2020-05-21
129
Банки України згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність», крім “традиційно банківських” (кредитних, ощадних), мають право надавати цілий ряд послуг “небанківського характеру”:
· випуск і розміщення власних цінних паперів;
· організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
· здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг);
· факторинг;
· лізинг;
· надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;
· здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
· здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
· довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
· депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Певною мірою підтвердженням “нетрадиційності” деяких послуг цього спектра є наявність вимоги до обов’язкового отримання письмового дозволу НБУ та ліцензування діяльності в НКЦПФР.
Пріоритет банків України пов’язаний з кредитним напрямком активної діяльності, певною мірою знижує їхні потенційні можливості як інвесторів на фондовому ринку. По-перше, інвестиційна діяльність банків України жорстко обмежена. Згідно з вимогами економічних нормативів НБУ загальний розмір прямих інвестицій не повинен перевищувати 60 % розміру регулятивного капіталу банку, в тому числі не більше 15 % за кожним емітентом.
По-друге, на інвестиційну активність банків негативно впливає сектор державних боргових зобов’язань, відволікаючи ресурси з реального сектора економіки країни. Розглядаючи банки як професійних учасників фондового ринку України, варто зазначити, що лише вони уповноважені торгувати цінними паперами власного випуску. Крім того, на відміну від більшості торговців, банківські установи є економічно незалежними учасниками фінансового ринку, які самостійно приймають рішення щодо інвестування коштів.
Для спільного розвитку банківської системи і фінансового ринку важливу роль відіграє процес фінансової інтеграції. Це стосується як взаємного проникнення банків у сфери діяльності небанківських фінансово-кредитних установ та навпаки, так і банків різних країн на ринки один одного. В першому випадку мова йде про консолідацію фінансових зусиль банків та небанківських установ кредитно-інвестиційної сфери через створення альянсів спільної діяльності. Важливим напрямком взаємодії також є запровадження спільних технологій продажу фінансових послуг, а, відтак, розширення спектра послуг і збільшення обсягу їх продажів. Результатом такої бізнес-моделі банківського бізнесу є створення з іншими суб’єктами фінансового ринку так званих фінансових супермаркетів для клієнтів.
Небанківські кредитні інститути
Ринок кредитних ресурсів є недостатньо розвинутим на сьогодні. Нерівномірний розподіл коштів призводить до гальмування сталого економічного зростання регіонів України. З іншого боку, поганий інвестиційний клімат територіальної одиниці призводить до відтоку грошових ресурсів, закритті фінансових та банківських інститутів.
Тому виникає необхідність створення спеціалізованих організацій, які могли б функціонувати у регіонах із низькою інвестиційною привабливістю та в умовах невисокої прибутковості. Згідно міжнародного досвіду, цим вимогам повністю відповідають кредитні спілки. Оскільки в Україні більшість адміністративно-територіальних одиниць маю непривабливий інвестиційний клімат, то створення цих кредитних інститутів є необхідним та актуальним на сьогодні.
Кредитна спілка – це некомерційна організація, а її діяльність не спрямована на отримання прибутку. Її дохід – відсоток від позики, одна частина якого використовується на поточні потреби кооперативу, формування резервного та іншого капіталу, друга частина – для нарахування відсотків на пайовий капітал. Членами кредитної спілки є не тільки вкладники, а й кредитори, які також контролюють використання коштів кооперативу та в повному обсязі відповідають за його діяльність. Отже, члени кооперативу несуть солідарну відповідальність за його фінансові ризики, спільно вирішують, кому надавати кредити, в якому обсязі та яким чином можна використовувати тимчасово вільні кошти.
В умовах фінансової нестабільності, яка охопила економіку України ще на початку 2014 р., спостерігається певне зниження показників ринку кредитних спілок України, яке й досі продовжує падати. Передусім це зумовлено зменшенням показників Східного регіону, де протягом тривалого часу ведуться воєнні дії. Останнє, поряд із політичними та соціально-економічними подіями, що відбуваються в країні, призвело до економічного спаду в усій Україні. Необхідно зауважити, що в західних і південних регіонах України за основними показниками діяльності кредитних спілок все ж таки спостерігається позитивна тенденція.
Основною проблемою функціонування кредитних спілок в Україні є недостатня врегульованність законодавчо-нормативної бази й закріплення кооперативної сутності кредитних спілок. Іншою проблемою є несвоєчасне повернення або взагалі неповернення членами спілок узятих кредитів. Недосконала системи контролю та нагляду за функціонуванням кредитних спілок також заважає їх діяльності.
Для комплексного вирішення питань, які постали перед кредитними спілками, необхідно запровадити на державному й регіональному рівнях системи стабілізації та фінансового оздоровлення кредитних спілок, створити систему страхування і гарантування вкладів від фінансових ризиків, ініціювати створення бюро кредитних історій для формування єдиної бази позичальників тощо.
