2014-02-02
775
План лекції.
1.Загальне поняття про вегетативну (автономну) нервову систему.
2. Особливості будови вегетативної нервової системи.
3. Загальний поділ вегетативної нервової системи.
а) Симпатична частина. Здійснення інервації. Адаптаційно-трофічна функція.
б) Парасимпатична частина. Будова. Функція.
4. Вегетативні нервові центри та сплетення.
5. Поняття вегетативно-судинної дистонії
6.Основні ознаки дистонії
7.Профілактика та лікування вегетативно-судинної дистонії1.
Тема: „ Хвороби автономної нервової системи „
Спеціальність:5.110101 „Лікувальна справа „
кількість годин 2.
Місце проведення - аудиторія.
1.Актуальність теми: Соціальна економічна нестабільність призводить до кількісних і якісних змін структури нервово-психічної захворюваності населення. Ця нестабільність призводить до негативного впливу на кількість деструктивно-дестабілізуючих та соціально зумовлених стресогенних чинників, а також зростання й розширення масштабів техногенних аварій і природних катастроф, що мають серйозні віддаленні медико-соціальні наслідки.
2.Навчальні цілі заняття:
а)ознайомитися з: Загальне поняття про вегетативну (автономну) нервову систему.
Особливості будови вегетативної нервової системи.
Загальний поділ вегетативної нервової системи.
а) Симпатична частина. Здійснення інервації. Адаптаційно-трофічна функція.
б) Парасимпатична частина. Будова. Функція.
б) знати: Вегетативні нервові центри та сплетення.
Поняття вегетативно-судинної дистонії. Основні ознаки дистонії
Профілактика та лікування вегетативно-судинної дистонії1.
в) вміти: догляд за хворими з ураженнями автономної нервової системи;
— виконання медикаментозних призначень лікаря.
3. Виховна ціль: Розвинути відповідальність за пацієнта, клінічне мислення.Дуже важливо, щоб випускники медичних училищ і коледжів мали знання й навички, необхідні для кваліфікованого клінічного обстеження хворих, обґрунтування діагнозу, виконання лікувальних маніпуляцій, проведення протиепідемічних і диспансерних заходів.
4.Міждисциплінарні зв’язки:
| Дисципліни | Знати | Вміти |
| 1.Попередні дисципліни. Анатомія і фізіологія людини | — основні положення функціональної анатомії та фізіології нервової системи; — етіологію, клінічні ознаки, профілактику найпоширеніших нервових та психічних хвороб; — особливості лікування хворих на нервові та психічні хвороби. | — обстежувати хворого з нервовими та психічними розладами; — визначати основну неврологічну та психопатологічну симптоматику; — надавати долікарську невідкладну допомогу хворим з нервовими та психічними розладами; — забезпечувати транспортування й догляд за хворими; |
| 2.Наступні дисципліни. Терапія. Хірургія. Гінекологія. Педіатрія. | методики дослідження неврологічного статусу хворого, топічної діагностики захворювань нервової системи, орієнтуватися в основних показниках лабораторно-інструментальної діагностики, проводити лікувальні заходи. | — визначати основну неврологічну та психопатологічну симптоматику; — надавати долікарську невідкладну допомогу хворим з нервовими та психічними розладами; — забезпечувати транспортування й догляд за хворими; — вести медичну документацію під час приймання й виписування пацієнтів; — виявляти динамічні зміни в психічній діяльності, поведінці хворих; |
| 3.Внутрішньопридметна інтеграція. З усіма наступними темами. | — нові нормативні документи МОЗ України щодо неврологічних та психічних захворювань; — найновіші досягнення в обстеженні неврологічних хворих; — найновіші досягнення в галузі неврології та психології. | —. виявляти динамічні зміни в психічній діяльності, поведінці хворих; — вести журнал спостережень за психічно хворими; — запобігати суїцидальним та агресивним діям хворих; — проводити психопрофілактичну роботу з родичами хворих, санітарно-просвітницьку роботу. |
