Таблиця 13. Основні відмінності різних організаційних структур управління підприємством

Функція Стадія I – проста структура Стадія II – функціональна Стадія III – дивізіональна

1. Зростання: основні проблеми Виживання і зростання, короткострокові управлінські проблеми Зростання, раціоналізація, збільшення ресурсів, які забезпечують адекватне розв’язання проблем, пов’язаних із товарами Довіра в управлінні та інвестиціях, контроль над зростаючими диверсифікованими ресурсами. Важливим є розв’язання проблем дивізіонального рівня

2. Цілі Персональні і суб’єктивні Прибутки і бюджети по функціях Віддача на внесений капітал: прибутки, доходи на акцію

3.  Стратегія Внутрішня і персональна. Використання найближчих можливостей, які бачить керівник-власник Функціонально- орієнтована, обмежена масштабами виробництва одного продукту. Використання одного базового продукту або сфери послуг Зростання і диверсифікація продукції. Використання загальних можливостей бізнесу

4. Характе ристика  Одна одиниця: „одна людина представляє” Одна одиниця, функціонально спеціалізована група Централізоване загальне керівництво і децентралізовані підрозділи

5.1. Вимірю- вання і  контроль      Особистий, суб’єктивний контроль, що базується на простій системі обліку та повсякденному спілкуванні і спостереженні Контроль однією людиною неможливий, необхідний контроль по функціональних областях. Залучаються складні системи контролю Комплексна система, яка дає можливість порівняння і аналізу, сигналізує про проблеми і можливості їхнього розв’язання,, залучення до контролю керівників підрозділів    
5.2. Ключові показники Персональні критерії власника, ефективність виробництва, можливість розв’язання виробничих проблем Функціональні і внутрішні критерії, такі як обсяги реалізації; порівняння результатів з бюджетом, статус у групі, персональні взаємозв’язки і т.п. Більш загальні показники, такі як прибуток, повернення на інвестиції, обсяги продажу, частка ринку, продуктивність, збільшення кількості персоналу, соціальна відповідальність і т.п.    
6. Система заохочення і штрафів Неформальна, персональна, суб’єктивна. Використовуєть ся для встановлення контролю і розподілу невеликого обсягу ресурсів для забезпечення персонального заохочення ключових працівників Більш структурована, спрямована на реалізацію узгоджених політик, а не на заохочення власної думки Заохочується слідування загальнокорпоративним політикам на різних рівнях управління з окремими виключеннями в індивідуальних випадках

Стадія розвитку                                          Стратегія

 


Рис. 6. Взаємодія стратегії та структури.

 


 






Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: