкій фазі спиртовипарювача;
· температуру циркуляційного конденсату;
· витрати повітря у спиртовипарювачі;
· змісту метанолу в спиртоводній суміші;
· змісту метанолу в рідкій фазі спиртовипарювача;
· безперебійної роботи насосів циркуляційного конденсату.
Збільшення змісту кисню в газах після контактного апарата вище норм робить їх вибухонебезпечними при подальшій переробці, аж до котельні цеху ПіОК.
Пари метанолу в суміші з повітрям за наявності іскри вибухають. Кращим засобом гасіння метанолу і його фракцій є вода. Метанол можна гасити так само вогнегасником, піском, азбестовим полотном, інертними газами. Для гасіння електромоторів і струмоведучих систем користуватися тільки вуглекислотними вогнегасниками і сухим азбестовим полотном.
При виникненні пожежі необхідно діяти згідно плану локалізації аварій в цеху.
У зимовий час пожежні гідранти і під'їзди до них необхідно очищати від снігу, а кришки гідрантів від льоду. Гідранти повинні бути утеплені.
Забороняється зберігати матеріальні цінності на рамках складів, у вентиляційних камерах.
При роботі насоса не допускається витік рідини крізь сальник. У разі пропуску сальника, насос необхідно зупинити, скинути тиск до атмосферного, підтягти або замінити набивання сальникового ущільнення.
Не допускається проводити підтяжку набивання сальників і фланцевих з'єднань у працюючих насосах під тиском, а так само без зняття напруги з електродвигуна насоса.
Насосне відділення повинне постійно міститися в чистоті. Лотки приймання, фундаменти необхідно постійно очищати від продукту, що розлився, і масла. Застосування легкозаймистих рідин (ЛЗР) для миття підлог і устаткування забороняється.
Слюсарні матеріали дозволяється зберігати (у розмірі добової потреби) в спеціальному посуді із кришкою, що щільно закривається.
Апаратник повинен знати розташування трубопроводів, засувок і їх призначення, а також вміти чітко і швидко перекривати засувки при аваріях і пожежах.
Не допускається застосування заглушок для відключення трубопроводу, що зупиняється на тривалий термін, від іншого трубопроводу того, що знаходиться під тиском. У таких випадках необхідно передбачати знімаєму ділянку трубопроводу і на кінцях діючих трубопроводів встановлювати заглушки.
Слід постійно контролювати справність теплоізоляції на гарячих трубопроводах. Не можна допускати експлуатацію гарячих трубопроводів із пошкодженою теплоізоляцією.
Розтин люків, кришок апаратів, злив і наливання продуктів крізь відкриті люки, а так само проведення інших операцій сприяючих утворенню концентрацій вибухонебезпечних газів в період проведення вогняних робіт на даному робочому місці забороняється. [19]
Використання засобів пожежогасіння не по прямому призначенню забороняється. Для організації ефективного захисту виробництва формаліну слід використовувати вогнеприпинувачі.
Вогнеприпинувачами називають захисні пристрої, які вільно пропускають паро-, пило- або газоповітряну суміш, але не пропускають полум'я. Вони встановлюються на дихальних лініях резервуарів, мірників і апаратів з ЛЗР і горючими газами. Вогнеприпинувачі є корпусами з металевою насадкою у вигляді гофрованих пластин, пакету металевих сіток, фольгових касет, гравію, мінеральної вати або кілець Рашига.
Принцип дії вогнеприпинувачів полягає в тому, що горюча суміш, яка проходить крізь них, розбивається у насадці на тонкі струмені. При окисленні горючої суміші в каналах малого діаметру можливість тепловтрат перевищує тепловиділення і горіння припиняється. Діаметр гасильного каналу насадки вогнеприпинувача приймають, виходячи з практичного досвіду або визначають розрахунком. Критичний (гасильний або тушильний) діаметр отвору полум’ягасильної сітки або струменю газу в вогнеперетворювачі визначається по формулі [14]:
(5.11)
де λ - теплопровідність горючої суміші, Дж /(м*с*град.);сс - температура самоспалахування пари або пилу °С;n - початкова температура суміші °С;
ω - швидкість горіння суміші, м/с;н -кількість тепла, що виділяється при згоранні 1м3 суміші, Дж/м3;
Ср - теплоємкість продуктів горіння, Дж/(м3*град.);r - температура горіння °С.
