У сприятливих умовах у здорової індивіда розвиваються три види активності: фізична, психічна, соціальна

Активність особистості може бути обумовлена цілим комплексом соціальних установок і внутрішньою позицією самої особистості («об'єктивацією», значимістю, відповідальністю, домаганнями і други ¬ ми мотивуючими факторами).

Соціальну активність можна розглядати в двох полярних вимірах - як позитивну і як негативну. Традиційно психолог обговорює соціальну активність як свідому направлену на зміну обставин, інших людей і самого індивіда для користі суспільства, як відповідальність за перетворення обставин. Саме в такій формі виявляється позитивна активність. Однак в людському суспільстві формуються також і відчужені від людства взагалі і від будь-якої людини, що стоять на шляху, соціально небезпечні особистості, які теж творять і змінюють обставини, мають рефлексією, діють свідомо, передбачаючи результати своїх дій. Але за своєю спрямованістю вони асоціальні, позбавлені почуття відповідальності за людей. Асоціальні форми впливу на суспільство слід віднести до негативної соціальної активності.

Фізична активність - природна потреба здорового організму в русі, у фізичних навантаженнях і подоланні рызноманытних перешкод. Вона є передумовою психічного розвитку в онтогенезі.

Психічна активність - це потреба індивіда в пізнанні, з одного боку, навколишньої дійсності, у тому числі громадських відносин, а з іншого - у пізнанні індивідом самого себе. Всі види пізнання здійснюються через рефлексію - форму людської діяльності, спрямовану на осмислення дій інших людей і своїх власних дій.

Соціальна активність - потреба особистості у зміні або підтримці основ людського життя у відповідності зі своїм світоглядом, зі своїми ціннісними орієнтаціями. Позитивна соціальна активність обумовлена обовязками. Істинно соціальна активність полягає в спрямованості на зміну умов життя людей і на самозміну з користю для себе і для інших. Умовою для розвитку соціальної активності виступає комплекс усіх факторів місця, що впливають на людину.

Соціальна активність особистості, заснована на трьох іпостасях: світогляд - обовязки- воля.

Усі види людської активності, безумовно, взаємодіють одна з одноюм. Проте втрата людиною фізичної активності не позбавляє її можливості розвивати й утверджувати свою психічну і соціальну активність саме в силу її соціальної природи. Соціальна активність особистості не тільки детермінована її психічною активністю, але, у свою чергу, визначає подальший розвиток її психічної та фізичної активності.