Причорноморський район

Район розташований у південній та південно-західній частинах України, має вихід до Чорного моря. (Самостійно схарактеризуйте його географічне положення.)

Площа району — 113,4 тис. квадратних кілометрів. Населення — 7,9 млн чоловік. За площею район посідає перше місце в країні, за кількістю населення — друге. До його складу входять Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області (див. мал 110).

Більшу частину району займає Причорноморська низовина. На північному заході та півночі знаходяться відроги Подільської і Придніпровської височин. Крим за особливостями рельєфу поділяється на три частини: рівнинну, гірську і пів-деннобережну.

У районі немає значних корисних копалин. Невеликі поклади бурого вугілля залягають в Єланецькому районі Миколаївської області та біля міст Рені і Болград на Одещині. Торф трапляється в Херсонській і Миколаївській областях. У рівнинній частині Криму відомі родовища газу (Глібівське, Джанкойське та ін.) і нафти. Перспективними щодо видобутку

нафти і природного газу є шельф Чорного моря. В районі є лікувальні грязі та мінеральні джерела. Велике значення мають залізні руди Керченського півострова. Солоні озера і Сиваш містять кухонну сіль, йодобромну і магнієву сировину. Є сировина для виробництва цементу (біля Бахчисарая), че-репашник, будівельні (Білокам'янськ) та флюсові вапняки (Балаклава, Старий Крим). До цінного облицювального матеріалу належать мармуровидні вапняки.

Клімат району помірно континентальний і досить посушливий. (Як це відбивається на його господарському розвитку?)

Влітку бувають зливи, трапляються суховії, посухи, чорні бурі. Зима нестійка. Відлиги змінюються різкими похолоданнями. (Як це відбивається на розвитку сільського господарства, енергетичній системі?)

Незважаючи на те, що через територію району протікають такі великі річки Європи, як Дунай і Дніпро, водні ресурси його недостатні.

Для покращання водопостачання і зрошення полів тут збудовано кілька каналів.

Чорне і Азовське моря багаті на рибу, водорості й інші морепродукти.

Багатство Причорномор'я — родючі чорноземні і каштанові ґрунти.

Середня густота населення в районі становить близько 70 чоловік на 1 км2 і є значно нижчою, ніж у середньому по країні.. Найвищий показник густоти населення — в Автономній Республіці Крим (98 чоловік на 1 км2), найнижчий — у Херсонській області (45 чоловік на 1 км2). Частка міського населення майже однакова: 68 % — в Автономній Республіці Крим, 66 — Одеській і Миколаївській областях і 62 % в Херсонській області.

Провідними галузями господарства Причорноморського району є машинобудування і металообробка, харчова та легка промисловість, курортно-туристичне господарство.

Географічне положення району накладає відбиток на особливості спеціалізації галузей господарства. У районі випускають морські судна, сільськогосподарські машини, верстати, різне технологічне устаткування та електротехнічні прилади. Найбільші підприємства суднобудування — це суднобудівні заводи в Миколаєві, Херсоні і Керчі. Тут виробляють теплоходи, суховантажні судна і танкери, комфортабельні пасажирські катери. В портах знаходяться судноремонтні підприємства. До великих підприємств сільськогосподарського машинобудування належать Херсонський комбайновий завод, Одеський завод сільськогосподарських машин, заводи в Первомайську Миколаївської області, в Сімферополі та Джанкої. Верстатобудування дістало розвиток в Одесі. У Миколаєві випускають

дорожньо-будівельні машини. У Миколаєві, Феодосії — піднімально-транспортне устаткування. Різноманітне обладнання для легкої, харчової і хімічної промисловості виробляють в Одесі, для виноробної, консервної, м'ясної і молочної промисловості — в Сімферополі.

Підприємства електротехнічного машинобудування, що випускають прилади, електромотори та апаратуру, працюють в Херсоні, Новій Каховці, Первомайську. Гірниче устаткування виробляють і ремонтують у Керчі.

Чорна металургія району використовує залізну руду та агломерат Комиш-Бурунського залізорудного комбінату в Керчі. Агломерат морським транспортом відвозять на завод «Азов-сталь» у Маріуполь та використовують у чавуноливарному цеху Керченського заводу імені П. Л. Войкова.

Рослинництво має більше значення, ніж тваринництво. Провідну роль відіграє зернове господарство. Майже ЗО % всієї посівної площі зайнято під озимою пшеницею. Друге місце належить кукурудзі. Вирощують також ячмінь, просо, рис. На основі зернового господарства працює потужна борошномельно-круп'яна промисловість.

З-поміж технічних культур виділяється соняшник. У Причорноморському районі зосереджено близько ЗО % його посівів у країні. Вирощують також цукрові буряки (у північній частині), сою, льон-кучерявець, рицину, тютюн, кунжут, гірчицю, арахіс, рижій, ефіроолійні і лікарські рослини. Переробна ланка представлена підприємствами олійної, олійно-жирової, ефіроолійної, цукрової та тютюново-ферментаційної промисловості. Відомий комбінат «Кримська троянда» об'єднує рад-госпи-заводи, які вирощують і переробляють ефіроолійні культури.

У Причорномор'ї багато садів, виноградників, розвинуті городництво та вирощування баштанних культур. Переробляють цю продукцію численні підприємства плодоовочевої та виноробної промисловості.

Виноградарсько-виноробний АПК Криму спеціалізується на вирощуванні технічних і столових сортів винограду. Світове визнання здобули марочні вина виробничо-аграрного об'єднання «Масандра». Широко відомі також шампанські і столові вина заводів-винокомбінатів «Новий Світ» та «Золота балка».

У тваринництві переважають молочно-м'ясне скотарство, свинарство м'ясного напряму, птахівництво і вівчарство. На їх основі розвиваються м'ясна, молочна, ковбасна, шкіряна галузі. Підприємства харчової промисловості є в кожному адміністративному районі, багатьох селах. Останнім часом в Районі різко зросла кількість невеликих переробних підприємств і виробництв.(Чому?)

Шідприємства легкої промисловості району зосереджуються здебільшого в обласних центрах. Найбільшим з таких підпри-

ємств є Херсонський бавовняний комбінат. Розвинуті швейна, трикотажна, шкіряна, взуттєва і джутова промисловість.

Джут — з родини липових. Близько 40 його видів ростуть у тропічних районах Азії, Африки, Америки та Австралії. Промислове значення мають два види — джут довгоплодий і джут короткоплодий висотою до 3,5 м. З волокна джуту виробляють мішковину, килими, доріжки, шпагат, меблеві тканини тощо. Найбільшими виробниками джуту в світі є Індія і Пакистан.

Хімічна промисловість представлена виробництвом мінеральних добрив, лаків, фарб, сірчаної кислоти. Провідні центри галузі: Одеса, Херсон, Красноперекопськ. Є підприємства деревообробної, целюлозно-паперової та фарфоро-фаянсової промисловості.

Великі перспективи для дальшого розвитку має курортне господарство. Майже все узбережжя Чорного моря придатне для рекреаційного освоєння, але рівень розвитку сфери обслуговування і облаштування в районі далекий від високих європейських стандартів. Виділяються Кримська, Одеська, Миколаївська, Херсонська і Дніпровсько-Дунайська курортно-оздоровчі зони.

Обслуговують промисловість, АПК, курортне господарство району різні види транспорту. Протяжність залізничних магістралей загального користування становить у районі понад З 000 км, а автошляхів з твердим покриттям — понад 20 тис. кілометрів. Річкове сполучення здійснюється по Дніпру, Дунаю, Дністру та Південному Бугу. Найбільшими річковими портами є Херсон, Нова Каховка, Вознесенськ, Ізмаїл, Кілія, Рені. До морських портів належать Одеса, Іллічівськ, Южний, Миколаїв, Херсон, Євпаторія, Керч, Ялта, Феодосія, Севастополь.

У районі сформувались такі промислові вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Каховсько-Бериславський, Сімферопольський, Севастопольський, Керченський, Саксько-Єв-паторійський.

Найбільшим промисловим вузлом економічного району є Одеський. До нього входять Одеса, Ізмаїл, Білгород-Дні-стровський, Котовськ, Іллічівськ, Олександрівка, Дачне, Ве-ликодолинське та інші населені пункти.

