Мовний та мовленнєвий етикет юриста

Етикет - вироблені суспільством норми поведінки.

Основну частину етикету загалом становить мовний, мовленнєвий етикет.

Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Мовний етикет як соціально-лінгвістичне явище виконує такі функції:

·   контакто-підтримувальну - встановлення, збереження чи закріплення стосунків адресата й адресанта;

·  ввічливості (конотативну) - прояв чемного поводження членів колективу один з одним;

·   регулювальну (регулятивну) - регулює взаємини між людьми у різних спілкувальних ситуаціях;

·   впливу (імперативну, волюнтативну) - передбачає реакцію співбесідника - вербальну, невербальну чи діяльнісну;

·   звертальну (апелятивну) - привернення уваги, здійснення впливу на співбесідника;

·  емоційно-експресивну (емотивну), яка є факультативною.

Наявність цих функцій підтверджує думку, що мовний етикет – це своєрідний механізм, за допомоги якого може відбутися ефективне спілкування. Усі названі функції мовного етикету грунтуються на комунікативній функції мови.

Мовленнєвий етикет - реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження.

Мовленнєвий етикет – поняття ширше, ніж мовний етикет і має індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність. Якщо ми під час розповіді надуживаємо професіоналізмами, термінами, і нас не розуміють слухачі, то це порушення мовленнєвого етикету, а не мовного.

Систему мовленнєвого етикету нації складає сукупність усіх можливих етикетних формул. Структуру ж його визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо.

 З точки зору національної специфіки мовленнєвого етикету варто сказати, що структура його склалася у кожної нації на її власній народній основі під впливом різного роду психологічних, соціально-політичних, культурологічних факторів.

Мовленнєвий етикет досліджується різними лінгвістичними дисциплінами. На нього звертають свою увагу культура мови, стилістика, соціолінгвістика. Дослідження явищ мовленнєвого етикету здійснюється у двох основних аспектах: соціолінгвістичному і стилістичному. Соціолінгвістика цікавиться соціальною стороною мовленнєвого етикету. З точки зору ж стилістики мовленнєвий етикет - явище надстильове, не прекріплене до жодного стилю. Можна говорити лише про більшу чи меншу міру його вияву у тому чи іншому стилі. Наприклад, найтиповішою формою вияву мовленнєвого етикету є усне контактне спонтанне діалогічне мовлення, і ці ознаки наближають мовленнєвий етикет до розмовного мовлення. Але мовленнєвий етикет не належить до розмовного мовлення, а тим більше до розмовного стилю (хоча найбільш повно мовленнєвий етикет виражається саме в усному розмовному мовленні).

Отже, мовленнєвий етикет є однією із важливих сторін людського спілкування. Це сукупність значною мірою стандартизованих висловів, що складають собою стереотипи мовлення, готові формули з певною синтаксичною структурою і лексичним наповненням.

Синонімія прийменникових конструкцій.

 

Синонімія прийменникових конструкцій

Прийменники зі значенням мети

Відношення метивиражають прийменники - для, з метою, на предмет, задля, заради, ради, в ім'я. Нейтральний прийменник для є домінантою цього синонімічного ряду, він уживається в усіх стилях мовлення. Прийменник з метою має відтінок книжності і використовується у науковому стилі.

Для офіційно-ділового мовлення притаманний прийменник на предмет. Прийменники задля, ради, заради, в ім'я, в інтересах реалізують відтінок присвяти, що обов'язково повинно враховуватися при їхньому використанні.

Зі словом «заходи» на позначення мети - вживаються прийменники щодо, до, для. Найширше використовуються конструкції з прийменниками щодо, до: заходи щодо розв'язання проблеми, заходи до поліпшення умов праці.

Сполучення іменника «заходи» з прийменником по не відповідає літературній нормі.

Синонімічні ряди утворюють прийменники:

для – на (приготували для продажу – приготували на продаж),

по – за (пішла по лікаря, пішла за лікарем),

ради (заради) – задля – для (роблю ради матері – задля матері – для матері);

на – про (бережу на всякий випадок – про всякий випадок)

Прийменники, що виражають причинові відношення

Для вираження причини нових відношень використовуються конструкції з прийменниками від + род.відм., через + знах.відм, за + орудн. відм., з + род. відм.

Домінантою є прийменник від, через. Ці прийменники практично майже не створюють синонімічного ряду, рідко коли можуть бути взаємозамінними.

Значно ближчими з погляду синонімії виступають прийменники від,з: кричати від (зі) страху, плакати з (від) радості, підскочити від (з) несподіванки тощо.

Для позначення причинових відношень з обмеженим колом іменників уживаються прийменники від, з: кричати від (з) болю, плакати з (від) радості, підскочити від (з) несподіванки тощо.

Синонімічний ряд від – з виникає, як правило, за умови, що конструкції виражають значення причини, яка криється в самому об’єкті дії.

При значенні зовнішньої причини утворюється синонімічний ряд прийменників за-від-через: за вітром нічого не чути, – від вітру нічого не чути, через вітер нічого не чути.

Прийменник завдяки містить вказівку на причину, яка сприяє здійсненню чогось, прийменник через (і його досить часто вживаний ненормативний російський мовний із-за) вказує на причину, що заважає здійсненню чогось.

Отже, слід говорити: виконав завдання завдяки твоїй допомозі, зробив помилку через неуважність.