Для підвищення надійності гасіння полум'я діаметр отвору приймається на 20-25% менше обчисленого критичного діаметру. На особливо відповідальних ділянках газопроводів, газоходів, пилопроводів в поєднанні з вогнеприпинувачами встановлюють розривні мембрани. Рекомендується також застосовувати автоматичні системи відсікання полум'я механічної або гідравлічної дії (перекриття заслінками газопроводу, подача води для охолоджування) [14].
6. ЕКОЛОГІзація хімічного виробництва
6.1 Фізико-географічна та кліматична характеристика майданчика
Територія Сєвєродонецького ЗАТ «Азот» належить до східної степової зони України. Площа м. Сєвєродонецька складає 2770 га.
В регіоні знаходяться високоякісне вугілля, вапняк, крейда, глина та інші природні будівельні матеріали.
Ґрунти - чорнозем, що привозиться з інших місць. Такий грунт має високу вологу, високий вміст гумінових кислот, невелику родючість. Забруднення ґрунтів відбувається через атмосферне повітря, очисні споруди ЗАТ «Азот» та інших підприємств. Промислово-побутові звалища також наносять шкідливий вплив.
До поверхневих водоймищ відносять річки: Сєвєрській Донець і Борова, куди скидують шкідливі відходи підприємства та комунальне господарство міста. Тому весь час слідкують за вмістом води.
Підземні води також забруднені шляхом фільтрації з відстійників і очисних споруд, змиву пестицидів і мінеральних добрив.
Рослинність міста також пошкоджена через низький рівень грунтових вод та високий вміст диоксида сірки.
Середньорічна швидкість вітру 3-4 м/с. Зафіксована максимальна швидкість вітру - 28 м/с.
Середньорічна кількість опадів 490-500 мм (максимальна кількість - 550 мм). Відносна вологість повітря складає 71-73%.
Характеристика навколишнього природного середовища і оцінка впливу на нього
Характеристика джерел утворення відходів, їх склад і властивості
У виробництві фрмальдегіду утворюються газоподібні відходи, стічні води, рідкі та тверді відходи.
Перелік і кількість відходів вказані в таблиці 6.1
Таблиця 6.1
Відходи виробництва формальдегіду [19].
| Найменування відходів | Кіл-сть | Засіб утилізації |
| 1. Параформ, кг | 0,049 | Вивозиться в хімнакопичувач |
| 2. Стічні води СН2О не більше 100 мг/л | 0,086 | |
| 3. Газовий конденсат, кг | 19 | Термічне знешкодження |
| У т.ч. (СН3ОН + СН2О) | 5,7 | |
| інше Н2О | ||
| 4. Газоподібні відходи, м3 | 580 ÷ 300 | Термічне знешкодження в цеху ПіОК |
| Склад % об’єм.: З 0,2? 3 З2 2 ÷ 7 Н2 12 ÷ 26 О2 0,1 ÷ 1,0 СН3ВІН до 4,22 СН2О до 0,05 СН2О до 0,05 Н2О 2 ÷ 5 N2 50 ÷ 70 |
6.3 Методи і засоби контролю за станом повітряного басейну і дотримання нормативів ГДВ
Контроль за якістю навколишнього природного середовища забезпечує сприятливе екологічне оточення для всієї біосфери.