Провідною галуззю промислового комплексу Одеси (1 млн 87 тис. чоловік) є машинобудування і металообробка. Найбільші підприємства галузі — виробничі об'єднання «Продмаш», верстатобудівне, важкого кранобудування, «Одес-холодмаш», «Одесаґрунтомаш» та науково-виробничі об'єднання «Кисеньмаш» і «Харчопромавтоматика». Крім того, тут працюють заводи «Епсилон», «Кінап», важкого вагонобудування, «Нептун», судноремонтний. (Виникнення яких машинобудівних виробництв міста пов'язане з особливостями його географічного положення?)

Практично всі галузі харчової промисловості представлено в Одесі: борошномельна, цукрова, м'ясна, молочна, рибна, консервна, олійно-жирова, виноробна, кондитерська тощо. Найбільшими підприємствами є заводи: цукрорафінадний, рибопереробний, консервний, шампанських вин, а також винно-коньячний, чаєрозважувальна і харчових концентратів фабрики. (Чим визначається розміщення тут чаєрозважувальної фабрики?)

^Іегка промисловість представлена виробничим швейним об'єднанням, хутровою, суконною, взуттєвою та технічних тканин фабриками.

Розвинуті також хімічна і нафтохімічна галузі: припортовий хімічний, нафтопереробний і суперфосфатний заводи. Працюють лінолеумний завод і виробниче хіміко-фармацевтичне об'єднання. До будіндустрії належать ВО «Одесбудматеріали», цементний завод тощо. Є підприємства деревообробної, целюлозно-паперової, скляної, ювелірної галузей.

Одеса — великий транспортний вузол. Тут знаходяться Чорноморське морське пароплавство, торговий морський порт, міжнародний аеропорт. Одеса — головний вузол Одеської залізниці, вузол автомобільних доріг.

Ізмаїл (95 тис. чоловік) — промисловий центр і порт на Дунаї. Тут розвинуті харчова і машинобудівна промисловість. Працюють рибообробний, консервний, молочний, продовольчих товарів заводи, хлібний і м'ясний комбінати. З машинобудівних — судноремонтний, судноремонтно-механічний, ремонтно-технологічного устаткування заводи. Діють також швейно-галантерейна фабрика і целюлозно-картонний завод. В Ізмаїлі знаходиться управління Дунайського морського пароплавства.

У Білгороді-Дністровському (59 тис. чоловік) провідною є харчова промисловість: хлібний і продтоварів заводи, рибоконсервний філіал об'єднання «Антарктика». Є підприємства будматеріалів (заводи залізобетонних виробів, експериментальний пористих бетонів і виробів). Медична промисловість представлена медико-інструментальним і медичних виробів з полімерних матеріалів заводами. Є швейна фабрика і завод «Сантехарматура».

Морським торговим портом з великою базою для ремонту контейнерів є Іллічівськ (56 тис. чоловік). Тут знаходяться судноремонтні підприємства і завод рибної гастрономії, Чорноморське ВО рибної промисловості «Антарктика» з морським Рибним портом.

Котовськ (44 тис. чоловік) розташований на півночі Одеської області. Це — багатогалузевий промисловий центр з машинобудуванням, харчовою, легкою та деревообробною галузями. Тут працюють заводи авторемонтний та «Південрем-верстат». Підприємствами харчової промисловості є цукровий,

соковий, продтоварів заводи та м'ясокомбінат. Працюють меблева і пір'яно-пухових виробів фабрики. Котовськ — залізничний вузол.

До Миколаївського промислового вузла входять міста Миколаїв, Первомайськ, Вознесенськ та ін.

Миколаїв (519 тис. чоловік) — адміністративний й економічний центр однойменної області. У місті, як і в промисловому вузлі в цілому, переважає машинобудування. Тут знаходиться кілька великих підприємств суднобудування: ВО «Чорноморський суднобудівний завод», заводи «Океан» і Миколаївський судноремонтний, «Гідрореммаш», «Дормашина», «Млинмаши-на», «Поліграфмаш», дослідний технологічної оснастки, дослідний мастильних систем. Легка промисловість представлена виробничими трикотажним і швейним об'єднаннями, шкіряним заводом, взуттєвою і швейно-галантерейною фабриками, харчова — м'ясним та хлібним комбінатами, соків «Нектар», лікеро-горілчаним заводами, кондитерською і макаронною фабриками. Тут працюють відомий парфюмерно-косметичний комбінат «Червоні вітрила», а також кілька підприємств будівельної індустрії (ВО будівельних матеріалів та «Миколаїв-залізобетон», завод силікатних стінових виробів).

Багатогалузевим промисловим центром, що розташований на Південному Вузі на півночі Миколаївської області, є Первомайськ (86 тис. чоловік). Провідними галузями промисловості в місті є машинобудівна і харчова. Тут працюють машинобудівний завод «Фрегат», що випускає дощувальні уста-новки* машинобудівний авторемонтний. Підприємствами харчової промисловості є молочноконсервний, м'ясний та овочеконсервний комбінати, цукровий та хлібний заводи тощо. В місті діють швейні і меблева фабрики, налагоджено виробництво будівельних матеріалів.

Місто Вознесенськ (45 тис. чоловік) розтащоване на Південному Бузі. Це — промисловий центр, що сформувався з підприємств машинобудування, легкої і харчової промисловості. Машинобудування представляють заводи гідропресів та інструментальний, легку промисловість — швейна фабрика і шкіряне об'єднання, харчову — м'ясний та сироробний комбінати, консервний і хлібний заводи. (Чому найбільші міста Миколаївської області розташовані на Південному Бузі?)

Ядром Херсонського промислового вузла є Херсон (371 тис. чоловік) — адміністративний і економічний центр однойменної області. До вузла входять також Цюрупинськ, Гола Пристань, Антонівка та інші населені пункти. Тут розвинуті машинобудування (суднобудування і судноремонтний, комбайнобудування, карданних валів заводи, «Прибой», електромашинобудівний), хімічна промисловість (нафтопереробний, «Дельта», гумотехнічних виробів заводи). До підприємств легкої промисловості належать об'єднання бавовняне, обласне

виробничо-торгове, взуттєве; швейна, спортвиробів фабрики. В місті багато підприємств харчової промисловості (консервний, рибний і м'ясний комбінати, кондитерська, харчова та макаронна фабрики). Працюють підприємства будівельної індустрії, скляної і керамічної промисловості.

До Каховсько-Бериславського промислового вузла входять Каховка, Нова Каховка, Берислав, Дніпряни, Козацьке, Любимівка та ін. Вузол знаходиться в центральній частині Херсонської області на берегах Дніпра і Каховського водосховища.

Провідними галузями промислового центру Нова Каховка (61 тис. чоловік) є машинобудування, харчова промисловість та виробництво будматеріалів. У місті знаходиться Каховська ГЕС. Виділяються електромашинобудівний, монтажно-заготівельний, гідротехнічних металоконструкцій та залізобетонних конструкцій заводи. В Новій Каховці також е завод пластмасових виробів, домобудівний комбінат, меблева фабрика. До підприємств харчової промисловості і АПК належать маслоробний завод, два радгоспи-заводи.

Промисловим центром з розвинутим машинобудуванням і легкою промисловістю є Каховка (44 тис. чоловік). У місті працюють заводи електрозварювального устаткування, ремонтний дослідний, експериментально-механічний, «Сільгосп-агрегат», залізобетонних виробів, а також харчосмакова, спортвиробів та меблева фабрики.

У місті Берислав (17 тис. чоловік) працюють заводи: залізобетонних виробів, будівельних матеріалів, машинобудівний, дослідно-експериментальний нестандартного устаткування, хлібний, консервний, маслосироробний тощо.

До складу Сімферопольського промислового вузла входять Сімферополь (358 тис. чоловік), навколишні селища. Провідною галуззю промисловості є машинобудування і металообробка (заводи: «Сільгоспдеталь», «Сантехпром», електромашинобудівний, а також виробничі об'єднання: «Кримпрод-маш», «Пневматика», «Фотон»). Розвинуті легка і харчова промисловість. Підприємствами легкої промисловості є швейне, трикотажне та взуттєве об'єднання, шкіряно-галантерейна та текстильно-художніх виробів фабрики. Багато в місті і підприємств харчової промисловості: науково-виробниче об'єднання «Ефіролія», два консервних заводи, кондитерська і макаронна фабрики, тютюново-ферментаційний комбінат тощо. Є підприємства хімічної промисловості (заводи побутової хімії І пластмас). Як і в кожному великому місті, розвинута будівельна індустрія: виробничі об'єднання «Кримбудматеріали», «Кримнерудпром» та ін.

