Етіологія раку стравоходу

Високу захворюваність на рак стравоходу в деяких країнах пояснюють своєрідністю харчу­ван­ня: неповноцінний склад їжі і різні додатки до неї, способи при­го­тування їжі (наприклад пережа­рювання), шкідливі звички (вжи­ван­ня насу, бетелю) і т.і., що може сприяти травматизації стравоходу і роз­вит­ку передракових захворювань типу хронічного езофагіту. Серед етіологічних чинників, пов'язаних з дієтою, називають також дефіцит цинку, молібдену і вітаміну А.

До етіологічних факторів відносять також генетичні особливості насе­лен­ня, геолого-мінералогічний ха­ра­к­тер ґрунту і води (надмірна мі­не­ралізація і наявність радіоак­тивних мікроелементів). Роль па­лін­ня і вживання алкоголю пере­конливо не доведена.

Певну роль у виникненні РС грають і професійні чинники, відомо, що частота раку стравоходу вище у робочих гумової (нітрозаміни) і поліграфічної (бензол, азбест) промисловості.

За даними літератури рак стравоходу може виникати на фо­ні езофагітів, рубцевих стриктур, пептичних виразок, поліпів (Мал. 11.1), але вони сприяють розвитку досить незначної кількості раків цієї локалізації, або їх поєднання з раком є не більш ніж збігом. До групи ризику розвитку аденокарциноми черевного відділу стравоходу відносяться хворі з циліндричною метаплазією епітелію нижніх відділів стравоходу (стравохід Баррета) (Мал. 11.2), особливо хворі з високим ступенем дисплазії. Таким чином, якщо рак страво­ходу і виникає на фоні будь-яких попередніх захворювань, то здійс­нюється це досить рідко, а пере­важна маса злоякісних пухлин його розвивається без зв’язку з ними.

Мал. 11.1. Поліп стравоходу	Мал. 11.2. Метаплазія Баррета

Заходи з профілактики

Заходи щодо профілактики ра­ку стравоходу витікають із знан­­ня етіологічних факторів. Але, як писав М.М. Блохін (1973), практична спроба перервати пе­ре­дбачувану послідовність “пе­ред­­рак-рак” з метою профі­лак­тики ра­­ку не привела до очікуваних ре­зу­льтатів.