Список літератури

Рис. 6. Крива ринкової еластичності соціальних благ

Рис. 5. Крива ринкової еластичності виготовлення екологічних благ і послуг

Рис. 4. Крива ринкової еластичності несуспільних благ (благ з абсолютною

Рис. 3. Крива ринкової еластичності квазісуспільних благ і послуг

Рис. 2. Крива ринкової еластичності суспільних благ і послуг

Рис. 1. Основні дефекти ринкового саморегулювання економічних систем

Ринковий механізм не здатний повною мірою виділити ресурси для ін-

телектуальної сфери економіки, оскільки інтелектуальні блага і послуги (які

існують здебільшого в нематеріальній формі, а саме, у формі наукових, тех-

нологічних і технічних ідей і розробок тощо) значно гірше реагують на рин-

кову кон'юнктуру, ніж блага суто традиційного порядку, що реально втілю-

ються у конкретних речах.

Отже, інтелектуальні блага володіють значно нижчою ринковою елас-

тичністю, під якою ми розуміємо ступінь чутливості виробництва, реалізації і

споживання благ чи послуг до зміни ринкової кон'юнктури. За цим параметром

усі блага і послуги можна поділити на кілька груп або типів. По-перше, це блага

і послуги з абсолютною ринковою нееластичністю. До них належать, насампе-

ред, чисті суспільні блага, виробництво яких ринок абсолютно не здатний прог-

рамувати. Крива виготовлення таких благ є горизонтальною за будь-якої зміни

ринкової кон'юнктури (обсягів попиту чи обсягів пропозиції) (рис. 2).

(благ з нульовою ринкової еластичністю)

По-друге, це блага і послуги з помірною або близькою до помірної (ква-

зіпомірною, гіпопомірною, гіперпомірою) ринковою еластичністю. До таких

благ чи послуг належать квазісуспільні товари, виробництво і споживання яких

більш-менш реагує на зміну ринкової кон'юнктури, а тому ринок вже деякою

мірою здатний програмувати їх виробництво. До таких благ і послуг належать

й інтелектуальні блага. Крива ринкової еластичності таких благ має висхідний

характер, лежить під дещо більшим чи майже рівним 45° кутом (рис. 3).

По-третє, це блага і послуги, які в ринковому відношенні абсолютно

еластичні, або гіпер- чи метагіпереластичні. До таких благ належать товари,

які виготовляються і споживаються у приватному секторі економіки, тобто,

за характером є несуспільними. Несуспільні блага сильно реагують на зміну

ринкової кон'юнктури, а тому запрограмувати їх виробництво і споживання

ринок цілком здатний, особливого втручання держави чи інших позаринкових

інституцій у цей процес не потрібно. Крива ринкової еластичності таких благ

є висхідною або навіть вертикальною (рис. 4).

(благ з помірною або близькою до помірної ринкової еластичності)

Цілком очевидно, що інтелектуальні блага "поводять" себе на ринку

приблизно так само, як і квазісуспільні блага. Вони, хоча і реагують на зміну

ринкової кон'юнктури, але недостатньо для того, щоб ринок здатний був

"запрограмувати" їх виробництво і споживання в оптимальних (суспільно необ-

хідних, чи суспільно потрібних) обсягах.

або близькою до абсолютної ринковою еластичністю)

Дефект 3. Третім __________основним дефектом ринкової регуляції економіки є

те, що ринкова система також спрямовує недостатню кількість ресурсів в еко-

логічну сферу, яка пов'язана з використанням і наступним "відтворенням" навколишнього середовища. У процесі його використання формуються так звані витрати переливання (позаринкові чи побічні витрати), відшкодувати які через ринковий механізм дуже важко. Приватний сектор економіки досить добре акумулює ефекти (вигоди) від експлуатації навколишнього середовища, затее не зацікавлений у витратах на його відновлення. На нашу думку, екологічні блага мають дуже незначну ринкову еластичність, вони є гіпоеластичними, а у деяких випадках навіть абсолютно нееластичними. Крива ринкової еластичності таких благ є слабовисхідною або навіть горизонтальною (рис. 5).

Дефект 4. Ще одним істотним дефектом ринкової економіки є те, що

вона також здійснює недостатній розподіл ресурсів у соціальну і соціально-

політичну сфери національної економіки, де виготовляються і споживаються

блага суто соціального, а не економічного характеру.

Соціальні блага і послуги, на відміну від суто економічних, викорис-

товуються тільки у соціальній сфері для задоволення потреб не тільки окре-

мих членів суспільства, а й певних груп чи спільнот. Блага суто соціального

характеру (точніше, класичного чи досконалого) споживаються переважно

колективно, а тому запрограмувати їх виробництво і споживання ринок не

завжди здатний. Порівняно з благами суто економічними, тобто такими, що

знову "повертаються" в економічну сферу і споживаються, як заведено було

висловлюватися в марксистській економічній літературі, продуктивно, вони

значно гірше реагують на зміну ринкової кон'юнктури, тобто мають нижчий

рівень ринкової еластичності. Якщо економічні блага вважати благами з нор-

мальною (помірною) ринковою еластичністю, то соціальні блага, у кращому

випадку, є благами з квазінормальною ринковою еластичністю, а то й таки-

ми, які можна назвати гіпоеластичними в ринковому відношенні. Крива рин-

кової еластичності таких благ "тяжіє" до горизонтальної прямої, але з нею

все ж не збігається (рис. 6).

(благ з квазінормальною ринковою еластичністю)

Тип 2. Механізм ринкового саморегулювання економіки розподіляє

недостатньо ресурсів не тільки у названі вище сфери національної економіки,

а у деякі її сегменти чи сфери спрямовує їх надмірну кількість (див. рис. 2).

Сукупність економічних дефектів ринкової системи, що спричиняють над-

мірний (надлишковий) розподіл ресурсів у певні сфери національної мікро-

економічної системи, ми умовно віднесли до другого типу дефектів.

Дефект 1. Ринкова система саморегуляції спрямовує надлишкову

кількість ресурсів у приватну сферу економіки, у приватні економічні систе-

ми. Ці системи, окрім того, що володіють значно вищою ринковою чутливіс-

тю до змін ринкової кон'юнктури, ніж інші економічні системи національної

економіки, мають здатність "перехоплювати" ресурси у свою сферу шляхом

відповідної ринкової гри цін на продукти, з одного боку, і ресурси, з іншого.

У класичній ринковій економіці відбувається своєрідне "переливання"

ресурсів у приватний сектор економіки, що створює умови для його ширшого

розвитку. Можна вважати, що механізм ринкового саморегулювання економі-

ки настільки сприяє розвитку приватного сектора, наскільки обмежує розвиток

усіх інших, неприватних секторів, особливо суспільного і квазісуспільних.

Структурно квазісуспільний сектор розпадається на два великих під-

сектори, чи сегменти. У першому, власне квазісуспільному секторі, виготовля-

ються квазісуспільні блага (тобто такі блага, які здатний виготовити не тільки

суспільний сектор, а й приватний, до них належать послуги освіти, охорони

здоров'я тощо). У другому кооперативному секторі національної економіки

виготовляються і реалізуються традиційні блага. Кооперативний сектор також

деякою мірою є квазісуспільним, оскільки займає проміжне положення між

приватним і суспільним (соціалістичним) секторами. У певному розумінні і

певному відношенні квазісуспільний сектор і кооперативний виступають, відповідно, як квазісуспільний "ліворуч" і квазісуспільний "праворуч". Перший з них знаходиться на шляху "переходу" у приватний, зближується й ідентифікується з ним, а другий – на шляху переходу у суспільний, але у суспільний

суто соціалістичному розумінні, тобто як державний сектор, в якому виготов-

ляються і реалізуються традиційні блага. За умов класичного ринкового регу-

лювання економіки ресурси перетікають з кооперативного в некооперативні

сектори економіки, в тому числі у приватні. Економічна система приватного

типу починає здійснювати свій розвиток "за рахунок" кооперативного сегмента економіки. Така економічна ситуація формується у перехідних економіках,особливо у вітчизняній перехідній економіці України періоду її так званого

ринкового реформування, тобто у 1991-2000 рр. [ 1; 5; 11; 12 ].

