Індивідуальні відмінності пам’яті

 

Індивідуальні відмінності пам’яті людей проявляється:

ü з одного боку, в особливостях процесів пам’яті, тобто у тому, як відбуваються запам’ятання, збереження і відтворення інформації у різних людей;

ü з іншого боку, в особливостях змісту пам’яті, тобто у тому, що виділяється запам’ятовується з потоку інформації різними людьми.

 

За першим критерієм виділяють такі типи пам’яті (в залежності від рівнів розвитку процесів запам’ятання і збереження, що відповідно визначаються також характер процесу відтворення):

1. Швидке запам’ятання і швидке забування. У цьому випадку необхідна своєчасна організація повторення матеріалу.

2. Повільне запам’ятання і швидке забу в ання. У цьому випадку необхідно звертати увагу на систематичне логічне заучування матеріалу невеликими порціями.

3. Швидке запам’ятання і повільне забування. Це найбільш вдале сполучення процесів пам’яті.

4. Повільне запам’ятання і швидке забування. Це найменш вдале сполучення процесів пам’яті. У цьому випадку слід постійно працювати на розвитком пам’яті (оволодіння мнемічними діями логічного запам’ятання).

 

За другим критерієм виділяють такі типи пам’яті (в залежності від співвідношення першої та другої сигнальних систем у вищій нервовій діяльності різних людей):

1. Наочно-образний тип – тип пам’яті, коли у вищій нервовій діяльності людини переважає перша сигнальна система.

2. Словесно-абстрактний тип – тип пам’яті, коли у вищій нервовій діяльності людини переважає друга сигнальна система.

3. Проміжний тип – тип пам’яті, коли у вищій нервовій діяльності людини перша і друга сигнальні системи співвідносяться приблизно на однаковому рівні.

У свою чергу, наочно-образний тип пам’яті залежно від того, на який аналізатор припадає більша активність у мнемічних процесах, поділяється на:

ü Руховий тип пам’яті.

ü Зоровий тип пам’яті.

ü Слуховий тип пам’яті.

ü Дотиковий тип пам’яті (має здебільшого компенсаторний характер у сліпих).

 

Індивідуальні відмінності пам’яті людини визначають продуктивність її процесів, яка, у свою чергу визначається наступними характеристиками:

 

Об’єм пам’яті	Виражається у кількості одиниць абсолютно нового матеріалу, який людина може сприйняти та закріпити у пам’яті. Якщо це одиниці, позбавлені сенсу, то їхня кількість визначається числом Мюллера – 7±2, якщо це слова з певним смислом, то їхня кількість збільшується залежно від того, як успішно при запам’ятанні людина використовує логічні способи.
Швидкість запам’ятання	Визначається кількістю повторень, що необхідні тій чи іншій людині для запам’ятання певного об’єму інформації.
Точність запам’ятання	Виражається у здатності запам’ятати інформацію без викривлення.
Міцність запам’ятання	Виражається у збереженні матеріалу, що був закріплений та у швидкості його забування.
Готовність до відтворення	Виражається у тому, наскільки легко і швидко людина може довільно пригадати у влучний момент той матеріал, який їй зараз необхідний.

 

МИСЛЕННЯ

1. Психологічна природа мислення.

2. Змістові та формальні сторони мислення як процесу.

3. Розв’язання мислительної задачі.

4. Види мислення.

5. Інтелект.

Психологічна природа мислення

 

Мислення – психічний пізнавальний процес опосередкованого та узагальненого відображення дійсності в її суттєвих внутрішніх зв’язках та відношеннях.

Характеристики мислення

Опосередкований характер мислення	Узагальнений характер мислення
Для пізнання на рівні мислення суб’єкту не обов’язково оперувати самим конкретним предметом безпосередньо. Достатньо мати певний засіб, який замінює цей предмет. Але цей засіб обов’язково повинен втілювати та відтворювати суттєві ознаки та властивості предмету, який вивчається. Такими засобами є будь-які символи (вербальний, знаковий, наочний).	Будь-який конкретний предмет розуміється суб’єктом як такий, що за своїми суттєвими ознаками та властивостями належить до певного класу подібних предметів. Коли суб’єкт вивчає цей конкретний предмет, він завдяки узагальненому характеру мислення переносить суттєві ознаки цього предмету на інші предмети, що належать до того ж класу.

Мислення є продуктом суспільно-історичного розвитку, що визначає такі його особливості:

ü формування мислення в онтогенезі здійснюється на основі суспільно-історичного досвіду людства;

ü розвиток та функціонування мислення суб’єкта здійснюється через оперування словарним запасом мови, якою цей суб’єкт володіє, та тісно пов’язаний з розвитком мовлення самого суб’єкта;

ü розвиток та особливості функціонування мислительних процесів суб’єкта детерміновано потребами суспільства, а також специфікою суспільний відносин самого суб’єкта.

 

Змістові та формальні аспекти мислення як процесу

Мислення, як і будь-який процес визначається з точки зору змісту та форми. Таким чином, мислення характеризується змістовим та формальним аспектами.

З точки зору змісту мислення визначається його логічними компонентами, тобто думками різних видів.

Логічні (змістові) компоненти мислення

Поняття	Це думка, що виражає загальні, суттєві та відмінні ознаки предметів.
Судження	Це думка, що виражає зв’язок або між предметами та явищами дійсності, або зв’язок між властивостями і ознаками одного предмету, або між властивостями і ознаками різних предметів
Умовивід	Це такий зв’язок між думками (поняттями, судженнями), внаслідок якого з одного чи декількох суджень виводиться нове судження, причому зміст цього нового судження формується із змісту похідних суджень

 

З точки зору форми (процесу) мислення визначається його операційними компонентами, тобто системою мислительних операцій, кожна з яких виконує певну функцію в процесі пізнання та знаходиться у складному взаємозв’язку з іншими операціями.