Католицька церква не санкціонувала розлучення Генріха VIII із Катериною Арагонською

3. За умовами мирної угоди Франція була змушена звільнити П'ємонт і Савойю, які вона зайняла під час війни з Карлом, а також деякі пункти на північному кордоні, за винятком трьох: Меца, Туля і Вер­дена. А французькі королі повинні були назавжди відмовитись від посягань на Італію.

4. Барбаросса -- прізвисько імператора так званої "Священної Римської імперії" Фридриха І.

5. Фецький від "Феццан (Феззан)" -- історична область у Лівії. З VII ст. знаходилась під пануванням арабів, а з XVI ст. входила до складу Османської імперії

Питання до теми:

Початок правління Пилипа II. Причини війни з папою.

Наслідки війниз Генріхом її Французьким. Інші війни.

Повстання морисків в Андалузії.

Дон Хуан Австрійський. Наслідки повстання в Нідерландах.

Причини війни з Англією. Анексія Португалії.

Успіхи колоніальної експансії.

Теми для самостійного опрацювання. І. Колоніальні завоювання в Південній та Центральній Америці в період правління Пилипа II. 2. Підсумки правління Пилипа II: успіхи і недоліки.

Література:

Альтамира-и-Кревеа Р. История Испании.-М.: Иностр. лит-ра,1951, т.2.

Испания й Португалия. (Под ред. П е т р о в а Н. А.) -- М.: ОГиЗ, 1947.

Гуляев іВ. Й. По следам конкистадоров. -- М.: Наука, 1976.

Розділ IX.

XVII століття -- епоха національного занепаду Іспанії. Правління останніх Габсбургів. Культура і мистецтво Іспанії у ХУ-ХУІІ століттях.

1. Політика Пилипа ПІ у Фландрії та Німеччині.

Вересня 1598 р. Пилип II помер. Перед смертю він наказав своєму синові, принцу Пилипу, свято берегти католицьку віру і справедливо керувати своїми підданими. Інфанті Ізабеллі, до якої перейшли Нідерланди, він дав такі ж настанови. На жаль, спадкоємець іспанського престолу не мав тих якостей» які були необхідні для вирішення серйозних політичних проблем.

Про Пилипа ІІІ його власний батько говорив так: "Господь Бог, який дав мені стільки володінь, відмовив у сині, який би міг керувати ними....Боюсь, що і ним самим будуть керувати інші!" Так і трапилось. Новий король передав все управління країною своєму фавориту маркізу де Деніа, герцогу Лерме, який І правив країною на свій розсуд, не враховуючи ні королівську раду, ні право короля на затвердження рішень.

Інфанта Ізабелла та ерцгерцог Альберт -у червні 1599 р, відбули до Фландрії. Але незважаючи на те, що Фламандські провінції визнали права ерцгерцога та Інфанти,вони все ж залишалися спірними з точки зору норм міжнародного права. Голландці повністю відмовились визнавати їх. Заміна королів не привела до закінчення війни і не припинила повстання. За угодою з новим королем знатний генуезець Федеріко Спінола був поставлений на чолі великих військово-морських сил, що діяли проти флоту повстанців у середині 1599 р. Ф.Спінола організував блокаду нідерландського узбережжя і здійснив декілька успішних операцій, захопивши торговельні та військові кораблі голландців і їхніх союзників -- англійців,

Успіхи на морі не відповідали тому, що діялось на суші. Серед іспанських військ постійно відбувались заколоти через невиплату грошей. Мориц Нассауський постійно отримував перемоги над ерцгерцогом, якому не були притаманна ні військові, ні політичні здібності. У 1603 р. прибув до Нідерландів брат Федеріко Спіноли -Амброзіо -- і ситуація в країні змінилась; він заспокоїв заколотний дух іспанських солдатів, виплативши їм всі грошові борги із власних коштів. За короткий час Амброзіо Спінола оволодів містом Остенде (22 вересня 1604 р.), яке з 1601 р. безрезультатно облягалося ерцгерцогом.