До Севастопольського промислового вузла належить Севастополь (375 тис. чоловік) — багатогалузевий промисловий вузол. З машинобудівних підприємств відомі: ВО

«Севастопольський морський завод», приладобудівний завод та ін. Провідною галуззю міста є харчова промисловість, у тому числі рибна і рибоконсервна. Найбільшими підприємствами галузі є ВО «Атлантика», м'ясо- і хлібокомбінати, молочний, безалкогольних напоїв заводи тощо. Легка промисловість представлена фабриками: трикотажною, спортивних виробів і швейною. Розвинута деревообробна і будівельна промисловість.

Центром Керченського промислового вузла і портом на сході Криму є Керч (183 тис. чоловік). Провідні підприємства міста — залізорудний комбінат (гірничорудна промисловість), завод «Затока» (суднобудування), завод імені П. Л. Войкова (чорна металургія) і ВО «Керчрибпром». Значного розвитку досягла промисловість будівельних матеріалів (заводи: Азовський, Кіровський і Приморський будівельних матеріалів, залізобетонних виробів, склоробний комбінат «Кварц»), Працює кілька підприємств легкої і харчової промисловості.

До Саксько-Євпаторійського промислового вузла входять Євпаторія і Саки.

На заході Криму знаходиться Євпаторія (115 тис. чоловік). Це великий курортний центр з санаторіями, будинками відпочинку, пансіонатами тощо. Євпаторія — це морський порт. Найбільш розвинута тут харчова промисловість: рибний, хлібний, молочний, пивобезалкогольних напоїв заводи, м'ясокомбінат, харчосмакова фабрика.

Саки (35 тис. чоловік) — грязьовий і кліматичний курорт неподалік від Євпаторії. Природними лікувальними чинниками міста є мульова грязь і ропа Сакського озера. В місті знаходяться хімічний завод та завод мінеральних вод, підприємства харчової, легкої промисловості та будівельної індустрії.

Найбільшим курортним центром на Південному березі Криму є Ялта (90 тис. чоловік) — морський порт і центр туризму. Основний природний лікувальний чинник — субтропічний клімат середземноморського типу. Тут переважає харчова промисловість: рибокомбінат, тютюново-ферментаційний, молочний, безалкогольних напоїв заводи. Виробляють також сувеніри, головні убори тощо.

Промисловим центром району є Феодосія (87 тис. чоловік) — місто, розташоване в південно-східній частині Кримського півострова, на березі Чорного моря. Це — морський порт і залізнична станція. Тут переважає харчова і легка промисловість: м'ясо- і хлібокомбінати, молочний і пивобезалкогольних напоїв заводи, тютюнова фабрика, радгосп-завод. До легкої промисловості належать панчішна та іграшок фабрики. В місті також працюють комбінат будматеріалів, завод «Буддеталь», меблевий комбінат і офсетна фабрика. Місто відоме картинною галереєю імені І. К. Айвазовського.

У Причорноморський район ввозиться продукції більше, ніж вивозиться.

На характер зв'язків Криму з іншими районами країни накладає відбиток недостатня забезпеченість півострова багатьма видами природних ресурсів, особливо водою. Тому сюди з материкової частини країни надходять вода, електроенергія, вугілля, машини і технологічне обладнання, продукція легкої промисловості тощо.

У свою чергу з Криму до інших районів країни відправляють виноград, вина, фрукти, агломерат, тракторні причепи, трояндову і лавандову олію, устаткування для харчової промисловості, рибу і рибні консерви, морські судна тощо.

Найважливішими для Причорноморського району є проблеми екології, раціонального використання природних умов і ресурсів, зокрема води. Вода в посушливі області Причорномор'я надходить каналами (знайдіть їх на карті). Але вони дуже недосконалі, це призводить до великих її втрат. Через погану дренажну систему, надмірність використання відбуваються засолення зрошуваних земель, їх підтоплення та заболочування, що знижує врожайність і погіршує якість сільськогосподарської продукції.

Крім того, вода, що використовується для зрошення ланів, часто дуже забруднена промисловими та іншими стоками. Є проблеми з використанням території району з рекреаційною метою. Тут увійшли в суперечність розміщення і розвиток важкої промисловості та створення великого портового господарства з рекреаційною цінністю території.

Бездумна експлуатація природних ресурсів району уже призвела до фактичної втрати знаменитої сакської грязі, лікувальне значення якої велике.

Досі не вирішено проблему видобування гальки на пляжах і вапняків у кар'єрах Криму, що також негативно позначається на природі курортного району і не сприяє нормальним умовам відпочинку.

Розміщення великих військово-повітряних і морських баз у курортних містах, шумове забруднення, що в десятки разів перевищує допустимі норми, унеможливлюють лікування в Криму нервових захворювань, гіпертонії, хвороб шлунку тощо.

Подільський район

Район розташований у правобережній частині України в лісостеповій зоні, на Придніпровській і Подільській височинах, що впливає на господарську діяльність населення. (У чому виявляється цей вплив?)

Площа району — 60,9 тис. квадратних кілометрів. Населення — 4,6 млн чоловік. Район охоплює територію Вінницької, Хмельницької і Тернопільської областей (мал. 114. Економічні райони: Північне-Західний, Карпатський, Подільський).

Кліматичні умови цієї території сприятливі для ведення господарства. Середні температури найхолоднішого місяця близько -5 °С, найтеплішого — приблизно 20 °С. Опадів буває 500—600 мм. У районі густа річкова сітка і багаті земельні ресурси (чорноземи і сірі лісові ґрунти).

Оскільки в геологічному відношенні територія досліджена недостатньо, корисні копалини економічного району в основному обмежуються сировиною для промисловості будівельних матеріалів, особливо в районі Українського кристалічного щита. Тут є значні поклади будівельного і оздоблювального каменю. Вздовж річок Случі та Південного Бугу трапляються родовища гранітів і гнейсів. У Шепетівському районі — поклади цінного червоного граніту. На півдні Хмельницької області в Кам'янець-Подільському районі на поверхню виходить мармур.

Хмельницька область багата на вапняки, центральна і північна частини Тернопільської області багаті на крейду. Поклади пісковиків (з них виготовляють точила, бруски, жорна тощо) виявлено у Вінницькій і Тернопільській областях.

Великі запаси гіпсу розвідані вздовж Дністра в Тернопільській і Хмельницькій областях. В усіх трьох областях району є мергель — сировина для виробництва цементу, каолін, що використовується в фарфоро-фаянсовій, гумовій, паперовій та інших галузях господарства. Родовища трепелу і опоки (будівельні матеріали) залягають у Вінницькій і Хмельницькій областях. Багато родовищ цегельно-черепичних і гончарних глин та пісків. У Придністров'ї є незначні поклади фосфоритів.

У районі, особливо у Вінницькій та Хмельницькій областях, виявлено різноманітні за складом мінеральні лікувальні води.

До енергетичних ресурсів належать поклади торфу на півночі району та незначні запаси бурого вугілля в усіх областях. У Придністров'ї трапляються родовища горючих сланців.

Населення району розміщується досить рівномірно. Середня його густота — понад 75 чоловік на 1 км2 — є нижчою від середнього по країні показника. Вона зростає у напрямі з півночі на південь і є найбільшою у Придністров'ї. Сільське населення становить 53 %. Це один з найменш урбанізованих районів України.

У Подільському районі промислове і сільськогосподарське виробництва розвиваються на значній енергетичній базі. Тут працюють Хмельницька АЕС, Ладижинська ДРЕС і Дністровська ГЕС.

Основою господарського комплексу економічного району є потужний АПК, який базується на інтенсивному, багатогалузевому сільському господарстві. За виробництвом валової сільськогосподарської продукції район знаходиться на четвертому місці в країні. (Порівняйте цей показник з показниками площі і кількості населення району.)

Сільськогосподарську сировину використовує більшість промислових підприємств Поділля. У сільському господарстві працює основна частина населення.

Провідною галуззю сільського господарства району є рослинництво. Близько 50% всіх посівних площ зайнято під зерновими культурами, серед них виділяються озима пшениця, а також кукурудза та зернобобові. Розвинуто картоплярство і овочівництво. Значні площі зайнято під садами і ягідниками.

