2020-07-01
134
На схемі функціонального зонування міста показують трасу залізниці та смугу відводу території залізниці – 200 м.
Для зниження будівельних і експлуатаційних витрат, забезпечення кращої організації міського руху, поліпшення умов життя населення бажано щоб траса залізниці не розділяла сельбищну зону.
При розміщенні смуги відведення залізниці необхідно прагнути розташувати її на периферії сельбищної зони, із сторони, у напрямку якої не передбачається подальший її розвиток.
Комунально-складські території
Складські райони розміщують поблизу промислових, використовуючи для них малосприятливі або несприятливі ділянки для житлового і промислового будівництва, окремі території різних розмірів та конфігурації між іншими зонами та вздовж смуги відведення залізниці та під’їзних колій.
Територія водозабору і очисних споруд водопроводу призначається відповідно джерелам водопостачання − вище за течією ріки відносно міської забудови з віддаленням не менше 3000 м [? ].. Важливо, щоб ділянка не забруднювалась поверхневим стоком з інших територій міста.
Місце розташування очисних споруд каналізації визначається рельєфом місцевості: стічні води по безнапірним колекторам прямують до очисних споруд. Віддаленість їх до сельбищної зони має знаходитися в межах выд 1000 до 3000 м з урахуванням напрямку вітрів [? ].
Полігони твердих побутових відходів розміщують на непридатних для забудови ділянках, доступних впливу сонця і вітру, віддалених від водойм і водотоків. Поверхневий стік з території не має іти в бік районів житлової забудови і місць масового відпочинку. Санітарно-захисна смуга − 500 м [? ].
Міське кладовище розміщується на ділянці віддаленій від річок і озер та достатньо наближене до сельбищної зони, в той же час в деякій мірі ізольованій (санітарно-захисна смуга 300 м) − щоб кладовище не стало перепоною при подальшому розвитку сельбищної зони [? ]..
Ландшафтно-рекреаційна зона
При проектуванні озеленення міста бажано створювати систему яка об’єднує значні зелені масиви з невеликими за площею озелененими територіями: парками, скверами, бульварами, природними або штучними водоймами, які у поєднанні повинні формувати комплексну зелену зону.
Така система озеленених територій забезпечує найкращу аерацію міста, сприятливо впливає на склад та чистоту повітря, регулює температурний режим міста и таке інше.
До позасельбищних зелених насаджень відносяться озеленені території санітарно-захистних смуг, озеленені ділянки промислових та комунальних підприємств, території садівничих товариств та дач, заміські ліси та лісопарки.
Значні за розміром зелені масиви бажано розміщувати з навітряної сторони відносно житлових територій. Під озеленення можна використовувати ділянки несприятливі для будівництва.
При виборі місця розташування враховується затоплюваність паводковими водами при 4 % забезпеченості. [ ??? ]
В цілому ці території створюють захисний лісопарковий пояс навколо міста, в межах якого розміщують тільки заклади міського відпочинку.
Розсадники зелених насаджень і квітково-оранжерейні господарства розміщують за межами освоєної частини міста вздовж доріг, що ведуть до міста.
Резервні території
При розробці схеми функціонального зонування слід врахувати резервні території, які передбачаються для розвитку всіх функціональних зон міста за межами перспективного строку. Резерви сельбищної зони за розмірами території та конфігурацією мають дати можливість розміщення на них цільних житлових структурних одиниць (для міста даної величини − житлового району).
Розмір резервних територій складає 30% від освоєної території (тобто території всіх функціональних зон разом: сельбищної, виробничої та ландшафтно-рекреаційної).
Задовольняючи потреби окремих зон, слід досягти такого розподілу ділянок, щоб отримати якомога компактнішу конфігурацію плану міста. Після нанесення на план усіх передбачених балансом територій визначається межа міста.
РОЗРОБКА СХЕМИ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ МІСТА
