Загальне поняття фінансового посередництва

Фінансові посередники – це фінансові установи або структури, до яких відносяться банківські та небанківські фінансові інститути. Перевагою використання послуг фінансових посередників є:

- Зниження ризиків інвестицій;

- Підвищення ефективності інвестицій;

- Економія часу за рахунок жорстокого нормативно-правового регулювання, що дозволяє знизити ризики та контролювати діяльність;

- Професіоналізм;

- Можливість участі у крупних проектах;

- Можливість диверсифікувати інвестиції.

Недоліками використання послуг фінансових посередників є те, що через необхідність оплати комісії зменшується дохідність інвестицій.

Основними формами діяльності фінансових посередників є:

- Акумуляція заощаджень населення;

- Надання кредитів через облігаційні займи підприємствам та державі;

- Мобілізація капіталу через усі види акцій;

- Надання іпотечних та споживчих кредитів.

В Україні до фінансових посередників відносять:

1. Кредитні спілки – організації, що засновані фізичними особами на кооперативній основі з метою задоволення потреби її членів у взаємовигідних кредитах, що надаються за рахунок обєднаного фонду грошових ресурсів

2. Страхові компанії – фінансові посередники, що здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певної події, що зазначена у страховому полісі.

3.  ІСІ – ведуть діяльність спільного інвестування (діяльність,яка провадиться в інтересах учасників ІСІ, за рахунок ресурсів ІСІ шляхом інвестування засобів спільного інвестування в активи ІСІ)

4. Недержавні пенсійні фонди – юридична особа, неприбуткова організація, функціонує та здійснює діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників НПФ з подальшим управлінням активами, а також здійснює виплати пенсій.

5. Ломбарди – юридична особа, метою діяльності якої є надання кредитів під заставу майна.

19. Саморегулювання фондового ринку

Розвиток ринку фінансових послуг зумовлює потребу постійного оновлення механізмів регулювання та нагляду шляхом розвитку принципів саморегулювання та підвищення ефективності взаємодії саморегулівних організацій і державних органів регулювання.

Згідно із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Таке об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведуть державні органи з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.

Саморегулівна організація — неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг.

До саморегулівних організацій, які об'єднують професійних учасників фінансового ринку та ринку цінних паперів за видами діяльності, належать: реєстроутримувачі; торговці цінними паперами; зберігані та депозитарії; компанії з управління активами.

Метою є створення ефективної системи регулювання діяльності професійних учасників фінансового ринку та контролю за їх функціонуванням.

Діяльність саморегулівних організацій регулюється Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", Положенням "Про саморегулівну організацію ринку цінних паперів", а також нормативними документами, розробленими Держфінпослуг.

Найбільшими саморегулюючими організаціями фондового ринку в Україні є: Українська асоціація торговців цінними паперами, Українська асоціація довірчих товариств, інвестиційних фондів та компаній, Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Українська фондова спілка, Позабіржова фондова торговельна система.