Основні види та фази фінансової кризи

Стосовно до підприємства та складових його діяльності кризи можна класифікувати наступний чином:

- технологічна криза (застаріле устаткування та технологія не дозволяють випускати якісну, конкурентну продукцію, що призводить до фінансових втрат);

- соціально-управлінська криза (виникає в результаті появи між працівниками конфліктів, в тому числі між працівниками та адміністрацією, управлінських конфліктів в апараті управління, що призводить до прийняття неефективних рішень та втрати часу);

- фінансова криза (виникає в результаті неефективного використання власного капіталу, позичкових коштів, прибутку, що спричиняє фінансові проблеми підприємства);

- організаційна криза (виникає в результаті недосконалої організаційної структури управління підприємством, неефективного розподілу обов'язків, прав, повноважень і відповідальності між рівнями управління, підрозділами та виконавцями);

- інформаційна криза (є наслідком ситуації, в якій одержана інформація не відображає змін, що відбуваються на ринку, недостатньо відображає стан справ на самому підприємстві, а все разом призводить до виникнення та збільшення різних втрат);

- криза взаємовідносин (протиріччя між власниками підприємства, які недозволяють проводити ефективну політику та призводять до значних втрат на підприємстві).

Всі перераховані кризи достатньо тісно взаємопов'язані і всі вони відображаються на фінансах підприємства.

Розгортання кризи на рівні мікроекономічної системи структурно декомпонується на 3 фази кризи: прихована криза (або криза ефективності), криза платоспроможності та криза розрахунків по боргах (загроза банкрутства, неспроможність). Розглянемо зовнішні ознаки кожної фази кризи.

) фаза - криза ефективності (прихована криза). Характерними ознаками цієї стадії є зниження ефективності діяльності підприємства, яке виявляє себе через негативну динаміку показників прибутковості обороту та капіталу, тривалість операційного та фінансового циклу підприємства, його ринкової вартості та ін. Причиною зниження ефективності є отримання збитків спочатку від проведення окремих господарських операцій, потім - в окремі часові періоди, і поступово - в цілому за результатами господарсько-фінансової діяльності. Спочатку збитки, що виникають, покриваються за рахунок внутрішніх резервів - нерозподілених прибутків минулих періодів, ліквідної частини власного капіталу. Поступово внутрішні резерви протидії поточній збитковості вичерпуються, що обумовлює перехід до наступної фази розвитку кризи.

) фаза - криза платоспроможності. Характерною ознакою цієї фази кризи є періодичний та все триваліший дефіцит грошових коштів підприємства для виконання зобов'язань та фінансування поточної діяльності. Зовнішнім проявом такого становища є виникнення ситуації неплатоспроможності, яка характеризується порушенням термінів сплати поточних платежів у зв'язку з недостатністю грошей на розрахунковому рахунку, сплатою економічних санкцій (штрафів, пені) за несвоєчасну сплату, появою простроченої кредиторської заборгованості та непогашених кредитів і позик.

) фаза - криза розрахунків по боргах (загроза банкрутства, фінансова неспроможність). Поглиблення кризи платоспроможності обумовлює виникнення ситуації, за якої підприємство не може задовольнити вимоги своїх кредиторів протягом певного часу (відповідно до діючого законодавства критичний термін виконання зобов'язань становить три місяці). Це спонукає кредиторів до судового захисту своїх прав шляхом порушення справи про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності.