ТЕМА 1. Основи правового регулювання господарської діяльності
Отбор проб и подготовка их к анализу. 138
Контактные резервуары. 129
Доочистка на ершах. 127
Сооружения для биологической очистки в естественных условиях. 120
Распределение сточных вод по поверхности биофильтра. 120
Башенные биофильтры. 119
Дисковые (погружные) биофильтры. 119
Биофильтры с пластмассовой загрузкой. 118
Высоконагружаемые біофільтри (аэрофильтры). 117
Капельные биофильтры. 115
Тонкослойные илоотделители. 112
Флотационное илоуплотнение. 109
Расчет вторичных отстойников. 108
АЭРОТЕНКИ ПРОДЛЕННОЙ АЭРАЦИИ. 106
Расчет системы аэрации (через фильтросные пластины). 98
Аэрация сточных вод. 95
Расчет аэротенков. 92
Биологическая очищення в штучних умовах. 88
Биотермическая обработка (компостирование) осадков сточных вод. 85
Радиационный способ обеззараживания осадков. 84
Химическое обеззараживание. 84
Сжигание осадков. 82
Термическая сушка осадков. 81
Обезвреживание нагреванием. 80
Компостирование осадков. 85
|
|
Утилизация осадков. 86
Выбор метода и технологической схемы обработки осадков. 87
БИОЛОГИЧЕСКАЯ ОЧИСТКА ГОРОДСКИХ СТОЧНЫХ ВОД. 88
АКТИВНЫЙ ИЛ И ЕГО СВОЙСТВА. 88
Подача воздуха. 90
Аэротенки. 90
ОКСИТЕНК (ВНИИ ВОДГЕО). 100
ОКСИТЕНК СИСТЕМЫ “ЮНОКС” (США). 101
АЭРОТЕНК - ОТСТОЙНИК. 102
АЭРОАКСЕЛЕРАТОР С ЦЕНТРАЛЬНОЙ ЗОНОЙ АЭРАЦИИ. 103
АЭРОТЕНК - ОТСТОЙНИК (КОНСТРУКЦИЯ НИИ КВОВ). 103
АЭРОТЕНК - ОСВЕТЛИТЕЛЬ (НИКТИ ГХ Украина). 104
ПРОТИВОТОЧНЫЙ АЭРОТЕНК. 105
Вторичные отстойники. 108
Биофильтры. 114
Сельскохозяйственные поля орошения. 122
Биологические пруды. 122
МЕТОДЫ ДООЧИСТКИ СТОЧНЫХ ВОД. 125
Обеззараживание сточных вод. 129
Выпуск очищенных сточных вод в водоем. 132
Распределительные и измерительные устройства. 133
ГЕНПЛАНЫ ОЧИСТНЫХ СООРУЖЕНИЙ И СХЕМЫ ВЫСОТНОГО РАСПОЛОЖЕНИЯ ОЧИСТНЫХ СООРУЖЕНИЙ. 135
Контроль за работой очистных сооружений. 137
ПРИЕМКА, ПУСК И НАЛАДКА ОЧИСТНЫХ СООРУЖЕНИЙ. 139
Основные причины низкой эффективности работы очистных сооружений. 144
ИНТЕНСИФИКАЦИЯ РОБОТИ ОЧИСНИХ СПОРУДЖЕНЬ. 145
Интенсификация работы сооружений биологической 147
очистки сточных вод. 147
1.1. Предмет регулювання та методи господарського права.
1.2. Господарські правовідносини, їх види та ознаки.
1.3. Поняття, особливі ознаки та система господарського законодавства.
1.4. Державне регулювання господарської діяльності.
1.5. Проблеми вдосконалення господарського законодавства.
Господарське право – це система норм, які регулюють господарські відносини, тобто ті відносини у які вступають підприємства, установи, організації у ході своєї господарської діяльності. Отже, господарські відносини у сфері економіки складають предмет регулювання господарського права.
|
|
Предмет господарського права визначається за допомогою двох основних категорій:
1. Народне господарство – сукупність підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, у тому числі особистих підсобних господарств, які розташовані і діють в певних територіальних межах (на території України) і творять систему суспільного виробництва, обміну, розподілу і споживання. Також це сукупність усіх галузей та сфер господарювання даної території.
2. Господарська діяльність (згідно з ст. 3 ГК України від 16.01.2003 р.) – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення і реалізацію продукції, надання послуг, виконання робіт вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів, з метою одержання прибутку – це підприємництво. Може провадитись і некомерційна господарська діяльність, яка не має на меті одержання прибутку.
Методи господарського права – це сукупність способів регулюючого впливу норм господарського права на діяльність суб’єктів господарювання. Методи господарського права базуються на двох основних принципах:
1. Загальнодозвільний – означає «дозволено все, що не заборонено законом». Він стосується виключно діяльності окремих підприємств, фірм, компаній і т. д.
2. Спеціальнозобов’язуючий – означає «дозволено те, що встановлено законом». Цей принцип стосується виключно діяльності державних установ, організацій, які здійснюють функції управління економікою (ДПА України, АМК України, ФДМ України тощо).
Основні методи господарського права:
1. Метод автономних рішень суб’єктів господарювання.
Існують рішення, які суб’єкти господарювання приймають самостійно: яким видом діяльності займатися, в якій організаційно-правовій формі організовувати бізнес, що виробляти, кого наймати на роботу та ін.
2. Метод владних приписів (заборон, засторог закону).
Законодавство накладає певні обмеження на здійснення господарської діяльності, наприклад, що стосується процедур ліцензування, патентування тощо.
3. Метод рекомендацій.
Держава в особі уповноважених органів надає суб’єктам господарювання певні рекомендації щодо удосконалення їх діяльності, вирішення окремих господарських проблем. А суб’єкти господарювання вже на свій власний розсуд використовують їх.
4. Договірний метод.
У ході своєї діяльності суб’єкти господарювання вступають у майнові договірні правовідносини з іншими суб’єктами як рівноправні сторони на основі вільного волевиявлення своїх інтересів.