Перемоги Спіноли змусили Мориця Нассауського шукати тривалого миру. У Спіноли теж уже не було коштів для ведення бойових дій, бо власні кишені його були не бездонні, а іспанський двір не міг надати будь-яку фінансову допомогу. Пилип III підтримав пропозицію про перемир'я і в 1607 р- було укладено мир на вісім місяців. Згодом перемир'я було продовжено ще на 12 років. Це трапилось 9 квітня 1609 р. В результаті мирної угоди Голландія одержала незалежність.

Липня 1616 р. у Брюсселі відбулася важлива для Іспанії політична подія: представники всіх провінцій, що залишалися вірними Іспанії, присягнулися на вірність Пилипу ПІ, визнавши його єдиним спадкоємцем ерцгерцога та інфанти. Такий акт передбачав.повернення Нідерландів іспанській короні. Та хоч ерцгерцогське подружжя і не мало нащадків, для поспішного прийняття провінціями такого рішення були й інші причини.

Пилип III та "його двір не схвалювали незалежність Фландрії і вважали неправильною передачу цієї країни ерцгерцогу, оскільки весь тягар війни, що там тривала, лягав на Іспанію. Альберт прагнув підтри­мувати видимість самостійності переданих йому володінь і, навіть, прагнув у 1599 р. отримати титул короля, але невдало. У 1607 р. Альберт проектував цілковите відокремлення Фландрії від Іспанії. Пилип III, підозрюючи ерцгерцога у змові, двічі, в 1606 і 1608 рр. пропонував йому відмовитися від суверенітету, але Альберт не дав своєї згоди.

Квітня 1608 р. король дав СпІнолі інструкції на випадок, якщо інфанта помре раніше ерцгерцога, який може відмовитись від присяги королю. Ці інструкції передбачали арешт Альберта. Та плани ерцгерцога були зруйновані набагато раніше і, починаючи з 1616 р., він перетворився на простого намісника іспанського короля, незважаючи на титул можновладного государя.

У 1620 р. Пилип Ш був утягнутий у нову Тридцятирічну війну, допомагаючи германському імператору Фердінанду в його боротьбі з протестантським кандидатом в імператори графом Палатинським. Кампанією успішно керував Спінола, але в січні 1621 р. він змушений був повернутися до Фландрії, де панували суперечливі настрої:

Наближався кінець перемир'ю з голландцями. Через смерть короля це питання повинен був вирішувати його спадкоємець (31 березня 1621 р.).

2. Мир з Англією та Францією

Війна з Англією не припинялась, хоч з боку Іспанії вона вже де­кілька років була оборонною, а не агресивною. У 1600 і 1601 рр. мі-ж Іспанцями та англійцями відбулося декілька морських битв у

4/2.

Гібралтарській протоці та Атлантичному океані, частина яких закінчилася перемогою іспанців, а частина -- перемогою англійців.

Нові заклики англійських католиків та особиста ініціатива Федеріко Спіноли поновили ідею вторгнення в Англію в 1601 р. У лютому 1602 р. іспанський король затвердив план Спіноли, але на шляху до Фландрії Федеріко втратив декілька своїх кораблів. Задумана експедиція не здійснилася частково через протидії ерцгерцога Альберта, -а головним чином внаслідок загибелі Федеріко в морському бою з голландцями у травні 1603 р. Війська, які набрав Амброзіо Спінола, перейшли на службу до ерцгерцога.

Після смерті Єлизавети Англійської її спадкоємцем став Яков, син Марії Стюарт. Він одразу ж зажадав миру з Іспанією і в результаті, тривалих переговорів у 1604 р. була укладена мирна угода.

Що ж стосується Франції, то, незважаючи на мирну угоду, укладену в Като-Камбрезі, вона була на грані війни з Іспанією, і Спінола почав уже готувати війська, та смерть Генріха IV (14 травня 1610 р.) ліквідувала небезпеку нової війни. Його вдова Марія Медичи змінила політичний курс у бік миру з Іспанією. Виразником і гарантією нового політичного курсу став подвійний шлюбний союз між спадкоємцем французького престолу Людовиком XIII та іспанською інфантою, з одного боку, та між іспанським спадкоємцем і французькою принцесою з іншого.

3. Італійська проблема і війна з турками