5. План та організаційна структура заняття:
| № | Основні етапи заняття | Методи контролю | Рівні засвоєння | Матеріали методичного засвоєння | Розподіл часу |
| Підготовчий етап | |||||
| Організаційна частина | Перевірка присутніх, форми. | 2 хв. | |||
| Визначення навчальної цілі.а)ознайомитися з: Загальне поняття про вегетативну (автономну) нервову систему. Особливості будови вегетативної нервової системи. Загальний поділ вегетативної нервової системи. а) Симпатична частина. Здійснення інервації. Адаптаційно-трофічна функція. б) Парасимпатична частина. Будова. Функція. б) знати:Вегетативні нервові центри та сплетення. Поняття вегетативно-судинної дистонії. Основні ознаки дистонії Профілактика та лікування вегетативно-судинної дистонії1. в)вміти: догляд за хворими з ураженнями автономної нервової системи; — виконання медикаментозних призначень лікаря. | 5 хв. | ||||
| Основний етап | 73 хв. | ||||
| 1.Загальне поняття про вегетативну (автономну) нервову систему. 2. Особливості будови вегетативної нервової системи. 3. Загальний поділ вегетативної нервової системи. а) Симпатична частина. Здійснення інервації. Адаптаційно-трофічна функція. б) Парасимпатична частина. Будова. Функція. 4. Вегетативні нервові центри та сплетення. 5. Поняття вегетативно-судинної дистонії 6.Основні ознаки дистонії 7.Профілактика та лікування вегетативно-судинної дистонії1. | (a-II) (a-II) (a-II) (a-II) (a-II) (a-II) (a-II) | Таблиці. Планшети. Рентгенологічні знімки Анатомічні атласи. Алгоритми обстеження Карта пацієнта Діагностичні карти постурального дисбалансу Мультимедійні атласи та фільми. | |||
| Заключний етап | |||||
| 1.Резюме лекції | 5 хв. | ||||
| 2.Підведення підсумків заняття та відповіді на питання | 5 хв. | ||||
| 3.Завдання для самопідготовки | Перелік літератури і завдання (окремо додається). | ||||
| 4.Матеріали для самостійного вивчення | Окремо додається. |
Викладач ______________І.В. Лазебник
Нервову систему організму людей і тварин розділяють на соматичну (анімальну) і вегетативну (автономну).
Автономна нервова система (вегетативна) - це частина нервової системи, що інервує внутрішні органи, а саме: органи серцево-судинної системи, травного, дихального та сечостатевого апаратів, непосмуговані м'язи та всі залози внутрішньої секреції, де б вони не знаходились. Таким чином вегетативна нервова система інервує ті органи та тканини, функції яких майже не залежать від нашої свідомості.
В ембріогенезі вегетативна нервова система, як і інші відділи нервової системи вищих тварин та людей, розвивається з ектодерми. Із загального зачатка нервової системи виникають симпатобласти, з яких утворюються вузли та сплетення вегетативної нервової системи.
Вегетативна нервова система має центральні та периферичні відділи. Центральні відділи локалізуються в середньому та довгастому мозку, в бічних рогах шийного, грудного, поперекового та крижового відділів спинного мозку. В будові вегетативної і соматичної нервової системи є певні особливості. Потрібно відмити, що вегетативні нервові волока дещо тонші, ніж соматичні.
Нервові волокна вегетативної нервової системи, що йдуть до органів переривають в одному з вузлів. У гангліях закінчується 1-й нейрон і через синапс перекладається на 2-й, що йде до органу. Нервові волокна, що йдуть від центральної нервової системи до вузлів називаються перед вузловими, а ті що від вузлів до органів, - після вузловими.