Основною технічною культурою є цукрові буряки. За їх валовими зборами Поділля посідає перше місце в країні (до 30 %). До інших технічних культур належать соняшник і тютюн.

Тваринництво тісно пов'язане з рослинництвом та переробною ланкою АПК. Так, кормові культури займають понад 28% усієї посівної площі. Відходи цукрової, борошномельно-круп'яної, олійної та інших галузей харчової промисловості використовуються для відгодівлі худоби. Переважає молочно-м'ясне скотарство, розвиваються свинарство, птахівництво, вівчарство, рибництво і бджільництво. (Які природні умови для розвитку рибництва є в районі?)

Найрозвинутішими галузями харчової промисловості є цукрова, спиртова, м'ясна, молочна, маслоробна, сироварна, борошномельно-круп'яна, олійно-жирова, плодоовочева, хлібопекарська. Провідна роль належить цукровій промисловості. Тут працюють 62 заводи, які виробляють третину цукру в країні. Найбільшими підприємствами є Шепетівський цукрорафінадний завод, Кременецький, Городоцький, Кирнасівський та Теофіпольський цукрові заводи.

Спиртова промисловість тісно пов'язана з цукровою, оскільки переробляє її відходи (патока). Крім того, спирт у районі виробляють із картоплі і зерна. Працює 30 спиртових заводів. Допоміжними в галузі є виробництва вітамінів, кордових дріжджів тощо.

Найбільші підприємства м'ясної промисловості розміщено В обласних центрах. Великі птахокомбінати знаходяться в Барі. Козятині, Кам'янці-Подільському, Шепетівці.

Досить рівномірно розміщуються в сировинних зонах маслоробні і маслоробно-сироварні підприємства. Найбільший серед них — Городоцький молочноконсервний завод (Хмельницька область).

Значну сировинну базу використовує плодоовочева промисловість. Найбільші підприємства цієї галузі знаходяться у Вінниці, Заліщиках, Кам'янці-Подільському, Могилеві-Поділь-ському, Тульчині. (В якій частиш району розміщено ці підприємства? Чому саме у ній?)

Машинобудування і металообробка району спеціалізується на виробництві технологічного устаткування для харчової промисловості, торгівлі і громадського харчування, приладів, інструментів, сільськогосподарських машин. Розвинута електротехнічна промисловість. Машинобудування зосереджено в обласних центрах, а також у Кам'янці-Подільському, Могиле-ві-Подільському, Барі, в малих містах Тернопільської області.

Хімічна промисловість району представлена виробництвом мінеральних добрив, сірчаної кислоти, товарів побутової хімії, миючих засобів, оліфи, штучної шкіри. Підприємства лісохімії випускають каніфоль, ефірну олію, скипидар (Славута).

'Досить потужною є легка промисловість: швейна, текстильна, взуттєва. Найбільшим підприємством легкої промисловості є виробниче об'єднання «Текстерно» у Вінниці. Суконні фабрики є у Дунаївцях та Славуті. Прядильно-ткйцьке виробництво налагоджене у Хмільнику і Кам'янці-Подільському. Трикотажні вироби випускають у Хмельницькому, Шепетівці. Підприємства швейної промисловості розміщено майже в кожному місті. Взуттєва і шкіргалантерейна промисловість працюють на власній сировині (якій?). Найбільші підприємства знаходяться в обласних центрах, а також у Почаєві, Теребовлі, Тульчині. В районі також розвинуте хутрове виробництво (Жмеринка), налагоджений випуск вати (Кременець), нетканих матеріалів (Могилів-Подільський),

Меблева промисловість розвинута в обласних центрах, Кременці, Шепетівці. У Вінниці виготовляють тару, у Погребищах — контейнери. Целюлозно-паперова промисловість дістала розвиток на півночі району (Понінка, Славута, Полонне, Росош).

З давніх-давен на Поділлі розвивалися народні промисли: ткацтво, килимарство, плетіння, вишивання, гончарний промисел.

Промисловість будівельних матеріалів спирається на надзвичайно різноманітну сировинну базу. Провідним підприємством цієї галузі є Кам'янець-Подільський цементний завод.

Видобувають і обробляють граніт на Жежелівському родовищі. Каменедробильні заводи Гнівані, Ладижина і Шепетівки виробляють щебінь. Стінові блоки з черепашника виготовляють у Збаразькому, Кам'янці-Подільському, Могилеві-Подільсько-му та Крижопільському районах. Вапняк розробляють для потреб будівництва, цукрової промисловості, вапнування кислих ґрунтів північних районів тощо. Кременецький завод постачає крейду для будівництва і хімічної промисловості. Цегельні і черепичні заводи розміщені в багатьох місцях. На них виробляють вогнетриви для металургії (Шепетівський і Полонський райони). Глуховецький і Турбівський каолінові заводи забезпечують потреби гумової, фарфоро-фаянсової та целюлозно-паперової промисловості. Будівельне скло, фаянс і кераміку виробляють у Бережанах і Славуті, художню кераміку і фарфор — в Полонному.

Поділля має досить розгалужену транспортну мережу. Провідну роль у районі відіграє залізничний і автомобільний транспорт. Довжина залізниць становить 2 559 км, автошляхів з твердим покриттям — понад 20 тис. кілометрів. Найважливішими залізничними магістралями є: Київ—Вінниця—Мо-гилів-Подільський—Чернівці, Козятин—Шепетівка—Здолбу-нів, Шепетівка—Кам'янець-Подільський, Тернопіль—Чернівці. Великими залізничними вузлами — Вапнярка, Жмеринка, Козятин, Шепетівка. Найбільші автомагістралі: Київ—Вінниця—Хмельницький—Тернопіль, Вінниця—Немирів—Могилів-Подільський, Кременець—Тернопіль—Заліщики.

Промисловими вузлами Подільського району є: Вінницький, Хмельницький, Тернопільський, Кам'янець-Подільський, Шепетівський.

Найбільший промисловий вузол — Вінницький. До його складу входять Вінниця (387 тис. чоловік) та населені пункти біля неї (Гнівань, Сутиски, Тиврів та ін.). Найрозвинутішими галузями вузла є машинобудування і металообробка, харчова і легка промисловість. Машинобудування і металообробка представлена такими заводами: інструментальним, тракторних агрегатів, електротехнічним, підшипниковим, радіол амповим, радіотехнічної апаратури. Потужний хімічний завод випускає суперфосфат, отрутохімікати, сірчану кислоту тощо.

Підприємствами харчової промисловості є м'ясний, олійно-жировий, консервний та хлібний комбінати, кондитерська фабрика. У Вінниці є підприємства швейної, взуттєвої та трикотажної промисловості, інші виробництва легкої промисловості. Промисловість будівельних матеріалів представлена заводами «Будіндустрія», залізобетонних конструкцій, керамзитового гравію, буддеталей, цегельними та ін. Працюють деревообробний комбінат і меблева фабрика, а також найбільша в країні картографічна фабрика.

Промисловим центром і одним з найбільших залізничних вузлів у країні є Жмеринка (41 тис. чоловік). Тут розвинуті харчова та легка галузі промисловості. Працюють молочний, продовольчих товарів та ферментаційний заводи, хутрова і текстильно-галантерейна фабрики. Великим підприємством міста є вагоноремонтний завод.

Багатогалузевим промисловим центром, що знаходиться на південному заході Вінницької області, є Могилів-Подільський (37 тис. чоловік) на р. Дністрі. Його провідна галузь — машинобудування і металообробка. Тут працюють машино-, приладобудівний, газового устаткування і приладів заводи, що виробляють машини для сільського господарства, харчової промисловості, побутові прилади тощо. Розвинуті харчова' легка промисловість і промисловість будівельних матеріалів. Є фабрика нетканих матеріалів.

До Хмельницького промислового вузла входять місто Хмельницький (253 тис. чоловік) та навколишні селища. Провідними галузями промислового комплексу міста є машинобудування і харчова промисловість. Машинобудування і металообробка представлена заводами «Катіон», «Електрон-маш», ливарно-механічним, тракторних агрегатів, виробничими об'єднаннями «Ремпресмаш», «Укрелектроапарат», «Тер-мопластавтомат». До підприємств харчової промисловості належать м'ясокомбінат, молочний і хлібний заводи, макаронна і кондитерська фабрики. Є також заводи великопанельного домобудування і залізобетонних конструкцій та меблева фабрика.