Нормування гранично допустимих концентрацій (ГДК) є складовою частиною основ забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення. Нормативи ГДК речовин дають екологічну і соціально-гігієнічну оцінку стану навколишнього природного середовища, але не вказують на джерело шкідливої дії і не регулюють його поведінку. Цю функцію виконують нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) шкідливих речовин.
Нормативи ГДВ забруднюючих речовин у атмосферне повітря встановлюються за джерелами викидів для кожного проектованого і діючого об'єкту, що є стаціонарним джерелом забруднення повітряного басейну.
ГДВ - маса речовини, що викидається в атмосферу в одиницю часу. ГДВ встановлюють з умови, що викиди шкідливих речовин від даного джерела в сукупності з іншими джерелами не створюють приземну концентрацію, що перевищує ГДК за межами санітарно-захисної зони об'єкту [19].
Розрахунок ГДВ
Величина ГДВ для викиду СН3ОН з одиночного джерела з круглим горлом у разі, коли фонова концентрація даної домішки встановлена незалежно від швидкості і напрямку вітру, і є постійною на території міста, розраховується за формулою [18]:
, (6.1)
де ГДК - гранично допустима концентрація забруднюючої речовини в атмосферному повітрі населених місць, ГДК(СН3ОН) = 0,085 мг/м3;
Сф - фонова концентрація домішки, яка встановлена незалежно від швидкості і напрямку вітру і є постійною на території міста, приймаємо Сф (СН3ОН) = 0,017 мг/м3;
А - коефіцієнт, що залежить від температури стратифікації атмосфери, на території України А = 160;- безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання забруднюючих речовин у атмосфері, для газоподібних речовин F = 1;
Н - висота джерела викиду, Н = 150 м;
∆Т - різниця між температурою газу і температурою повітря;
∆Т = 458 - 293=165 К;, n - безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з гирла джерела викиду;
- коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу на розсіювання домішок, 
;1 - об'єм газоповітряної суміші, визначається по формулі:
, (6.2)
де D - діаметр гирла джерела викиду, D = 2,4 м;
- середня швидкість виходу суміші з джерела:
, (6.3)
де 
- об'ємна витрата викиду, м3/с;
- площа перетину гирла джерела викиду, м2:
м2
м/с
м3/с
(6.4)
(6.5)
(6.6)
Оскільки Vm > 2, то n = 1;
мг/м3
Максимальна приземна концентрація забруднюючої речовини визначається по формулі:
(6.7)
мг/м3
Необхідно виконувати умову: Сm < ГДК
Оскільки 0,068 мг/м3 < 0,085 мг/м3, то умова виконується.
Методи боротьби проти забруднення навколишнього середовища
Можна виділити наступні основні напрямки в здійсненні екологічно чистих технологічних процесів, у тому числі нафтохімічних і хімічних.
) комплексне використання і глибока переробка сировини. Виробництво повинне бути як можна менш ресурсномістким (ресурсозберігаючі технології), здійснюватися з мінімумом витрат сировини і реагентів на одиницю продукції. Напівфабрикати, що утворюються, повинні передаватися як сировину іншим виробництвам і цілком перероблятися.
) оптимальне використання енергії і палива. Виробництво повинне здійснюватися при мінімальних витратах енергії і палива на одиницю продукції (енергозберігаючі технології) і, отже, теплові забруднення навколишнього середовища також мінімальні. Енергозбереженню сприяють: укрупнення і енерготехнологічне комбінування процесів; перехід на безперервні технології; удосконалювання процесів поділу; застосування активних і селективних каталізаторів, що дозволяють проводити процеси при знижених температурах і тисках; раціональна організація й оптимізація теплових схем рекуперації енергетичного потенціалу потоків, що відходять; зниження гідравлічного опору в системах і втрат тепла в навколишнє середовище і т.п. Нафтопереробні і нафтохімічні підприємства є великими споживачами палива й енергії. У їхньому енергетичному балансі на долю прямого палива приходиться - 43-45%, теплової енергії - 40-42% і електричної - 13-15%. Корисне використання енергетичних ресурсів не перевищує 40-42%, що приводить до перевитрати палива й утворенню теплових викидів у навколишнє середовище;
) створення принципове нових маловідхідних технологічних процесів. Цього можна домогтися удосконалюванням каталізаторів, техніки і технології виробництв. Маловідхідні процеси більш ефективні, чим процеси з дорогими очисними спорудженнями. Економічніше одержувати невелику кількість сильно концентрованих відходів, які можна переробляти або ліквідувати за спеціальною технологією, чим великий обсяг сильно розведених відходів, що скидаються в біосферу.