Післявузлові волокна широко розміщуються і входять до складу нервів. По вегетативних нервових волокнах нервові імпульси передаються з невеликою швидкістю. Для вегетативної нервової системи характерна наявність багато численних нервових сплетінь, в склад яких входять нервові волокна і вузли (нейрони).
Вегетативні нервові сплетення розташовуються навколо артерій, органів та в їх стінках.
За будовою та функцією автономну нервову систему поділяють на симпатичну та парасимпатичну частини.
Симпатична нервова система.
Центри симпатичної частини розміщуються в грудному та поперековому відділах спинного мозку. Її периферичний відділ складається з двох симетричних симпатичних стовбурців, що лежать поряд з хребетним стовпом на всьому протязі. Кожен із стовбурів складається з вузлів, які, залежно від відношення їх до відділів хребетного стовпа, поділяються на шині, грудні, поперекові та крижові. Шийний відділ має 3 звузли; грудний - 10-12 і поперековий та крижовий - по 3-4 вузли.
Від симпатичних вузлів відходять нерви, що утворюють різні нервові сплетення.
Симпатичні нервові волокна інервують не посмуговані м'язи, судини кінцівок, входять в склад змішаних спинно-мозкових нервів. Збудження симпатичної нервової системи забезпечує підтримання постійності внутрішнього середовища організму (гомеостаза). Наприклад, при зниженні рівня цукру в крові збудження симпатичної нервової системи призводить до збільшення активності мозкової речовини наднирників і виділення адреналіну.
З током крові гормон надходить в печінку і таким чином глікоген переходить в глюкозу, яка поступає в кров і рівень цукру встановлюється.
Симпатична нервова система не тільки регулює роботу внутрішніх органів, але має дію на обмінні процеси, що протікають в експертних м'язах і в нервовій системі, що вперше встановив П.А.Орбелі (адаптаційно-трофічна функція симпатичної нервової системи).
Під адаптаційно-трофічною функцією розуміють її дію на інтенсивність обмінних процесів і пристосування їх рівня до умов існування організму.
В наш час встановлено, що при збудженні і пригніченні всіх відділів нервової системи відбувається утворення фізіологічно активних речовин - медіаторів.
В залежності від того, який медіатор утворюється в закінченнях нервових волокон, прийнято ділити їх на холінергічні і адренергічні. Вони збуджуються ацетилхоліном і норадреналіном та в залежності взаємодії рецепторів, розрізняють холінорецептори та адренорецептори. Медіатори мають здатність передавати збудження і після передачі вони руйнуються специфічними ферментами.
Парасимпатична нервова система.
Центри парасимпатичної частини лежать у середньому і довгастому мозку, а також у крижовій частині спинного мозку. Її периферична частина складається з волокон, що йдуть у складі різних нервів до органів та сплетень.
Від середнього мозку відходять парасимпатичні волокна, які входять в склад, око рухового нерва. Ці волокна іннервують круговий м'яз райдужки ока, при їх збудженні відбувається зменшення просвіту кришталика.
Із продовгуватого мозку виходять парасимпатичні волокна, що йдуть в складі лицьового, язикоглоткового і блукаючого нервів. Ці волокна інервують: слинні залози, серце, стравохід, бронхи, альвеоли легень, шлунок, тонкий кишечник і верхній відділ товстого кишечника, підшлункову залозу, наднирники, нирки, печінку, селезінку.
Від куприкового відділу спинного мозку відходять волокна тазових внутрішніх нервів, які інервують органи малого тазу: сигмовидну і пряму кишку, сечовий міхур, статеві органи, за виключенням матки.
Вегетативні центри та сплетення.
Вегетативні нервові центри та сплетення розташовуються по ходу артерій, навколо внутрішніх органів і в їх стінках. Вони звичайно носять назву того органа чи судини, навколо якої знаходять (загальне сонне сплетіння, легеневе сплетення). Самі судини одержують інервацію із супроводжуючих нервових сплетень.
