Філософія українських «шістдесятників» («друге відродження»)

Позитивні зрушення в українській філософії, що почалися в 60-ті /роки й привели до «другого» її відродження, значною мірою були ініційовані діяльністю визначного філософа Павла Копніна (1922— 1971). 1958 р. він очолив кафедру філософії Київського політехнічного інституту, наступного року — кафедру філософії Київського університету, а в 1964 р. став директором академічного Інституту філософії. Багато в чому українська філософія доби «другого відродження» завдячує проникливому розумові, винятковій передбачливості та організаторському генію саме П. Копніна.

Завдяки Копніну починає зміщуватися головний акцент філософування — з того, що не залежить від людини й людства, на те, що і освоюється людиною в процесі її пізнавальної діяльності, й ширше на світоглядне осмислення світу. В результаті акцент філософських і міркувань переносився з невблаганних «об'єктивних законів» розвитку всього і вся на пізнавальні й світоглядні можливості суб'єкта, І на пізнавальні та ціннісні регулятиви людської життєдіяльності. Для вивчення згаданих реалій все ширше використовується методологічний арсенал діалектики.

Гносеологічний зміст цих пошуків виявився дотичним і до популярного тоді на Заході неопозитивізму (тим-то філософи жартома між собою називали спрямування досліджень Копніна та його учнів «червоним позитивізмом»). Зауважимо, що в часи, коли суспільство намагалося перейти від тоталітарно-заідеологізованих форм життєдіяльності та індустріалізму до нових форм, пов'язаних з технологічною перебудовою виробництва на основі досягнень науково-технічної революції, «червоний позитивізм» був дуже ефективним дууховним стимулятором. Це стало особливо зрозумілим, коли, обійнявши посаду директора Інституту філософії, Копнін заснував тут замість ортодоксального відділу діамату відділ логіки наукового дослідження. Написана разом із однодумцями праця «Логика научного исследования» (М, 1965) стала своєрідним маніфестом філософської групи, відомої згодом в Україні та світі як Київська філософська школа (До авторського колективу книги входили П.Копнін, А.Артюх, І.Бичко, Є. Жаріков, П.Йолон, С.Кримський, В.Косолапов, М.Попович, В.Черноволенко.)

На початку 60-х років до вітчизняних «берегів» докотилася з Заходу хвиля «молодомарксизму», звернення до якого було зручною, напівлегальною формою критичного перегляду тоталітарних світоглядно-філософських стереотипів. І тут виразно вимальовується чи не найвідмітніша риса антропологічної зорієнтованості філософії «шістдесятників» в Україні: в цій філософії дедалі помітнішим ставало те, що є вираженням світоглядної національної ментальності, духовна спорідненість з екзистенційно-кордоцетричною філософською спадщиною Г. Сковороди та П. Юркевича.