До складу Кам'янець-Подільського промислового вузла входять місто Кам'янець-Подільський (108 тис. чоловік) та навколишні селища. Профілюючою галуззю вузла є машинобудування і металообробка: приладобудівний, кабельний, сільськогосподарських машин, електромеханічний, автоагре-гатний, дереворізального інструменту, «Електроприлад» та інші заводи. Харчова промисловість представлена м'ясокомбінатом, молочним, цукровим і консервним заводами. До промисловості будівельних матеріалів належать цементний, асфальтобетонний заводи. Є швейна, бавовняна та меблева фабрики.

Кам'янець-Подільський — великий туристичний центр. Тут багато пам'яток історії і архітектури.

ДоШепетівського промислового вузла входять Шепетівка, а також міста Славута, Нетішин, Ізяслав. Основними галузями вузла є машинобудування і металообробка, будівельна, харчова промисловість. У Шепетівці (53 тис. чоловік), великому залізничному вузлі, знаходяться підприємства, які ремонтують і обслуговують залізничний транспорт. Машинобудування і металообробка представлена заводами «Металіст», культиваторів, механічним. Є деревообробне підприємство, заводи будматеріалів і асфальтовий. Кілька підприємств харчової

промисловості: м'ясний і цукровий комбінати, заводи безалкогольних напоїв, маслоробний, два хлібних.

У Славуті (35 тис. чоловік) переважає промисловість будівельних матеріалів: заводи силікатних стінових матеріалів, залізобетонних конструкцій, «Будфарфор», руберойдовий, виробництва скла. Є підприємства дерево- і металообробної, легкої і харчової промисловості.

У Нетішині (31 тис. чоловік) розміщено заводи будівельних матеріалів, хлібний, а також Хмельницька АЕС.

В Ізяславі (18 тис. чоловік) знаходяться хлібний і комбікормовий заводи, меблева і музичних інструментів фабрики, завод «Харчомаш о.

Значним промисловим вузлом, адміністративним і економічним центром Тернопільської області є Тернопіль (229 тис. чоловік). Провідні галузі промислового комплексу міста — машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість. Машинобудування представлене виробничими об'єднаннями «Тернопільський комбайновий завод», «Ватра». Працюють також заводи: ремонтно-механічний, експериментально-механічний, авторемонтний та ін. Серед підприємств легкої промисловості є: ВО «Текстерно», виробниче швейне об'єднання, галантерейна фабрика, завод штучних шкір. Підприємствами харчової промисловості є: цукровий, хлібні, молочні, пивоварні, безалкогольних напоїв заводи. В місті працює кілька підприємств будіндустрії: комбінат «Будін-дустрія», заводи залізобетонних виробів, цегельний. Працюють фарфоровий завод, меблевий комбінат, фармацевтична фабрика.

На півдні Тернопільщини розташоване місто Чортків (28 тис. чоловік). Тут знаходяться підприємства харчової (м'ясний, хлібний, хлібопродуктів комбінати, цукровий і сироробний заводи, кондитерська фабрика) та легкої (швейна та пір'яно-пухова фабрики) промисловості.

Багатогалузевим промисловим центром, що знаходиться на півночі Тернопільської області, є місто Кременець (25 тис. чоловік). Промисловий комплекс міста формують цукровий, тютюново-ферментаційний, хлібний і продовольчих товарів заводи, комбінат хлібопродуктів, а також заводи порошкової металургії, будівельних матеріалів. Є кілька фабрик легкої промисловості: «Райдуга», «Ватин». Працює меблева фабрика.

З Подільського району в інші райони країни вивозять: цукор, овочеві, фруктові, м'ясні і молочні консерви, бурякозбиральні комбайни, інструменти, підшипники, технологічне устаткування для харчової промисловості, торгівлі і громадського харчування, мінеральні добрива, продукцію лісохімії, миючі засоби, штучну шкіру, бавовняні і шерстяні тканини, продукцію целюлозно-паперової промисловості та будівельні матеріали.

З інших районів на Поділля надходять метали, вугілля, прилади, різноманітні машини і обладнання, лісоматеріали, хімічні добрива, штучні і синтетичні волокна, сільськогосподарські машини, вантажні і легкові автомобілі та автобуси тощо.

Для Подільського району головними проблемами є низький рівень промислового розвитку, викликане цим безробіття. Люди змушені шукати роботу за межами району. Особливо це стосується Вінницької області, населення якої за останні 20 років зменшилося більш як на 500 тис. чоловік. _. В областях Поділля низький природний приріст населення. Для Вінницької області він від'ємний, а середній вік сільських жителів — близько 55 років. Важка фізична праця і сезонність у використанні трудових ресурсів, пов'язані з переважанням у спеціалізації господарств Поділля монокультури — цукрових буряків, призводять до відтоку населення з районів буряківництва.

Значною проблемою є ерозійні процеси, що набувають катастрофічного характеру на Подільській та Придніпровській височинах. (Яку приблизно частину району ці височини займають?)

Рівнинність, переважання опадів над випаровуванням призводять до значної заболоченості території. Ґрунти більшої частини району малородючі, дерново-підзолисті. Для підвищення їх урожайності необхідні вапнування і внесення добрив. У районі значні водні ресурси, густа річкова сітка, багато озер. (Знайдіть на карті найбільші річки і озера району. Які типи ґрунтів крім зазначених тут поширені?)

За лісосировинними ресурсами район поступається тільки Карпатському. Лісами вкрито близько 40 % всієї площі району. Основними видами деревних порід є сосна, дуб, граб, береза, осика, вільха. Великих збитків лісосировинним ресурсам району завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС.

Виявлених корисних копалин небагато, оскільки територія району в геологічному відношенні досліджена ще недостатньо.

З паливних ресурсів є кам'яне вугілля Львівсько-Волинсь-кого басейну і торф. У 1994 р. відкрито досить значні родовища природного газу, в перспективі можливе відкриття нафти. Великі запаси будівельних матеріалів: граніту, базальту, гнейсів, діабазів, вапняків, глини, піску, крейди. Є сировина для скляної промисловості, каолін. У Рівненській області розробляються поклади бурштину. Трапляється й інше коштовне каміння. В різних частинах району виявлено мінеральні води.

Район має найменшу кількість населення з-поміж економічних районів країни. Тут значно нижчі від середніх показники густоти населення (57 чоловік на 1 км2). Густіше заселена південна частина, міське населення району становить близько 50 % всіх жителів.

У цілому загальний рівень економічного розвитку Північного Заходу є найнижчим у країні. Переважають галузі АПК. Крім харчової і легкої промисловості тут дістали розвиток машинобудування і металообробка, лісова, деревообробна, фарфоро-фаянсова промисловість.

Машинобудування спеціалізується на виробництві сільськогосподарських машин (Ковель, Рівне), приладів (Луцьк, Рівне), устаткування для залізничного транспорту (Ковель), автомобілів (Луцьк), будівельних інструментів (Костопіль), обладнання для тваринництва і кормовиробництва (Квасилів, Рожище).

Підприємства хімічної промисловості випускають хімічні добрива (Рівне), товари побутової хімії і пластмасові вироби.

У районі дістала розвиток промисловість будівельних матеріалів. Працює цементно-шиферний комбінат у Здолбунові. Обробка граніту і базальту налагоджена в Рівненській області (Костопільський, Рокитнівський, Сарненський райони).

Скляна і фарфоро-фаянсова промисловість розвинута в Рівненській області (Костопіль, Рокитне).

Високий рівень розвитку мають лісова і деревообробна промисловість. Лісозаготівля зосереджена в районах Дубровиді і Цумані. Великі деревообробні комбінати і меблеві фабрики

працюють у Ковелі, Луцьку, Рівному, Сарнах, їх продукція — це буддеталі, фанера, меблі, тара, деревостружкові плити, паркет тощо. Костопільський домобудівний комбінат — найбільше в країні підприємство з виробництва стандартних житлових будинків.

Основою АПК району є сільське господарство і переробні ланки харчової та легкої промисловості. Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на скотарстві, вирощуванні льону-довгунця, картоплі, хмелю, зерна. Орні землі займають майже 70 % сільськогосподарських угідь. Значні площі зайняті під сіножатями та пасовищами. Великі площі земель осушені.

Важливими зерновими культурами є озима пшениця і жито. Озиму пшеницю переважно сіють на півдні району, жито — на півночі. Значні площі зайнято під льоном-довгун-цем, хмелем. Північний Захід — один з головних районів країни з вирощування картоплі. В південній частині вирощують цукрові буряки. Розвинуто садівництво і ягідництво.