Більшість вегетативних сплетень включає, як симпатичні так і парасимпатичні нервові волокна. Багато сплетінь містять нервові вузли ріної величини до великих скупчень.
Найбільше сплетення - це черевне сплетіння.
Вегетативні центри.
Між парасимпатичним і симпатичним центром спинного мозку і стовбуром головного мозку є вищі підкоркові вегетативні центри, що розташовані в гіпоталамусі і представлені його ядрами. Для них характерною властивістю є їхня дія на системи органів, а не на який-небудь окремий орган тіла.
Необхідно відмітити, що гіпоталамус зв'язаний зі смугастим тілом, мозочком і іншими відділами головного мозку. Завдяки такому зв'язку між різними відділами (центрами) мозку відбуваються координація соматичних і вегетативних функцій організму.
Отже, слід зазначити, що функція вегетативної нервової системи полягає в тому, щоб діяльність внутрішніх органів завжди відповідала потребам організму. Необхідно також пам'ятати, що автономна нервова система є невіддільною частиною єдиної нервової системи організму і функціонує, як всі її відділи, під впливом кори великого мозку. Вегетативно-судинна дистонія
Вегетативно-судинна дистонія, або нейроциркуляторна дистонія, може бути
самостійною хворобою або синдромом іншого захворювання. Під цим поняттям
розуміють функціональні розлади вегетативного відділу нервової системи,
судин, серця, центральної нервової системи. Тобто це хвороба, яка має
багато суб'єктивних масок-симптомів, але ніколи не призводить ані до
інфаркту міокарда, ані до гіпертонічної хвороби, ані до інших органічних
захворювань. Але за цих захворювань вона може спостерігатися дуже часто.
І тому вегетативно-судинна дистонія потребує лікування.
Залежно від особливостей клінічних проявів розрізняють кілька типів
нейроциркуляторної дистонії, зокрема, змішаний. Змішаний тип - це
поєднання різних уражень органів: одночасно виникають розлади
артеріального тиску, нервової, серцево-судинної систем, функціональні
зміни внутрішніх органів.
Як правило, вегетативно-судинна (вона ж вегетативна) дистонія дає про
себе знати ще в дитинстві. Діти, які на неї страждають, - примхливі,
конфліктні, часто хворіють, погано переносять фізичне та інтелектуальне
навантаження. Слабеньких, блідих, схильних до неприємностей і емоційних
перепадів дітей можна сміливо зарахувати в "інваліди вегетативної
нервової системи".
З роками слабкість лише посилюється: особливо важко доводиться підліткам
і жінкам у період клімаксу. Фахівці переконані: часті перепади тиску,
емоційна нестійкість, напади жару і рясної пітливості "перехідного" віку
- це прояви вегетативної дистонії. Крім гормонального дисбалансу, вибити
з колії схильну до подібних зривів людину може хронічний стрес, а також
серйозна хвороба, надмірне фізичне навантаження, сильне емоційне
потрясіння (втрата близької людини, робота, розлучення).
Якщо ви легко бліднете чи червонієте, часто трапляються запаморочення
(відчуття порушеного сприйняття простору та руху), підвищена пітливість,
прискорене чи уповільнене серцебиття, важке дихання, порушення сну, а
також холонуть і німіють кінцівки і при цьому ви швидко стомлюєтеся,
почуваючись як "вичавлений лимон", - можете не сумніватися: вегетативна
дистонія у вас є. А тому ви зобов'язані зробити все, аби нівелювати її
прояви. Насамперед збільшити тривалість сну хоча б до 8-9 годин на добу.
Відмовтеся від алкоголю, киньте курити. Частіше бувайте на сонці.
Найкращий засіб від вегетативних порушень - щоденний контрастний душ,
фізична активність (особливо корисні плавання, ходьба, біг, лижі й
аеробіка), спеціальна дієта з підвищеним вмістом калію (його багато в
картоплі, баклажанах, капусті, абрикосах, чорносливі) і кальцію з
вітаміном Д3. А от вживання солінь, маринадів, міцного чаю, кави і
шоколаду краще обмежити.
