Зачарована Десна» О. Довженка

«Зачарована Десна» – це автобіографічний твір, надзвичайно ліричний, суб’єктивний. Письменник вільно полинув спогадами у своє дитинство. Внутрішнє авторське «Я» знайшло тут найповніше виявлення, а романтичне світовідчування отримало найоптимальніше втілення.

Рік написання: 1957.

Жанр: автобіографічна кіноповість («автобіографічне кінооповідання»).

Тема: зображення дитинства й джерел формування митця.

Головна ідея: оспівування краю дитинства, його людей, природи; заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою і щасливою.

Композиція: твір можна поділити (умовно) на новели «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи», а також ліричні та публіцистичні відступи.

Автобіографічна кіноповість «Зачарована Десна» має виразні жанрові прикмети ліричних спогадів. Основу її сюжету справді становлять теплі, ясні спогади письменника «про незабутні чари дитинства», про свою сім’ю і своїх земляків, про бурхливу весняну повідь на Десні, сінокіс на лузі над чудовою рікою. Потік хвилюючих спогадів раз у раз переривається ліричними відступами, наснаженими глибокими емоціями та соціологічними роздумами над складними процесами народного життя в недалекому минулому. В ідейно-тематичному змісті «Зачарованої Десни» варто виділити дві важливі суспільні проблеми: народного світогляду, моральної чистоти, досконалості народної душі і взаємин людини – сільського трудівника з природою.

Проблематика твору:

¾ природа і людина;

¾ шлях народу та людини до щастя;

¾ прекрасне й потворне в житті;

¾ покликання, сутність людини;

¾ роль праці в житті людини;

¾ добро і зло;

¾ життя і смерть.

    Головні герої: два ліричні герої – Сашко та Олександр Довженко, мати Одарка Єрмолаївна, батько Петро Семенович, дід Семен, прадід Тарас, прабаба Марусина.

    Особливістю твору є наявність двох ліричних героїв. Маємо два обличчя авторського «Я»: малий білоголовий Сашко як головна дійова особа спогадів (передає дитячі враження, сцени радісного захоплення навколишнім світом) і зрілий майстер, який ті спогади пропускає через свій життєвий досвід (філософськи осмислений процес художньої творчості, краса людської праці, взаємозв’язок природи та людини). Малий Сашко уособлює душу митця.

    Письменник вивів ряд яскравих образів добрих і талановитих людей праці, які несуть в собі риси прекрасного, мають прикмети естетичного ідеалу письменника. Серед них були передовсім рідні малого Сашка – дід Семен, лагідний і мудрий, схожий на бога чи на святого Миколая на іконах; батько – з гарним обличчям, з внутрішньою високою культурою думок і почуттів. «З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, – він годився на все». Вродливою була також мати, невсипуща трудівниця, що любила саджати різну городину в землю, «щоб проізростало», якій всяка рослиночка приносила велику радість. Вдача і вчинки Сашкових батьків були благородні, привабливі, – такими робили їх любов до праці, чесне трудове життя.

Яскраве естетичне освітлення мають і інші позитивні персонажі твору – прокурена ядучим тютюновим димом богатирська постать сільського коваля ірибалки діда Захарка; не менш велична і сильна постать дядька Самійла,талановитого косаря, який орудував косою легко і вправно, «як добрий малярпензлем». Сашків батько мав добрий естетичний смак і умів цінити мистецтво.Він з глибокою повагою ставився до бандуриста Кулика, пристойноодягненого, культурного співака, справжнього митця. Ще один позитивнийперсонаж кіноповісті – химерний кульгавий мисливець Тихон Бобир. Йогорушниця рідко стріляла, але мисливець-невдаха не журився тим. Мисливськіпригоди Тихона змальовані в жартівливому тоні, в дусі дотепного народногогумору.

    Та найяскравіші риси народного гумору, найгостріші комічні ситуації в «Зачарованій Десні» пов'язані з участю в подіях сільського життя, з простодушними вчинками головного героя кіноповісті – малого Сашка. Збагачений чималим життєвим і творчим досвідом шістдесятирічний письменник показує життя дореволюційного українського села і його людей так, як їх сприймав колись малий Сашко. О. Довженко ніби дивиться на них очима наївного хлопця, характеризує і оцінює їх, виражає естетичне ставлення до них з позицій розумної дитини. Проте письменник, людина старшого віку, бачить не тільки те, що побачив Сашко, – автор бачить і те, чого Сашко не помічав, не брав до уваги. Погляди автора, його життєва позиція інші, вони відбивають вищий рівень суспільної та естетичної свідомості порівняно із свідомістю Сашка. Автор-оповідач кіноповісті дивиться на своїх героїв і на самого Сашка з почуттям замилування і здивування, з теплим усміхом, помічаючи не тільки все гарне, прекрасне в них, а й їх вади, недосконалості їхніх натур. Тому з таким сердечним гумором письменник згадує про те, як Сашко смакував всякими ласощами на городі, повиривав зовсім молоду, дрібненьку моркву, як малий грішник злякався страхітливих прабабиних прокльонів і каявся в гріхах, як він прагнув зменшити свій гріх, творячи добрі діла, вшановуючи старших людей, аж поки дід Захарко не вилаяв і не прогнав його геть. Цікавими й радісними видавалися Сашкові всякі події родинного життя – і народження в матері маленької дитини, і смерть прабаби, і клепання коси та виїзд на сінокіс. А які чудові й дивовижні сни народжувались у Сашковій душі і вдома й на сіножаті, які образи витворювала його багатюща уява!

    Особливості твору «Зачарована Десна»:

¾  Наявність двох ліричних героїв.

¾  Фрагментарність, швидка зміна «кадрів».

¾  Народний гумор.

¾  Вживання різноманітних художніх засобів.