Однорічні злакові кормові трави

Однорічні злакові кормові культури практично незамінні в кормових сівозмінах та зайнятих парах польових та кормо-польових сівозмін. Наприклад, райграс однорічний, суданська трава, соргосуданкові гібриди, пайза здатні швидко відростати після скошування і давати декілька укосів з одного поля.

Вирощують однорічні злакові для одержання різних видів кормів: свіжої зеленої маси, сіна, сінажу та силосу, трав'яних гранул та брикетів.

Кормові якості більшості однорічних кормових культур високі: 100 кг зеленої маси містить 18—24 кормові одиниці та 90—110 г перетравного протеїну.

Більшість районованих родів, видів та сортів мають високий коефіцієнт розмноження (від 15—20 до 60—80 і більше), що дозволяє налагодити ефективне насінництво.

Найбільш поширені серед однорічних кормових трав суданська трава та райграс багатоукісний. До кормових однорічних культур можна віднести також кормові сорти жита, пшениці, тритикале та вівса. Для південних районів перспективні африканське просо і теф, що відрізняються високою посухостійкістю та доброю оплатою одиниці вологи. Всі однорічні злакові трави добре реагують на удобрення та зрошення. Більшість з них на одиницю сухої речовини врожаю споживають на 15—20% менше вологи, ніж багаторічні трави. Тому їхнє значення особливо зростає в районах нестійкої культури багаторічних трав (з нестачею вологи, сухим жарким кліматом або з холодними малосніжними зимами та ін.).

Морфологічні особливості. Коренева система однорічних злакових трав мичкувата, стебло — переважно соломина з вузлами та міжвузлями, лист лінійний з паралельним жилкуванням, піхвою, язичком, волосками; суцвіття — колос, несправжній колос (султан), волоть; квітка захищена двома квітковими лусками, може бути дво-, або однодомна. Рослини переважно однодомні. Плід — зернівка (гола, плівчаста, мала або велика).

Біологічні і екологічні особливості характеризуються особливостями кущення, облистненістю, висотою рослин, довжиною вегетаційного періоду, строками цвітіння та дозрівання зерна, отавністю (добра чи задовільна), урожайністю, вимогами до умов середовища.

До господарських особливостей однорічних трав можна віднести їхню кормову цінність, поживність, поїдання, перетравність, придатність використання на зелений корм, випас, сіно, сінаж, силос, для виробництва трав'яного та сінного борошна, брикетів, гранул та ін.

Суданська трава цінна кормова культура для зони Степу. Використовується насамперед на зелений корм і сіно. За хімічним складом суданська трава характеризується такими показниками: в ній міститься 16% протеїну, 28% клітковини, 2,9% жиру, 43% безазотистих екстрактивних речовин. На корм використовується і насіння суданської трави. Використовується також як пасовищна культура. Урожайність з 2-3 укосів досягає 400-600 ц/га, при зрошенні - 700-800 ц/га. Урожайність сіна складає 50-100 ц/га, насіння - 6-18 ц/га.

Суданська трава (Sorghum sudanensis Piper.) має дуже розгалужену мичкувату кореневу систему, яка проникає в грунт на 3 м і більше. Стебла зелені, не опушені, 1,5-3,0 м заввишки, зібрані в прямий або напіврозгалужений кущ. Серцевина стебел суха, губчаста. Листя широке, 30-70 см завдовжки. Суцвіття - волоть завдовжки до 40 см. Зернівка плівчаста, овально-еліптична, темно-коричневого кольору. Маса 1000 насінин 10-12 г (рис. 5.1).

Рис.5.1. Суданська трава                   Рис.5.2. Могар

Суданська трава - теплолюбна рослина. Мінімальна температура проростання насіння 8-10°С. Оптимальна - 20-30°С. Сходи при заморозках мінус 3-4 С гинуть. Сума ефективних температур у залежності від скоростиглості сорту від 2200 до 3000°С. До вологи набухання і проростання насіння поглинається до 40-50% води від його маси. При достатній вологості ґрунту і кількості тепла суданська трава вегетує до пізньої осені. На утворення 1 т сухої речовини використовує із ґрунту 25-30 кг азоту, 6-7 кг фосфору і 15-17 кг калію. Суданська трава — рослина короткого дня. Вегетаційний період триває 100-120 днів.

Могар - цінна кормова культура. Його вирощують на зелений корм, сіно, силос. У 100 кг зеленої маси міститься 17 корм, од. і 1,8 кг перетравного протеїну. Сіно за поживністю не гірше сіна лучних трав. У 100 кг його міститься 57 корм. од. і 6,5 кг перетравного протеїну. Використовують могар і як пасовищну культуру, особливо в посушливих районах. Його можна вирощувати в змішаних посівах з однорічними бобовими культурами. Вирощують могар в Лісостепу і Степу. Урожайність зеленої маси 200-300 ц/га.

Могар (Setaria italica mocharium Abf.) має мичкувату кореневу систему, яка заглиблюється в ґрунт на 1,5-2 м. Стебло опушене, розділене на 12-16 міжвузль. Кущ складається з 2-7 стебел. Листки світло або темно-зелені, довжиною 45-50 см. Маса листків складає 45-55%. Суцвіття - колосоподібна волоть вкрита щетинками. Зернівка яйцеподібна, жовта, плівчаста. Маса 1000 насінин 1,5-3 г (рис. 5.2).

Могар — теплолюбна рослина. Оптимальна температура для проростання насіння 10-12 С. Заморозки не витримує. Посухостійкість могару висока. Транспіраційний коефіцієнт 302. Оптимальна вологість для росту рослин 60% НВ. До ґрунтів могар невимогливий. З 1 т сіна він виносить з ґрунту 17-20 кг азоту, 4-5 кг фосфору та 15-17 кг калію. Тривалість вегетаційного періоду в залежності від сорту і умов вирощування 90-130 днів.

Райграс однорічний - цінна кормова культура. Сіно і зелену масу добре поїдають всі види тварин. У 100 кг зеленої маси міститься 20 корм. од. і 2,1 кг перетравного протеїну. Вирощується в Лісостепу, на Поліссі, в західних районах України. Врожайність 200-500 ц/га.

Райграс однорічний (Lolium multiflorum Lam.) мас мичкувату кореневу систему. Висота рослини 70-80 см. Кущ нещільний, стебла неопушені з 5-6 міжвузлями. Листя широке. Облистненість до 50%.

Суцвіття - циліндричний рихлий колос. Насіння сірого кольору. Маса 1000 насінин 2,5-3,0 г.

Насіння починає проростати при температурі 1-4°С. Оптимальна температура проростання 20-25°С. Сходи добре витримують заморозки мінус 2-3°С. Вологолюбна рослина, добре відростає, дає 4-5 укосів. Погано переносить посуху. Кращими для вирощування райграсу є родючі глинисті, супіщані і чорноземні грунти. Райграс швидко формує надземну масу. Після з'явлення сходів до першого скошування минає 40-45 днів.