Методичні вказівки до вивчення питань теми

В системі стримувань і противаг, що мають блокувати переростання демократичної держави у тоталітарну, судова влада відіграє особливу виняткову роль. Здійснення судової влади уособлюється у діяльності відповідних державних органів - судів.

Суд - це орган держави, який покликаний охороняти від будь-яких посягань інтереси людини і громадянина, суспільства і держави, шляхом здійснення правосуддя та застосування заходів державного примусу щодо суб'єктів, які порушують встановлений правопорядок. Тому суд повинен мати такий правовий статус, такі повноваження, які б давали йому можливість шляхом здійснення правосуддя, гарантувати відповідність і зв'язок права на виявлення свободи з обов'язком додержуватись законів.

Роль судової влади у функціонуванні держави полягає у тому, що вона покликана забезпечувати баланс між законодавчою і виконавчою гілками державної влади. Послаблення позицій судової влади автоматично призводить до посилення позицій найчастіше виконавчої гілки державної влади, а отже і до порушення балансу між гілками влади. Це веде до зловживань і порушень закону з боку законодавчої або виконавчої гілок державної влади.

Судова влада здійснює певні, властиві лише їй функції. До них насамперед належать правосуддя і контроль.

Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Правосудд я - це діяльність, що ґрунтується на суворому дотриманні законів. Справжнє правосуддя існує лише тоді, коли суд правильно встановив суттєві для даної справи обставини і безпомилково застосував закон, прийняв на цій основі справедливе рішення. Якщо суд приймає рішення, що суперечать закону (наприклад, засуджує невинного у скоєні злочину, то це не правосуддя, а беззаконня, свавілля). Правосудця, з точки зору права і моралі, - базується на законі та справедливості.

Розгляд і вирішення справ у судовому засіданні є засобом здійснення правосуддя. У судовому засіданні досліджуються докази з метою встановлення істини у справі. Судове засідання закінчується прийняттям рішень з цивільних справ або винесення вироку у кримінальних справах. Ці рішення суду прийнято називати актами правосуддя.

Таким чином, судова влада реалізується насамперед шляхом здійснення правосуддя.

Правосуддя - це передовсім одна із провідних функцій судової влади. Воно є формою діяльності органів судової влади. Правосуддя полягає у розгляді і вирішенні судами справ, що віднесені законодавством до їхньої компетенції. Правосуддя можна визначити як застосування судовими органами правових норм щодо конкретних ситуацій, які виникають у житті. Це ситуації, що пов'язані із порушенням норм конституції і законів України, а також при виникненні майнових, трудових, сімейних, господарських та інших спорів, при вчиненні кримінальних злочинів, адміністративних правопорушень тощо.

Судова влада в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124 Конституції України). Правосуддя здійснюється у формі судочинства з цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ та у формі конституційного судочинства - вирішення питань щодо відповідності Конституції України законів та інших правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування.

Система судової влади України - це система всіх заснованих державою і утворених у встановленому законом порядку органів судової влади, які мають однорідні завдання і функції і діють на основі єдиних конституційних принципів.

Організація і діяльність судової влади в Україні регламентується Конституцією України (розділ 8, 12), Законами України: «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України», «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про органи суддівського самоврядування», «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію та дисциплінарну відповідальність суддів України», Кримінально-проце­суальним кодексом України, Цивільно-процесуальним кодексом України, Адміністративно-процесуальним кодексом України та ін.

Конституційний Суд займає особливе місце в системі судової влади України. Він є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд покликаний забезпечувати відповідність законів та інших актів органів державної влади конституції України. На нього покладається також здійснення функції тлумачення положень Конституції та законів України. Конституційний Суд покликаний забезпечувати конституційний правопорядок в державі.

Прокуратура України — єдина централізована система органів державної влади, які відповідно до Конституції та законів України здійснюють обвинувальну, представницьку, контрольно-наглядову функції в держав.

Відповідно до Розділу VII Конституції України на Прокуратуру України покладаються:

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

Правова природа прокуратури в демократичних державах полягає у потребі якісного представлення в суді публічного інтересу, а не в потребі здійснення державного нагляду за законністю, нагляду за всім і всіма.

Відповідно до перехідних положень Конституції України, прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства лише до:

введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів,

сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

 

Джерела, рекомендовані до заняття:

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 41-42, №43, №44-45. - Ст. 529.

3. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996р. //Відомості Верховної Ради України.- 1996. - №49.

4. Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53.

5. Закон України «Про Вищу раду юстиції» від 15 січня 1998р. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №25.

6. Закон України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 18 березня 2004 року. //Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №25.

7. Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року. //Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №15.

8. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Зб.нормат. актів. – К.: Юрінком інтер, 2001. – 352с.

9. Амбросимова Е.Б. Судебная власть: конституционно-правовые аспекты: дис…канд.юрид.наук. – М., 1992. – 181 с.

10. Бринцев В. Шляхи підвищення ефективності професійної підготовки суддів і апарату суддів. //право України. – 2001. - №1. – с.55.

11. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учебн.пособие для вузов. – М., 1998.

12. Завадская Л.Н. Становление независимой и самостоятельной судебной власти (государственно-правовой аспект) //Теория права: новые идеи. – Вып.2. – М., 1992.

13. Потебенько М. Прокуратура України на межі третього тисячоліття. //Право України. – 2001. - №1. – с.6.

14. Притика Д. Арбітражні суди в Україні: історія, сьогодення, перспективи розвитку. //Право України. – 2001. - №3. – с.7.

15. Скомороха В. Конституційне правосуддя – веління часу. // Право україни. – 2001 №10. – с.3

16. Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади //Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №1.

17. Судові системи країн світу: навч.посіб./В.І.Шишкін. – У 3-х кн. – К.. 2001.

18. Судова система України та судова реформа /В.С.Стефанюк. – К., 2001. – 120с.

19. Фоков А.П. Судебная власть в системе разделения властей. (Научно-правовые, философские и исторические аспекты) //Государство и право. – 2000. - №10.