Дефект 2. Механізм ринкового саморегулювання здійснює також над-

лишковий розподіл ресурсів і в традиційний сектор національної економіки,

в якому виготовляються суто традиційні блага, він володіє більшою чутливіс-

тю до змін ринкової кон'юнктури, ніж інтелектуальний сектор. Без державно-

го втручання і державної регуляції традиційний сектор економіки буде

здійснювати "переливання" ресурсів на свою користь і таким чином форму-

ватиме недостатнє їх надходження в інтелектуальний сегмент економіки.

Дефект 3. До деякої міри квазіприватний сектор економіки за умов

класичного ринкового регулювання також здатний "перетягувати" на себе

більшу за суспільно необхідну частку ресурсів, автоматично обмежуючи тим

самим "приплив" ресурсів у несуспільні сектори економіки.

Дефект 4. Монополістичний сектор економіки також здатний "захоп-

лювати" більшу за суспільно необхідну частку ресурсів через те, що в цьому

секторі формуються, з відомих причин, більші як абсолютні, так і відносні

грошові доходи. На нашу думку, монополістичний сектор економіки, на про-

тивагу своєму антиподу (суто конкурентному сектору), володіє більшою рин-

ковою еластичністю, він значно чутливіший до змін ринкової кон'юнктури,

ніж конкурентний (немонополістичний) сектор економіки.

Отже, механізм ринкового саморегулювання економіки має як перева-

ги, так і недоліки. Звичайно, виокремленими типами дефекти ринкового

саморегулювання економіки не вичерпуються. Ця система регуляції має й ін-

ші недоліки, ми зупинилися тільки на найістотніших.

1. Гринів Л.С. Національна економіка: Навч. посібник/ Л.С. Гринів, М.В. Кічурчак. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 464 с.

2. Державне регулювання економіки: Навч. посібник/ С.М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 316 с.

3. Национальная экономика: Учебник/ Под ред. П.В. Савченко. – М.: Экономист, 2005. – 813 с.

4. Заблоцький Б.Ф. Перехідна економіка: Посібник/ Б.Ф. Заблоцький. – К.: Академія, 2004. – 512 с.

5. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк. – Знання, 1997. – 743 с.

6. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник./ С. Панчишин. – Вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Либідь, 2002. – 616 с.

7. Політична економія: Навч. посібник/ К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – 508 с.

8. Скрипник А.В. Державне регулювання трансформаційної економіки (аспекти моделювання): Монографія/ А.В. Скрипник. – Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2002. – 312 с.

9. Современная экономика. Лекционный курс. Многоуровневое учебное пособие. – Ростов н/Д: изд-во «Феникс», 2000. – 544 с.

10. Ткач А.А. Інституціональна економіка. Нова інституціональна економічна теорія. Навчальний посібник/ А.А. Ткач. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 304 с.

11. Трансформаційна економіка: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Ю.К. Зайцев, І. Й. Малий, О.М. Мельник; Ред. В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2006. – 612 с.

12. Трансформаційна економіка: Навч. посібник/ В.С. Савчук, Ю.К. Зайцев, І. Й. Малий та ін./ За ред. В.С. Савчука, Ю.К. Зайцева; М – во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад «Київський нац. екон. ун– т ім. В. Гетьмана». – 2 – ге вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2008. – 613 с.

13. Трансформаційна економіка: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ Ю.К. Зайцев та ін.; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад «Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». – К.: КНЕУ, 2008. – 368 с.

14. Формування галузевих ринків України: перехідний період/ За ред. д-ра екон. наук, проф. В.О. Точиліна. – К: Фенікс, 2004. – 332 с.

15. Шиян Н. І. Державне регулювання економіки/ Н. І. Шиян. – Х.: ТОВ «Вид-во «Формат Плюс»», 2008. – 384 с.

16. Якубенко В.Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці: Монографія/ В.Д. Якубенко. – К.: КНЕУ, 2004. – 252 с.

17. Джерела Інтернет