Провідною галуззю тваринництва є скотарство. На Поліссі воно має молочно-м'ясний напрям спеціалізації, в лісостепових районах — м'ясо-молочний. Розвинуто свинарство і вівчарство, птахівництво (особливо вирощування качок і гусей). Допоміжними галузями тваринництва є кролівництво, рибництво, бджільництво.

Харчова промисловість базується на власній сировині. Цукрова і спиртова галузі розвинуті на півдні району (Дубне, Корець, Мізоч, Острог, Володимир-Волинський, Горохів, Іва-ничі), плодоовочева — повсюдно (Любомль, Володимир-Волинський, Клевань, Дубровиця тощо). Дістали розвиток м'ясна (найбільші підприємства в Луцьку, Ковелі, Рівному), маслоробно-сироварна, борошномельно-круп'яна і хлібопекарська галузі.

1 Основна частина галузей легкої промисловості також використовує місцеву сировину. Це шкіряно-взуттєва і особливо лляна галузі. Із сировинних районів льон надходить на заводи первинної обробки, льоноволокно — на Рівненський льонокомбінат, де з нього виготовляють тканини. В районі працюють підприємства текстильної, швейної та панчішно-шкарпеткової промисловості/

Енергетичною базою господарства району є вугільна і торфова промисловість. У Волинській області знаходиться 9 кам'яновугільних шахт. У північних районах Північного Заходу видобувають торф. Електроенергією район забезпечується переважно від Рівненської АЕС та Добротвірської ДРЕС.

Транспортне забезпечення Північного Заходу недостатнє. Довжина залізниць становить 1 109 км, автошляхів з твердим покриттям — понад 8,5 тис. кілометрів. Найбільшими залізничними вузлами в районі є Ковель, Сарни, Рівне, Здолбунів; судноплавними річками — Прип'ять, Горинь, Стир.

Промислових вузлів у Північно-Західному економічному районі три: Рівненський, Луцький, Ковельський.

Найбільший з них — Рівненський. До його складу входять Рівне, Дубно, Здолбунів. Провідними галузями вузла є машинобудування і металообробка, харчова, легка промисловість, будівельна індустрія.

У Рівному (245 тис. чоловік) знаходяться такі великі підприємства, як ВО «Газотрон», «Азот», «Рівненський завод тракторних агрегатів», заводи високовольтної апаратури, торгового обладнання. Харчова промисловість представлена м'ясокомбінатом, овочеплодопереробним і молочним заводами, кондитерською фабрикою. До підприємств легкої промисловості належать льонокомбінат та швейна і нетканих матеріалів фабрики. В місті розвинута будіндустрія: комбінати домобудівний і великопанельного домобудування, ВО «Рівнезалізо-бетон» та деревообробна промисловість (ВО «Рівнедерев»).

Дубно (42 тис. чоловік) знаходиться на півдні Рівненської області. Провідною галуззю міста є харчова промисловість: сироробний і м'ясний комбінати, цукровий та овочесушильнокон-сервний заводи, хмелефабрика. В Дубно працюють трикотажна, меблева, художньої галантереї фабрики; ливарно-механічний, лісопросочувальний, гумотехнічних виробів заводи.

Великим залізничним вузлом, що знаходиться в північній частині Рівненської області, є Сарни (31 тис. чоловік). Машинобудування і металообробка представлена заводами ремонтно-механічним і мостових технологічних конструкцій. У місті є також комбінат «Будіндустрія», меблева фабрика, льонопереробний завод, м'ясокомбінат, хлібний і продтоварів заводи.

У Здолбунові (28 тис. чоловік) переважає будіндустрія: цементно-шиферний комбінат, ВО «Укрцемремонт», заводи залізобетонних конструкцій і виробів. Працюють заводи машинобудування і металообробки: ремонтно-механічний, нестандартного обладнання «Іскра». Є підприємства харчової промисловості. Здолбунів — великий залізничний вузол.

Ядром Луцького промислового вузла є Луцьк (217 тис. чоловік) (мал. 115). До вузла входять також Ківерці, Підгайці та інші менші населені пункти. Провідною галуззю тут є машинобудування і металообробка (заводи: автомобільний, підшипниковий, електроапаратний, комунального машинобудування і комунального обладнання, виробничо-наукове об'єднання «Електротермометрія»).

Підприємства хімічної промисловості представлені заводами «Спектр», виробів з пластмас. У місті є підприємства будівельної індустрії (ВО «Волиньзалізобетон», заводи великопанельного домобудування, картонно-руберойдовий і силікатний), легкої промисловості (виробничо-торгове шовкове об'єднання та виробниче швейне об'єднання «Волинь», взуттєва фабрика, завод синтетичних шкір). Багато підприємств харчової промисловості (консервний, «Харчопродукт», продтоварів, хлі-бо-, молоко-, маслозаводи). До деревообробної промисловості належать меблевий і тарно-бондарний комбінати.

Головним центром Ковельського промислового вузла є Ковель (72 тис. чоловік) — значний залізничний вузол Волинської області. Промисловий комплекс складається з підприємств різних галузей. У місті є підприємства, що обслуговують залізничний транспорт. Тут працюють заводи: сільськогосподарських машин, льонообробний, крохмальний, комбікормовий, сироробний, будівельних матеріалів. Є м'ясо-, хлібокомбінати, швейна та культтоварів фабрики, ветсанзавод, деревообробний комбінат.

Одним з промислових центрів Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну є Нововолинськ (57 тис. чоловік). Він розташований на південному заході Волинської області. У місті налічується 6 вугільних підприємств, а також заводи спеціалізованого технологічного устаткування та ремонтно-механічний, кілька підприємств харчової і промисловості будівельних матеріалів, деревообробний комбінат і бавовнопрядильна фабрика. Північно-Західний район має економічні зв'язки з усіма районами країни.

З Північно-Західного району вивозять будівельні матеріали І коштовне каміння (бурштин), сільськогосподарські машини, прилади, підшипники, автомобілі, устаткування для залізничного транспорту, хімічні добрива, лісоматеріали, фанеру, меблі, паркет, тару, стандартні житлові будинки з дерева, лляні тканини тощо.

Різноманітні машини і обладнання, прилади та інструменти, вантажні і легкові автомобілі, автобуси, штучні і синтетичні волокна, добрива, метали, олія, виноград, кавуни тощо надходять сюди з інших районів країни.

Пригадайте, з яких районів сюди надходять велосипеди, електробритви, буряко- і кукурудзозбиральні комбайни, олія.

Оскільки Північно-Західний район має найнижчий в країні рівень промислового розвитку та досить високий для України природний приріст населення, в районі є значні соціально-економічні проблеми. Десятками років тут було приховане безробіття. У пошуках роботи люди виїжджали за межі району. Складною є ситуація й нині.

Екологічні проблеми району пов'язані насамперед з атомною енергетикою. Північна частина Рівненської області і північно-східний край Волинської виявилися радіоактивне забрудненими внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Рівненська АЕС (знайдіть її на карті) побудована на карстових породах, що легко розмиваються. Витрачаються величезні кошти на те, щоб закріпити породи під станцією. Крім того, в районі виникли проблеми з водою. У 25 селах на Рівненщині вода взагалі зникла з колодязів.

Меліорація Полісся призвела до того, що на місці колишніх боліт, осушених меліораторами, часто трапляються пересушені землі, які необхідно поливати.

Стримує економічний розвиток району і недостатня розви-нутість транспортної мережі. Найбільшою мірою це стосується північних районів Волинської і Рівненської областей.

Карпатський район

Район розташований на заході країни. Межує з п'ятьма державами Європи. (За картою визначте, чи є ще такий район в Україні.)

Площа району — 56,6 тис. квадратних кілометрів. Населення — 6,5 млн чоловік. Карпатський район охоплює територію Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської і Чернівецької областей (див. мал. 114).

Природні умови економічного району дуже своєріднішу чому це виявляється? Пригадайте, який рельєф у різних частинах району, яка кількість опадів тощо.)

Район має багаті і різноманітні природні ресурси. Це один з найбільш водозабезпечених районів України. (Знайдіть на карті найбільші річки району. Який їх водний режим?)

Ґрунти району: сірі, світло-сірі, дерново-підзолисті, чорноземні, алювіальні, дернові, лучні — на рівнинах, бурі лісові і гірсько-лучні — в горах.

