Хімічне забруднення грунтів

Найпоширенішими забруднювачами ґрунтів є: мінеральні добрива, пестициди, нафтопродукти, важкі метали, радіонукліди,

Мінеральні добрива.

Мінеральні добрива – це неорганічні речовини, як правило солі, які містять необхідні для речовин елементи живлення.

Азотні добрива – це нітроген, який є важливим елементом для живлення рослин.

Вміст в ґрунтах сполук нітрогену сприяють врожайності, підвищенню вмісту в рослинах білків та крохмалю, використовують для удобрення зерна.

Азотні добрива, внаслідок їх високої рухливості в природному середовищі здатні проникати в поверхневі та ґрунтові води.

Фосфорні добрива (ФД) – сполуки фосфору беруть участь у процесі синтезу амінокислот і білків, жирів, крохмалю та цукру. Нестача фосфору в ґрунті: порушує розвиток рослин, це причина погіршення якості врожаю, через це знижується вміст в рослинах білку, цукру. ФД використовують для підвищення цукровості буряків, збільшує врожайність і якості соняшника, збільшує врожайність маслянистих культур (тютюну, картоплі), збільшує поживну цінність сіна.

Забруднення довкілля ФД призводить до потрапляння на орні землі сполук важких металів, радіонуклідів, можуть привести до «цвітіння» водойм. Використання фосфорних добрив повинно знаходиться під контролем агрохіміків і екологів.  

Калійні добрива – калій на відміну від нітрогену та фосфору не входить до складу органічних сполук рослин, але відіграє важливе значення в їх водному балансі, вуглеводному та білковому обміні. Калій посилює фотосинтез і відплив цукрів від листя до інших органів рослин, сприяє міцності стебла. Для компенсації втрат мінеральних речовин ґрунтом у нього носять добрива – азотні, фосфорні, калійні, але треба пам’ятати, що добрива часто містять важкі метали та радіонукліди.

Пестициди – це загальноприйнята назва отрутохімікатів, які використовуються в с/г для захисту рослин і тварин.  Це різні хімічні сполуки, що володіють високою біологічною активністю і вони здатні знищувати або пригнічувати життєдіяльність живих організмів – комах, гризунів, спор грибів, бактерій тощо. Термін походить від грецьких слів «pestis» – зараза, «codi» – вбивати.

Світове виробництво пестицидів щороку зростає. Так, якщо у 1975 році воно складало 1,6 млн. тонн, то у 2009р. – 2,7 млн. тонн.

Пестициди негативно впливають на людей. При потраплянні отрути в організм наступає: сорбція речовини, її розчинення в жирах та біологічних рідинах, наслідок: поширення отрути в організмі, після цього настає враження клітин, блокування ферментів, гормонів, тощо. Вплив пестицидів на людину залежить від: хімічної природи отрути, токсичності, шляху потрапляння в організм. Потрапляючи тим чи іншим шляхом в організм людей, пестициди можуть викликати отруєння, які поділяють на:

При гострому отруєнні уражаються: печінка, нирки, нервова система. Симптоми отруєння нагадують харчові: загальна слабкість, головокружіння, нудота.

Негострі отруєння людей пестицидами спостерігаються при потраплянні в організм відносно невеликих доз високотоксичних препаратів або великих доз малотоксичних. При цьому отруєння протікає в більш легкій формі.

Хронічні отруєння пов’язане з тривалим потраплянням в організм пестицидів у невеликих їх кількостях, як правило значно нижчою за ГДК. Наслідки можуть привести до літальних випадків.

Можемо зробити висновок, що завдяки такій політиці:

• На величезних площах землі в степових і засушливих районах ґрунти втратили здатність вбирати й пропускати воду,

• Структура ґрунтів деградує.

• Вони перенасичені шкідливими хімічними речовинами.

• Повсюдно врожайність ґрунтів катастрофічно зменшується.

Потрібні термінові заходи для відтворення структури й родючості ґрунтів – нейтралізація, розсолення, збагачення гумусом тощо.

Рекультивація порушених ґрунтів

Людина своєю діяльністю негативно впливає на поверхню землі. У результаті антропогенної діяльності утворюються порушені землі, тобто такі, що втратили свою господарську цінність або стали джерелом негативного впливу на природне середовище. Такий процес ми називаємо порушенням земель. Процеси природного відновлення рослинного шару ґрунтів та рельєфу порушених земель проходять повільно, тому що порушення земної поверхні не зникає, а стає стійким техногенним формуванням. Згідно з існуючим законодавством, порушені землі підлягають відновленню. З метою збереження та покращення родючості земель здійснюється рекультивація земель.