Художній образ – характеристика поняття

МОДУЛЬ 2. Художній образ та кольорографічне кодуваня.

Лекція 2.1 Художній образ та його підпорядкованість характеру зображення

(Лекція є компіляцією з кількох джерел)

Особливість мистецтва, його відмінність від усіх інших форм людської діяльності полягає в тому, що воно відображає дійсність у художньо-образній формі.
Досі не існує єдиної думки про те, що ж таке художній образ. Першим з дійшли до нас джерел, що розглядав не тільки загальну теорію поетичної творчості, але й мистецтва взагалі, є "Поетика" Аристотеля (336-332 до н.е.). Він прийшов до висновку, що справжнім змістом мистецтва є людське життя, жива дійсність, яку поет, художник переробляє або в процесі наслідування природі (мимесис), або в процесі подання людського життя в майбутньому. Нескінченні дискусії про суті художнього образу велися в епоху Відродження (гурток Лоренцо Медічі, Леон-Баттіста Альберті, Марсіліо Фічино, Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буанаротти, Паоло Веронезе та ін.) У XVII столітті настала епоха класицизму. Образи мистецтва епохи Класицизму були дуже раціоналістичні, абстрактні, узагальнені, вони відкидали всі одиничне й випадкове. XVIII століття було назване епохою Просвітництва. У Німеччині основним "реформатором" ідей класицизму в мистецтві та естетиці був Лесинг, який виклав основні ідеї естетики Освіти в роботі "Лаокоон". Мистецтво включає в себе людське життя в його найнеймовірніших проявах. "Воно наслідує, - пише Лесинг, - всій видимій природі, в якій прекрасне становить лише малу частину. Істина і виразність є його головним законом, і так само, як сама природа часто приносить красу в жертву вищим цілям, так і художник повинен підпорядковувати її основним своїм враховуючи свої внутрішні прагнення і не намагатися втілювати її в більшій мірі, ніж це дозволяють правда і виразність. Одним словом, завдяки істинності і виразності найогидніше в природі стає прекрасним в мистецтві"
XIX століття в європейському мистецтві проходить під знаком розширення образної природи мистецтва, відзначений пошуками гармонійного поєднання в художніх образах раціонального і чуттєвого, об'єктивного і суб'єктивного начал. В художню тканину творів входить не тільки навколишній світ, психологія людини, але і її несвідомі, підсвідомі начала, тобто такі рухи душі людської, які ніяк у XIX століття не давалися розуму, не пояснювалися раціонально. Романтики давали життя перебільшено, з киплячими і великими пристрастями людськими, реалісти художньо досліджували тонкощі людських почуттів, глибини людських переживань, проблему взаємодії окремої людини і суспільства. У XX столітті відбувається грандіозна ломка уявлень про мистецтво, його властивості, цілі та можливості. Художній образ - узагальнене художнє відображення дійсності, втілене у форму конкретного індивідуального явища.
Художній образ - результат осмислення автором якого-або явища, процесу життя властивими того чи іншого виду мистецтва способами, объективированный у формі твору як цілого або його окремих частин. Художній образ не копіює дійсність, а є засобом її осмислення, доповнення і оцінки. Це специфічна для мистецтва форма освоєння, тлумачення і перетворення дійсності, яка має на людину естетичний вплив.
Художній образ концентрує в собі духовну енергію культури і людини, яка його створила. Від виражається в сюжеті, композиції, лінії, кольорі тощо.