Карпатський район має найбагатші лісові ресурси в країні. Тут поширені цінні породи дерев: смерека, ялина, бук, дуб, граб, ясен. Найбільша лісистість у Закарпатській області (близько 50 %).

Район багатий на різноманітні корисні копалини. З паливних ресурсів тут залягають нафта, горючі гази, кам'яне і буре вугілля, торф і сланці. Найбільші родовища нафти — Битківське, Долинське та Орів-Уличнянське, газу — Опарське, Угерське, Рудківське, Більче-Волицьке. Нафта має великий вміст парафіну і смол. На півночі району залягає кам'яне вугілля, що придатне для коксування і газифікації. Буре вугілля трапляється в Закарпатті, Передкарпатті і Придністров'ї. Найбільші поклади торфу зосереджені на Львівщині. Перспективними для енергетики є великі поклади сланців у Передкарпатті.

Є в районі і рудні корисні копалини: поліметалічні, ртутні руди, алюмінієва сировина. Ртутні руди і алуніти, поліметали (Берегівське і Біганське родовища) залягають у Закарпатті.

Самородна сірка залягає на території Львівської (Роздоль-ське, Немирівське, Жидачівське) та Івано-Франківської областей (Тлумацьке родовище). У цих же областях є родовища калійних солей. Кухонну сіль добувають у Закарпатській та Івано-Франківській областях. У Передкарпатті є родовища озокериту, а на Закарпатті — баритових руд.

У районі великі і різноманітні поклади будівельних матеріалів: глини, вапняків, опоки, гіпсу, кварцових пісків, доломітів тощо. В Закарпатській області трапляються родовища білого, сірого, рожевого, червоного та блідо-зеленого мармуру.

За кількістю джерел мінеральних вод, їх якістю і різноманітністю Карпатський район не має собі рівних у країні. Тут відомі води типу «Нафтуся» (Трускавець), «Нарзан» (Ужгород, Шаян), «Єсентуки» (Драгове, Кваси та ін.), «Боржомі» (Поляна, Свалява та ін.), сірководневі (Великий Любінь, Не-мирів, Шкло, Черче тощо), сульфато-натрієві води (Моршин, Трускавець).

Карпатський район має високу середню густоту населення, показники якої перевищують середню густоту в країні

(115 чоловік на 1 км2). Населення розміщене нерівномірно. Найгустіше заселене Передкарпаття. В гірських районах густота населення різко зменшується. Кількість міського населення не перевищує кількості сільського. Міські жителі переважають тільки у Львівській області (понад 60 %). Природний приріст населення в районі вищий від середнього в країні.

Промисловість — провідна галузь господарського комплексу району. Розвинуто машинобудування і металообробка, хімічна, паливна, лісова і деревообробна, легка, харчова галузі, будівельна індустрія.

Машинобудування і металообробка має своєрідну спеціалізацію і територіальну організацію. Переважає неметаломістке трудомістке машинобудування, що орієнтується на кваліфіковані кадри. Найбільше підприємств цієї галузі зосереджено у Львові, заводи якого мають велику кількість філіалів у середніх, малих містах і селах району. Провідними галузями району є автомобільна промисловість (виробництво автобусів, автомобільних кранів, автонавантажувачів), приладобудування, конвеєробудування, електротехнічна, радіотехнічна (телевізори) промисловість, інструментальна, виробництво верстатів і сільськогосподарських машин.

У районі добре розвинута хімічна промисловість, що орієнтується на поклади самородної сірки, калійної і кухонної солі, озокериту, нафти, природного газу, кам'яного вугілля. Основними підприємствами хімічної промисловості є Калуське ВО «Оріана» і Стебниківський калійний завод, Роздольське ВО «Сірка» і Яворівський гірничо-хімічний завод, а також Дрогобицький нафтопереробний завод.

Паливна промисловість району представлена газовою, нафтовою, вугільною і торфовою галузями. Газова промисловість розвивається на основі родовищ Львівської (Дашавське, Руд-ківське, Угерське, Опарське, Більче-Волицьке) та Івано-Франківської областей (Косівське, Надвірнянське). У Дашаві горючий газ використовує завод технічного вуглецю.

Видобуток нафти в Передкарпатті розпочався ще в XVIII ст. Основні родовища знаходяться в Івано-Франківській області (Битківське, Долинське, Північно-Долинське) та на Львівщині (Орів-Уличнянське). Нафту видобувають також в Бориславсь-кому, Спаському та Стинавському родовищах. Переробка її зосереджена в Надвірній, Дрогобичі, Львові. В останні роки виявлено нові родовища нафти та газу.

У районі зростає значення вугільної промисловості. У Львів-сько-Волинському басейні знаходиться 19 шахт. Понад 70 % запасів вугілля цього басейну зосереджено у Львівській області. В незначній кількості видобувають також буре вугілля та торф. Найбільшими електростанціями району є Бурштинська (Івано-Франківська область, 2,4 млн кВт) та Добротвірська ДРЕС (Львівська область, 700 тис. кВт).

До лісової і деревообробної промисловості району входить понад 70 підприємств. Вони сформували потужний Карпатський лісовиробничий комплекс, що включає лісозаготівельну, деревообробну, целюлозно-паперову та лісохімічну галузі. Найрозвинутішою серед них є деревообробна промисловість. Вона виготовляє меблі, фанеру, тару, будівельні деталі тощо. Основними центрами галузі є Львів, Івано-Франківськ, Ужгород, Чернівці, Мукачеве, Берегове, Свалява, Дрогобич, Стрий. Целюлозно-паперова промисловість випускає картон і папір (Жи-дачів, Рахів, Львів, Коломия). Центрами лісохімії є Великий Бичків, Свалява і Перечин на Закарпатті та Вигода в Івано-Франківській області.

Легка промисловість дістала розвиток в усіх обласних центрах, а також у Коломиї, Мукачевому, Хусті, Тисмениці, Стрию. Галузь випускає тканини, трикотаж, швейні, панчішно-шкарпеткові та хутрові вироби, взуття. В Карпатському районі, як ніде в Україні, розвинуті народні промисли: ткацтво, килимарство, вишивання, гончарство, виготовлення виробів з дерева, лози тощо, л

Розвинута в районі також промисловість будівельних матеріалів. Потужна місцева сировинна база, а також потреби містобудування зумовили виробництво цементу, гіпсу, покрівельних і стінових матеріалів, залізобетонних виробів тощо. Поширене тут і виготовлення будівельної кераміки і фаянсу, скла (Берегове, Борислав, Жовква, Львів, Самбір, Стрий). Основна частина підприємств будіндустрії концентрується в обласних центрах.

Агропромисловий комплекс району складається з сільського господарства і переробних галузей промисловості. Різноманітні природні умови зумовлюють певну спеціалізацію сільськогосподарських і переробних підприємств. У лісостеповій зоні розвинуті молочно-м'ясне скотарство і свинарство. Тут вирощують цукрові буряки, льон, зерно. У гірських районах переважають молочно-м'ясне скотарство, вівчарство, а також картоплярство і льонарство. Своєрідна сільськогосподарська спеціалізація Закарпаття: виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне скотарство і вівчарство. На базі цих галузей сільського господарства сформувалися м'ясна, цукрова, молочна, маслоробно-сироварна, борошномельно-круп'яна, хлібопекарська, кондитерська, ви-норор'на, плодоовочева та інші виробництва харчової промисловості.

Карпатський район має густу мережу залізничних і автомобільних шляхів. Довжина залізничних магістралей загального користування становить 2 898 км. Автомобільні шляхи з твердим покриттям мають довжину 18,1 тис. кілометрів. (Визначте густоту залізничних і автошляхів на 1 000 км2 території району. Порівняйте її з іншими районами.)

Найбільші транспортні вузли району — Львів, Чоп, Чернівці, Івано-Франківськ, Дрогобич, Самбір, Стрий. Львівський аеропорт має міжнародне значення.

Промисловими вузлами району є Львівський, Дрогобиць-ко-Стрийський, Червоноградсько-Сокальський, Чернівецький, Івано-Франківський, Калусько-Долинський, Ужгород-Мукачів-ський.