) створення і впровадження замкнутих систем водокористування, що включають (або зводять до мінімуму) споживання свіжої води і скидання стічних вод у водойми;
) забезпечення високої експлуатаційної надійності, герметичності і довговічності функціонування устаткування і всіх систем виробництв. Зведення до мінімуму або виключення імовірності аварій, вибухів, пожеж і викидів отруйних речовин у навколишнє середовище. Розробка автоматизованих систем забезпечення екологічної безпеки виробництв і комплексів;
) забезпечення високої якості цільових продуктів, використовуваних у народному господарстві. Екологічно чистими повинні бути не тільки самі технологічні процеси, але і товарні продукти, що випускаються в них.
Заходи, що забезпечують охорону водних ресурсів і повітряного басейну: складські ємності для зберігання формаліну й метанолу герметичні. Вони оснащені засобами автоматичного контролю рівня й примусової сигналізації по максимальному рівні, що виключають перелив; сховища формаліну й метанолу розміщені в піддонах з відбортовкою, які облицьовані кислототривкою плиткою.
· У випадку протоки метанолу через розгерметизацію сховища, останній відкачується заглибним насосом у збірник з наступною відкачкою на базисний склад ректифікації метанолу. У випадку протоки формаліну через розгерметизацію сховища, останній відкачується в порожнє сховище.
· Для зменшення забруднень повітряного середовища парами метанолу й формальдегіду при «подиху» сховищ і при затоці ЖДЦ і автоцистерн, що витісняються з них пари перед викидом проходять очищення в промивній колоні.
· Відкриті площадки з технологічним устаткуванням розміщені в піддонах з відбортовкою, які облицьовані кислототривкою плиткою.
· Для зменшення забруднень повітряного середовища шкідливими речовинами гази, що відходять, виробництва формаліну направляються на спалювання в котельню цеху ПіОК.
· Стічні води, що утворяться у виробництві формаліну, збираються в збірник промгрязних стічних вод, звідки насосом після усереднення відкачуються в цех НОПС на нейтралізацію.
· Рівні в збірниках і дренажних ємностях формаліну, метанолу й промгрязних стоків контролюються рівнемірами зі світловою й звуковою сигналізацією по верхній межі [19].
7. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
Цивільна оборона (ЦО) - складова частина системи загальнодержавних суспільних заходів, які здійснюються в мирний і військовий час з метою захисту населення і народного господарства від зброї масового ураження, для проведення рятувальних робіт в районах поразки або стихійного лиха.
березня 1993 р. набув чинності закон про цивільну оборону України, згідно з яким кожен має право на захист свого життя і здоров‘я від надзвичайних ситуацій і може вимагати дотримання цього права від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій.
Систему ЦО складають органи виконавчої влади всіх рівнів, органи щоденного управління процесами захисту населення у складі центральних і місцевих органів виконавчої влади і адміністрації підприємств, системи для виконання завдань ЦО, фонди фінансових, матеріальних і технічних резервів, які передбачені на випадок надзвичайної ситуації (НС), системи зв'язку, сповіщення і інформаційного забезпечення [13].
Організаційна структура ЦО промислового об'єкту
Організаційна структура ЦО визначається характером використовуваної сировини, технологічним процесом, виглядом, чисельністю населення.
Організаційна структура ЦО приведена на малюнку 7.1.
