Патогенез симптомів злоякісних пухлин

 

Практично всі пухлини на початку свого розвитку, протягом, так званого, «доклінічного періоду» (іноді декілька років) мають абсолютно безсимптомний перебіг, що і є основною причиною пізньої діагностики раку. Клінічні прояви з’являються тоді, коли пухлина порушує функцію органа, уражає оточуючі тканини і органи або викликає розвиток паранеопластичних синдромів.

Найбільш узагальнений “клінічний портрет” злоякісної пухлини, що розвивається, розроблений проф. Шайном А.А. Він виділяє 4 групи опорних (патогенетичних) симптомів які узагальнюють прямі і непрямі прояви пухлинного процесу, його фізичні та біологічні особливості (Рис. 1.1).

 

Рис. 1.1. Опорні симптоми злоякісних пухлин І – факт наявності пухлинного утворення; ІІ – місцеві симптоми: Ф- порушення функцій органу, Б – больові відчуття, В – патологічні виділення; ІІІ – загальні симптоми: П – паранеоплазії, І – інтоксикація; IV – симптоми ускладнень та метастазування.

 

Перший опорний симптом - факт наявності пухлинного утворення може бути виявлений при звичайному огляді хворого (рак шкіри, слизових оболонок рота), шляхом пальпації (рак молочної залози, прямої кишки), рентгеноскопічного обстеження (патологічна тінь у легенях, шлунку) та ендоскопії (наявність пухлини бронху, шлунка, кишки, тощо).

“Малі форми” раку на поверхні слизових оболонок та шкірі найчастіше представлені двома типами росту:

І тип – бляшкоподібний рак. Пухлина має вибухає у просвіт органу і має вигляд площадки із сферичною або нерівною поверхнею з заглибленням у центрі чи наявністю додаткових розростань рожево-сірого кольору.

ІІ тип – виразковий рак. Найчастіше такий рак нагадує виразку або тріщину неоднорідної консистенції яка кровить при контакті.

Виражені клінічні форми раку порожнистих органів, як вже згадувалось вище, поділяють на три основних типи: екзофітна, ендофітна та змішана форма.

Форми росту пухлин паренхіматозних органів будуть розглянуті у відповідних розділах.

Другий опорний симптом - місцеві клінічні прояви раку складається з:

· порушення функцій органу (прояви кишкової непрохідності, дисфагія, задишка),

· наявності больових відчуттів (відчуття дискомфорту, тупі непостійні больові відчуття, виражений постійний біль),

· патологічних виділень (кров’янистих, гнійних, слизових).

Третій опорний симптом – загальні симптоми. Вони включають до себе симптоми загальної інтоксикації (загальна слабкість, схуднення, втрата апетиту, тощо) та паранеопластичні синдроми (ендокринні, шкірні, гематологічні, м’язові та ін.).

Паранеопластичні синдроми (ПНС) – це порушення які викликані пухлинним процесом і проявилися на відстані від пухлини та її метастазів. ПНС прийнято позначати клініко-лабораторні прояви, обумовлені не локальним ростом первинної або метастатичної пухлини, а неспецифічними реакціями з боку різних органів та систем або ектопічною продукцією пухлиною біологічно активних речовин (Дворецький Л.І., 2003).

При всьому розмаїтті та вираженості клініко-лабораторних проявів, хронології виникнення і подальшого перебігу ПНС мають загальні ознаки та закономірності:

· патогенетичні механізми

· розвиток тільки при злоякісних пухлинах

· неспецифічність клініко-лабораторних проявів

· відсутність паралелізму з місцевими симптомами пухлини

· можливість виникнення до розвитку локальної симптоматики пухлини

· резистентність до терапії, що проводиться

· зникнення після радикального лікування пухлини і повторна поява після рецидиву.

Виділяють такі основні патогенетичні механізми розвитку ПНС:

· вплив секретованих пухлиною біологічно активних білків або поліпептидів, факторів росту, інтерлейкінів, цитокінів, простогландинів, ембріональних та інших протеїнів, таких як імуноглобуліни, а також ензимів;

· розвиток автоімунного процесу або імунної супресії;

· утворення ектопічних рецепторів або конкурентне блокування дії нормальних гормонів біологічно неактивними гормонами, що продукуються пухлиною;

· “заборонений контакт”, при якому вивільнюються ензими або інші продукти, які в нормі відсутні у кровотворному руслі;

· інші причини, в тому числі і генетично обумовлена схильність до автоімунних процесів.

 

І, нарешті, до четвертої групи опорних симптомів віднесені симптоми ускладнень та метастазування які супроводжують розвинені та занедбані форми злоякісних пухлин.

 

Література:

 

1. Стариков В.И. Общая онкология: Учебное пособие. – Харьков: ХГМУ, 2001.– 72 с.

2. Череватская Е.Ю., Губергриц Н.Б. Паранеопластические синдромы в гастроентерологии // DOCTOR. – 2004. - №3. – С. 39-43.

3. Практическая онкология: избранные лекции. Под ред. С.А. Тюляндина и В.М Моисеенко. Санкт-Петербург: Центр ТОММ, 2004.- 784 с.

4. Осинский С.П., Ваупель П. Микрофизиология опухолей К., Наукова думка, 2009.- 254 с.

 

Розділ 2.