Якщо ж нездужання не зникає і стан здоров'я погіршується, будьте
пильними. Задавнена дистонія загрожує ускладненнями - приміром,
кладненнями - приміром,панічними нападами. Варто хворому з'явитися у багатолюдному місці, яквін починає задихатися, підвищується тиск, скажено б'ється серце,виступає холодний піт; усе це супроводжується тремтінням і страхом
смерті. Це - один із найсильніших проявів вегетативної дистонії. Щоб
уникнути такої неприємної перспективи, негайно зверніться до
лікаря-невролога. Що раніше - то легше позбудетеся підступної хвороби.
2. Основні ознаки дистонії
1). Різноманітні кардіалгії. Описуючи болі в області серця, необхідно
вказати:
а) локалізацію болів;
б) їх іррадіацію;
в) тривалість болю;
г) їх характер (ниючі, давлячі тощо);
д) з чим пов’язані (фізичне перевантаження, стрес тощо);
е) чим знімаються болі.
2). Характерні різноманітні дихальні розлади.
3). Лабільність пульсу і артеріального тиску.
4). Зміни кінцевої частини ЕКГ (зубець Т; синдром ранньої
реполяризації).
ДОДАТКОВІ ОЗНАКИ ДИСТОНІЇ
1. Гіперкінетичний тип кровообігу.
2. Вегето-судинні розлади.
3. Психоемоційні розлади.
4. Астенічний синдром.
5. Доброякісний перебіг захворювання.
6. Можливий субфебрилітет.
Достовірний діагноз встановлюється при наявності не менш ніж трьох
основних і двох додаткових ознак нейроциркуляторної дистонії.
КРИТЕРІЇ, ЯКІ ВИКЛЮЧАЮТЬ НАЯВНІСТЬ ДИСТОНІЇ
1. Збільшення розмірів серця, гіпертрофія лівого шлуночка (крім
спортсменів), інші зміни в міокарді та стулках.
2. Діастолічний шум на верхівці серця або інших точках вислуховування
серцевих шумів.
3. ЕКГ та Ехо – ознаки органічного ураження серця.
4. Гострофазові запальні зміни в крові або зміни імунної системи
реактивності організму (позитивний CRP, збільшення ASL-O, збільшення
гама-глобуліну тощо).
5. Застійна серцева недостатність.
3. Профілактика та лікування вегетативно-судинної дистонії
Медикаментозне лікування обов'язково доповнюють сеансами психотерапії.
Але навіть найсучасніше лікування не допоможе, якщо хворий не навчиться
розслаблятися. Скажімо, правильно дихати: неглибоко (на рахунок "раз")
вдихаючи і глибоко (на рахунок "два, три") видихаючи, при вдиху
випинаючи, а при видиху втягуючи живіт. Такий тип дихання (його
називають діафрагмовим) поліпшує кровопостачання легень та серця і
чудово знімає внутрішнє напруження.
Досягти бажаного полегшення допомагає і спеціальна гімнастика, що
послідовно, а потім і одночасно розслаблює м'язи обличчя, шиї, плечової
ділянки, спини.
Сам по собі діагноз "вегетативно-судинна дистонія" не є підставою для
призначення лікування. До того ж нейроциркуляторну дистонію взагалі не
варто лікувати фармакологічними засобами. Лише лікар може встановити, в
якому випадку і за якої форми дистонії слід на короткий період
призначити бета-адреноблокатори або альфа-адреноблокатори. Але цими
препаратами не можна лікуватися самостійно.
