2020-05-21
238
Зернокормові злакові належать до хлібів першої (ячмінь, овес, кормова пшениця, тритикале) і другої (кукурудза, сорго, могар, просо) груп. У всіх злаків зерно — однонасінний плід зернівка з тонким оплоднем, який зрісся з насінням. Зернівки ячменю, вівса, проса, сорго, могару, чумизи вкриті лусочками або плівками. Голі зерна в кукурудзи, інколи в ячменю і вівса, у сорго бувають голі і плівчасті.
У хлібів першої групи на опуклій (спинній) частині зернівки є добре помітний зародок, на протилежній (черевній) частині — поздовжня борозенка, більш чи менш глибока. У кукурудзи, сорго та інших злаків другої групи такої борозенки немає.
Основні відзнаки хлібів першої та другої групи наведені у табл.4.1.
Таблиця 4.1
Морфологічні ознаки хлібів першої та другої групи
| Ознаки | Хліба першої групи | Хліба другої групи |
| 1. Наявність повздовжньої борозни | є | відсутня |
| 2. Проростає зародковими корінцями | декількома | одним |
| 3. В колосі розвинуті краще квітки | нижні | верхні |
| 4. Вимоги до тепла | невисокі | високі |
| 5. Вимоги до вологи | високі | менші (окрім рису) |
| 6. Форми | озимі і ярі | ярі |
| 7. Рослини за тривалістю дня | довгого | короткого |
| 8. Розвиток у початкових фазах | швидкий | повільний |
Фази розвитку зернових злакових культур
|
|
|
Під ростом розуміють видимі морфологічні зміни рослин протягом вегетації, які полягають у збільшенні лінійних розмірів окремих органів та їхньої маси, що помітно змінює габітус рослини, а під розвитком – візуально невидимі фізіолого-біохімічні якісні зміни, які відбуваються в рослині у процесі обміну речовин і приводять до появи нових органів, утворення та формування насіння.
Розрізняють такі фази вегетації злаків: проростання, сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння (викидання волоті у волотистих злаків), цвітіння, наливання і стиглість зерна (молочна, молочно-воскова, воскова і повна). У кукурудзи кущіння виражене слабко або не спостерігається зовсім. У неї розрізняють такі фази розвитку: сходи, 2—3, 3—4, 5—6 та інша кількість листків, викидання волоті, утворення качанів, цвітіння, стиглість зерна (молочна, молочно-воскова, воскова і повна).
Початком фази вважається період, коли її досягли на посівній площі 5 – 10% рослин, повною – коли її досягли 50- 75% рослин.
При проростанні зернівки першими починають ріст зародкові корінці. Слідом за ними розростається стебельце з листочками, які під прикриття колеоптиля пробиваються крізь посівний шар ґрунту. Після появи на поверхні колеоптиль припиняє свій ріст і на поверхні ґрунту з'являється перший зелений листок, що є свідченням переходу рослин у фазу сходів.
Для зернових культур характерним біологічним процесом є утворення бічних пагонів і вторинних коренів на підземному стебловому вузлі, який називається вузлом кущення. Це надзвичайно важливий і складний орган з великим запасом пластичних речовин. При загибелі листків і стебел вузли кущення здатні відтворити нові пагони з листками і нову кореневу систему. У більшості хлібів кущення починається при наявності у рослин трьох листків: у цей час надземний ріст рослин тимчасово припиняється, і пластичний матеріал активніше спрямовується у вузол кущення на галуження головного стебла з формуванням бічних пагонів. Коли з пазухи першого листка головного пагона з'являється листок першого побічного пагона, настає фаза кущення (рис.4.4.).
|
|
|
| 1 – зернівка; 2 – первинні корені; 3 – бічні пагони із зародкового вузла; 4 – підземне стебло; 5 – бічний пагін із вузла кущення; 6 – головний пагін; 7 – вузол кущення; 8 – вузлові вторинні корені |
Рис.4.4. Кущення пшениці
У злакових культур ще у фазі кущення (при розрізі рослини вздовж) можна виявити стебельце з дуже короткими міжвузлями. Ріст міжвузлів починається з нижнього, яке безпосередньо розміщене над вузлом кущення. Після нього розростається друге, потім – третє, за ним – наступні. Фаза трубкування відзначається тоді, коли над поверхнею ґрунту (на висоті біля 5 см) піднімається верхній вузол головного стеблового пагона.
Колосіння у колосових (викидання волотей – у волотевих) відзначається, коли з піхви верхнього листка з'являється половина суцвіття.
Цвітіння у перехреснозапильних (жито, кукурудза) злакових відбувається у відкритих квітках, пиляки яких з'являються на поверхні, розтріскується і пилок розноситься вітром; а в самозапильних (пшениця, ячмінь, овес, просо, рис) пиляки достигають і розтріскуються до розкриття квіток і власний пилок потрапляє на приймочку в закритій квітці. Цвітіння супроводжується заплідненням, при якому пилок, який попав на рильце приймочки, проникає у зав'язь і запліднює насіннєву бруньку. В зародку, що утворився, починають розвиватися різні його частини, зерно досягає максимальної довжини, а клітини ендосперма заповнюються поживними речовинами – проходить налив зерна, що продовжується до настання зрілості.
Розрізняють три стадії достигання зерна: молочну, воскову та повну стиглість. Молочна стиглість – колір зернівки зелений, консистенція ендосперму переходить із водянистого у молочний стан (при надавлюванні виділяється “молочко”), вологість – біля 60 – 40%. При восковій стиглості оболонка зерна жовта, ендосперм - восковидний, щільний, вологість - біля 30%. До кінця цієї фази рух поживних речовин у ендоспермі закінчується. При повній стиглості ендосперм твердий, при зломі – борошнистий або скловидний, оболонка щільна, шкіряста, забарвлення зерна типове, вологість 22 – 15%.