Найбільший промисловий вузол — Львівський, центром якого є Львів (810 тис. чоловік). Тут сформувався потужний багатогалузевий промисловий комплекс з власним неповторним «обличчям». Переважає машинобудування і металообробка. В місті виробляють автобуси і автонавантажувачі, телевізори і кінескопи, конвеєрні лінії і верстати, інструменти і прилади, медичне обладнання і електротехнічні вироби, сільськогосподарські машини тощо. Найбільшими підприємствами галузі є ВО «Автонавантажувач», «Кінескоп», «Електрон», «Конвейєр», «Львівприлад», «Мікроприлад», «Термо-прилад», «Іскра», «Біофізприлад», «Львівхімсільгоспмаш», підприємство з виробництва штучних алмазів і алмазного інструменту. В місті розміщено великий автобусний, інструментальний заводи та інші підприємства галузі.

У Львові знаходяться численні підприємства легкої промисловості: виробничі об'єднання «Весна», «Маяк», «Юність» (швейна промисловість), «Промінь» (трикотажна), «Світанок» (шкіряна), «Прогрес» (взуттєва). До харчової належать виробничі об'єднання «Світоч», «Колос», молочний, м'ясний і жировий комбінати. Серед підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості у Львові працюють лакофарбовий і нафтопереробний заводи. У місті сформувалася значна будівельна індустрія. Є підприємства, що випускають косметику, картон, меблі, скло, керамічні вироби, музичні інструменти, а також ВО медичної промисловості «Львівфарм».

Львів — визначний туристичний центр, в якому багато пам'яток історії і архітектури.

До складу Дрогобицько-Стрийського промислового вузла входять Дрогобич, Стрий, Борислав, Стебник і Трус-кавець. Тут розвинуті хімічна, машинобудівна, деревообробна, легка і харчова промисловість, курортне господарство.

Значним промисловим центром вузла є Дрогобич (81 тис. чоловік). У місті знаходяться підприємства хімічної, гірничо-хімічної та нафтопереробної промисловості. Працюють автомобільних кранів, дослідний спеціалізованого обладнання, експериментально-механічний заводи та ін. Деревообробна промисловість представлена тарним і меблевим комбінатами, легка — виробничим швейним об'єднанням «Зоря». До підприємств харчової промисловості належать солеварний і молочний заводи та м'ясний і хлібний комбінати. Працюють підприємства буд-індустрії.

Залізничним вузлом на південному сході Львівської області є Стрий (71 тис. чоловік). Провідна галузь міста — машинобудування і металообробка (виробниче об'єднання по випуску ковальсько-пресового устаткування, заводи: вагоноремонтний і «Темара» Львівського виробничого об'єднання «Кінескоп»). Є взуттєва і суконна фабрики, кілька підприємств харчової промисловості, меблевий комбінат, скляний, металевих та залізобетонних конструкцій заводи.

Як старий нафтовидобувний центр відоме місто Борислав (42 тис. чоловік). Тут розвинуті хімічна, машинобудівна і легка промисловість. Працюють заводи: хімічний, лісового машинобудування, ливарно-механічний, авторемонтний, штучних алмазів і алмазного інструменту, фарфоровий, а також фабрики: меблева, швейна, взуттєва, нетканих матеріалів.

Провідними підприємствами міста Стебник (22 тис. чоловік) є калійний завод та комбінат виробничих підприємств.

До складу Червоноградсько-Сокальського промислового вузла, що розміщений на півночі Львівської області, входять Червоноград, Сокаль, Жвирка, Соснівка, Гірник. Основою територіального осереддя цих населених пунктів є паливна промисловість.

Провідним центром Львівсько-Волинського вугільного басейну є Червоноград (77 тис. чоловік). Поблизу міста розміщені 12 шахт і центральна збагачувальна фабрика. В Червонограді працюють заводи металоконструкцій, залізобетонних виробів, хлібний і молочний, дають продукцію деревообробний комбінат, виробниче панчішне об'єднання, швейна фабрика.

У місті Сокаль (23 тис. чоловік) розміщені заводи хімічного волокна і залізобетонних виробів, заводоуправління цегельних заводів, філіал Червоноградського панчішного об'єднання.

До складу Івано-Франківського промислового вузла входять Івано-Франківськ (мал. 116) та населені пункти

Тисмениця, Лисець та ін. В Івано-Франківську (234 тис. чоловік) основними галузями є машинобудування і металообробка, легка і харчова промисловість. До підприємств машинобудування і металообробки належать виробничі об'єднання «Геофізприлад», «Карпатпресмаш» і заводи ремонтно-механічний, локомотиворемонтний і арматурний. До легкої — швейне і шкіряне об'єднання, фабрики трикотажна, швейно-галантерейна і художніх виробів. До харчової промисловості — молочний завод, харчосмакова і кондитерська фабрики, хлібний, птахо- і м'ясокомбінати. У місті виробляють будівельні матеріали, працюють меблевий комбінат та завод тонкого органічного синтезу.

У Тисмениці (10 тис. чоловік) знаходяться виробниче хутрове об'єднання «Тисмениця», харчовий комбінат, меблева фабрика.

До складу Калусько-Долинського промислового вузла входять Калуш, Долина, Вигода, Брошнів-Осада та ін. Вузол знаходиться на заході Івано-Франківської області.

Провідними галузями Калуша (72 тис. чоловік) є хімічна і машинобудівна промисловість. До хімічної належить ВО «Оріана», до машинобудівної належать ВО «Карпатнафтомаш» та заводи комунального устаткування «Будмаш», «Нафтобур-машремонт», металообробний. У місті є також хлібний комбінат, харчосмакова фабрика, молочний, пивоварний, залізобетонних виробів і конструкцій заводи.

У Долині (22 тис. чоловік) знаходяться газопереробний завод, а також підприємства легкої, харчової промисловості і промисловість будівельних матеріалів, швейне виробниче об'єднання, бавовнопрядильна фабрика, молочний, сокоекс-трактний та солеварний заводи.

До складу Чернівецького промислового вузла входять Чернівці, Лужани, Новоселиця та ін.

Адміністративний і економічний центр Чернівецької області — Чернівці (263 тис. чоловік). Провідними галузями є легка промисловість, машинобудування і металообробка. Легка промисловість представлена виробничими об'єднаннями: швейним «Трембіта», панчішним, рукавично-трикотажним, бавовняним «Восход». Розвинуті народні художні промисли (фабрики художньо-сувенірних виробів «Буковина», текстильно-художніх виробів, художніх виробів імені Ю. Федьковича). Є кілька машинобудівних підприємств: виробничі об'єднання «Чернівцілегмаш» та «Електронмаш», машинобудівний і приладобудівний заводи. До хімічної і нафтохімічної промисловості належать підприємства, що випускають гумове взуття, лаки, фарби, товари побутової хімії. В місті є також характерний для обласних центрів набір галузей харчової промисловості: олійно-жировий, м'ясний комбінати, об'єднання хлібопекарської промисловості, молочний, цукровий, пивоварний, сокоекстрактний, безалкогольних напоїв заводи, харчова і

кондитерська фабрики. Тут виробляють будівельні матеріали, у Чернівцях розміщені деревообробний і меблевий комбінати, меблева фабрика, лісокомбінат. Є також дзеркальний завод.

До складу Ужгород-Мукачівського промислового вузла входять Ужгород (мал. 117), Мукачеве, Чоп, Середнє та ін. Основна спеціалізація вузла — виробництво машин і обладнання, продукція легкої та деревообробної промисловості.

Багатогалузевим промисловим центром є Ужгород (126 тис. чоловік) з профілюючою галуззю машинобудування і металообробка. Тут розміщено заводи: «Електродвигун», «Ужгород-прилад», нестандартного обладнання, експериментальний газотранспортних турбоустановок, машинобудівний. Розвинута деревообробна (фурнітурний завод і фанерно-меблевий комбінат) та легка (швейна і взуттєва фабрики) промисловість. Є підприємства харчової промисловості (молочний, маргариновий, консервний та соко-винний заводи, м'ясний і хлібний комбінати). До промисловості будівельних матеріалів належать каменедробильний, залізобетонних виробів та цегельно-черепичний заводи.

Багатогалузевим промисловим центром є Мукачеве (91 тис. чоловік). Машинобудування представлене заводами «Мукачів-прилад» та комплектних лабораторій. У місті розвинуті легка (трикотажне об'єднання, швейна та художніх виробів фабрики), деревообробна (лижна фабрика, меблевий комбінат) та харчова (хлібний і м'ясний комбінати, молочний, соковий, пивоварний,