Загальна мета.
Вивчити i написати схеми бiохімічних пpоцесiв синтезу i pозпаду глiкогену, їх pегуляцiя та значення в патогенезі глiкогенозів та аглiкогенозів. Вміти використовувати знання про процеси глюконеогенезу при вивченні клінічних дисциплін та для пояснення порушень обміну речовин при захворюваннях (цукровий діабет, хвороба Іценко-Кушинга та інші). Вміти використовувати показники вуглеводного обміну для оцінки стану хворих, вибору методу лікування.
Конкретні цілі:
1. Трактувати функціональні особливості та біологічне значення синтезу та розпаду глікогену в тканинах.
2. Пояснювати молекулярно-біологічні основи спадкових ензимопатій пов’язаних з обміном глікогену.
3. Трактувати функціональні особливості та біологічне значення біосинтезу глюкози – глюконеогенезу.
4. Аналізувати зміни рівня глюкози крові, механізм її гормональної регуляції (інсулін, глюкагон, адреналін, кортизол, АКТГ).
Вихідний рівень знань-вмінь: вмiти писати стpуктуpу мономерів та визначати типи зв’язків в молекулах найбільш поширених гомо- та гетерополісахаридів.
|
|
Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами
Навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.
Зміст і послідовність дій | Вказівки до навчальних дій |
1. Практичне вивчення виявлення глікогену в печінці. | 1.1. Виявлення глікогену в печінці. |
2. Синтез глікогену та його порушення. | 2.1. Структура глікогену та його біологічна роль. 2.2. Поясніть механізми біосинтезу глікогену (реакції, ферменти). 2.3. Генетичні порушення ферментних систем синтезу глікогену, характеристика найбільш поширених аглікогенозів. |
3. Катаболізм глікогену. Регуляція обміну глікогену. | 3.1. Пояснить біохімічні механізми розпаду глікогену в печінці і м’язах: реакції, ферменти, біологічна роль. Чим відрізняється розпад глікогену в печінці та м’язах? 3.2. Гормональна регуляція обміну глікогена: каскадний механізм ц-АМФ-залежної регуляції активності глікогенфосфорилази та глікоген-синтетази. 3.3. Генетичні порушення процесу розпаду глікогену (глікогенози). |
Індивідуальна самостійна робота студентів.
Створення схеми в електронному варіанті: “Регуляція процесів синтезу та розпаду глікогену”.
Алгоритм лабораторної роботи.
Кількісне визначення глюкози в крові натщесерце.
Принцип методу: глюкоза при взаємодії з ортотолуїдином утворює продукт синьо-зеленого кольору. Інтенсивність забарвлення прямо пропорційна кількості глюкози.
В нормі концетрація глюкози крові:
3,3 – 5,5 ммоль/л.
Хід роботи.
В суху пробірку вносять 2,0 мл ортотолуїдинового реактиву (відмірюють центрифужною мірною пробіркою) та додають до нього мікропіпеткою фільтрат крові – 0,2 мл (фільтрат отримують шляхом змішування 0,2 мл крові з 1,8 мл 3% розчину трихлороцтової кислоти з наступним фільтруванням).
|
|
В іншу суху пробірку вносять 2,0 мл ортотолуїдинового реактиву та 0,2 мл стандартного розчину глюкози (4,5 ммоль/л).
Пробірки поміщають на 8 хвилин в киплячу водяну баню; потім охолоджують та вміст пробірок фотометрують на ФЕК в 5 мм кюветі при червоному світлофільтрі (довжина хвилі = 620 нм).
За знайденими величинами екстинкцій розраховують концентрацію глюкози в крові.
Приклад розрахунку:
екстинкція фільтрату - 0,28
екстинкція стандарту - 0,25
концентрація глюкози в фільтраті - Х
концентрація глюкози в стандарті – 4,5 ммоль/л
4,5 ммоль/л - 0,25
Х - 0,28
Х = = 5,0 ммоль/л
Тема 13. Дослідження механізмів метаболічної
та гормональної регуляції обміну вуглеводів. ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ.
Актуальність теми.
Регуляція обміну вуглеводів на всіх етапах їх синтезу і розпаду забезпечується нейрогуморальним шляхом. Інсулін, модифікуючи різні шляхи метаболізму вуглеводів, зменшує рівень глюкози в крові. Соматотропний, адренокортикотропний, тиреотропний, тироксин, адреналін, глюкокортикоїди та глюкагон викликають гіперглікемію.
В той же час, вуглеводний обмін регулюється різними факторами, які впливають на активність ферментів концентрацією: субстратів, метаболітів, коферментів, наявністю чи відсутністю кисню.