Проте у разі вегетативно-судинної дистонії, в тому числі змішаного типу,
можна використовувати деякі засоби природного походження, зокрема
рослинні препарати. Наприклад, нормалізують стан нервової системи, яка
ормалізують стан нервової системи, якафактично є первинним чинником цієї недуги, валеріана лікарська, буркун лікарський, астрагал шерстистоквітковий, смородина, листя брусниці,горіх волоський, синюха блакитна, півонія незвичайна (мар'їн корінь),валеріана лікарська, кропива собача, глід криваво-червоний.
Бажано, щоб лікар скомпонував ці рослини у певній композиції залежно не
лише від типу дистонії, а й від її перебігу. Тому не варто самостійно в
домашніх умовах приймати якусь одну із зазначених рослин, а краще
створити з них збори.
Якщо змішана форма вегетативно-судинної дистонії проявляється такими
симптомами, як періодичне серцебиття, іноді пульсівний біль у скронях,
нервовість, порушення сну, а іноді й безсоння, швидка фізична й психічна
втомлюваність, можна порекомендувати такий збір: квітки глоду 5 частин,
меліса лікарська 4 ч., собача кропива 3-4 ч., шишки хмелю 2-3 ч.,
астрагал шерстистоквітковий 2 ч. (або квітки волошки й листя брусниці по
2 ч.), м'ята перцева 1 ч., ромашка лікарська 1 ч.
Подрібнені рослини ретельно змішати у зазначених пропорціях. Зберігати
їх можна у полотняних торбинках або в скляному посуді.
Настій: 2 ст. л. збору залити 0,5 л окропу, настояти протягом ночі і
проціджену витяжку приймати по 0,5 склянки 2-3 рази на день за 30-45 хв
до їди. Такі збори можна приймати протягом тривалого часу - 1,5 міс.
Можна зробити перерву на 10-15 днів і продовжити курс лікування. Таких
курсів слід провести 2-3 на рік залежно від проявів хвороби.
Крім того, лікування вегетативно-судинної дистонії передбачає не лише
приймання ліків рослинного чи фармакологічного походження, а й здоровий
спосіб життя, відмову від шкідливих звичок, курортне лікування, щоденне
перебування на природі, раціональне харчування зі зниженим вмістом жирів
і вуглеводів, а натомість вживання 2-3 рази на тиждень продуктів моря.
При вегетативно-судинній дистонії варто приймати:
· теплий настій материнки (15 г сухої сировини залити склянкою окропу,
настояти 20 хвилин, процідити) приймати по 2 ст. ложки 3-4 рази на день
за 15 хвилин до їди;
· відвар плодів лимоннику китайського (10 г сухої сировини залити
склянкою гарячої води, кип'ятити 15 хвилин на слабкому вогні, процідити,
відтиснути, довести об'єм до вихідного) приймати по 1 ст. ложці 2 рази у
першій половині дня;
· бджолиний мед - по 100 г на добу у будь-якому вигляді. Перед сном
корисна медова ванна: розмішайте столову ложку меду у склянці теплої
води, вилийте у ванну.
література
Основна
Вінничук С.М., Дубенко Є.Г. Нервові хвороби. — К.: Здоров’я, 2001.
Драчова З.М., Блейхер В.М., Крук І.В. Нервові та психічні хвороби. — К.: Вища шк., 1986.
Морозов Г.В., Романенко В.А., Нервные и психические болезни. — М.: Медицина, 1986.
Чабан О.С. Медсестринство в психіатрії. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.
Додаткова
Дельта В.О., Весельський І.Ш. Догляд за хворими в неврологічному стаціонарі. — К.: Здоров’я, 1986.
Дунаєвський Л.В., Лебедєва В.А. Психічні порушення та догляд за хворими. — М.: Медицина, 1987.
Шкробот С.І. Нервові хвороби. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.
Міністерство охорони здоров’я України
Комунальний заклад
«Бериславський медичний коледж»
Херсонської обласної ради
„ Нервові та психічні хвороби”
Лекція № 9
Тема: „ Психічна (вища нервова) діяльність.
Класифікація психічних хвороб „
м. Берислав
2014 р.
