У центрі політичного життя західноукраїнських земель стояли такі головні питання:
· визначення шляхів національного визволення;
· побудова суверенної української держави;
· утвердження в ній справедливого соціально-економічного ладу.
Національно-визвольний рух очолювали різні політичні сили, погляди яких на майбутнє України не співпадали, а іноді були протилежними.
Наймасовішою партією було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) - партія центристської спрямованості, яка орієнтувалася на здобуття Україною незалежності та її демократичний розвиток. Партія об'єднувала інтелектуальну еліту краю, використовувала легальні методи боротьби, вела погоджувальну політик у стосовно польської влади.
Другою за впливом була Радикальні партія, яка прагнула поєднати принципи демократичного соціалізму з національним відродженням України і її незалежним існуванням. Відображала інтереси переважно селян, сільської інтелігенції та сільськогосподарських робітників.
|
|
Боротьбу за соціальне і національне визволення українського народу вела також Компартія Західної України (КПЗУ). Вона відображала інтереси тієї частини населення, яка схилялася до возз'єднання з Радянською Україною в межах СРСР. КПЗУ виступила проти антиукраїнських акцій сталінського керівництва. За вказівкою ВКП(б) Комінтерн прийняв рішення про розпуск КПЗУ.
Найбільш активною була діяльність Організації українських націоналістів (ОУН). Вона утворилася у 1929 р.на базі Української військової організації. Організатором і керівником ОУН протягом 1929-1938 рр. був Є.Коновалець.
Ідеологією ОУН став "інтегральний націоналізм" (крайня форма націоналізму), розроблений Д. Донцовим та іншими теоретиками: проголошувалася перевага національних інтересів над індивідуальними, стверджувалося, що вищою метою боротьби є досягнення державної незалежності будь-яким способом.
Мета ОУН - утворення соборної української незалежної держави з багатоукладною економікою. Політична система майбутньої держави мала ґрунтуватися на владі однієї націоналістичної партії. На чолі руху і держави мав стояти лідер, наділений необмеженою владою. Будівництво незалежної України мало завершитися вигнанням з українських земель усіх окупантів.
Методи боротьби - пропагандистські, агітаційні, організаційні, диверсійні і терористичні. Терору зазнавали не тільки представники окупаційної влади, а й українці, які не поділяли ідеології і методів боротьби ОУН. На поч. 30-х рр. члени ОУН організували понад 60 замахів на польських і українських діячів.
|
|
Утворення ОУН з її безкомпромісними, крайніми методами боротьби стало результатом втрати українцями віри в можливість досягнення самостійності мирним шляхом, віри у підтримку західних країн.
ОУН спиралася переважно на молодь, схильну до рішучих дій, здатну до самопожертви в ім'я національного визволення.
Напередодні другої світової війни ОУН нараховувала до 20 тис. свідомих членів і багато прихильників.
Після вбивства Є.Коновальця (1938 р.) серед членів ОУН посилилися суперечності щодо тактики боротьби, внаслідок чого стався розкол. Виникли два напрямки: революційне крило очолив С.Бандера (ОУН-Б), помірковане крило очолив А.Мельник (ОУН-М).
Значний вплив на активність українського населення мала греко-католицька церква. Її глава, митрополит А. Шептицький, який користувався великим авторитетом серед західних українців, виступав проти приєднання українських земель до Польщі, всіляко сприяв процесам національного відродження. У 1923 р. А. Шептицького було заарештовано.
БУКОВИНА
Тут склалися менш сприятливі умови для діяльності українських політичних партій і громадських об'єднань. Вони діяли підпільно і напівпідпільно. Коли у 1938 р. до влади в Румунії прийшли військові, а діяльність політичних партій була повністю заборонена, свої організації зберегли лише добре законспіровані радикальні націоналістичні групи.
ЗАКАРПАТТЯ
Політичне життя в Закарпатті мало свої особливості. Суто українських партій, які діяли б самостійно, тут не було. Політичні групи Закарпаття існували під "дахом" близьких їм політичних партій Чехословаччини. В діяльності українських політичних груп існувало три основні течії:
• москвофільство (вважали, що карпатоукраїнці - це частина російського населення, денаціоналізованого під впливом певних історичних умов);
• русинство (вважали жителів краю окремим слов'янським народом);
• українофільство (було найбільш впливовим, оскільки відображало настрої і традиції більшості українців Закарпаття).
У1938 р. в результаті мюнхенського зговору західних держав з Гітлером до Німеччини відійшла заселена німцями частина Чехословаччини, почалося розчленування держави. В цих умовах чеський уряд 11 жовтня 1938 р. дав згоду на утворення карпато-української автономії. Уряд автономії очолив лідер українофілів А.Волошин. У лютому 1939 р. було обрано Сейм Карпатської України і сформовано Карпатську Січ - військову організацію, що налічувала 5 тис. бійців.
Але 14 березня 1939 р. при підтримці Німеччини почалася окупація Закарпаття Угорщиною. 15 березня 1939 р. Сейм проголосив незалежність Карпатської України, проте вона опинилася в міжнародній ізоляції, а Карпатська Січ не змогла зупинити окупантів. І вже через декілька годин після проголошення незалежності Закарпаття було повністю окуповане угорськими військами, уряд А.Волошина змушений був емігрувати.
Проголошення незалежної Карпатської України мало велике історичне значення: воно сприяло перетворенню населення краю в національне свідомих українців, продемонструвало прагнення українського народу до утворення власної держави.
ТЕМА 7: УКРАЇНА У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ (1939-1945 рр.)
(2 години)
1. Україна напередодні війни та зовнішня політика СРСР.
2. Радянсько-німецька війна 1941-1945 рр.
Мета: визначити, які територіальні зміни відбулися в Україні на початку Другої світової війни; проаналізувати початковий етап німецько-радянської війни і причини стратегічних поразок Червоної Армії; зазначити риси німецького окупаційного режиму та особливості українського антифашистського руху Опору; вияснити,як відбувалося звільнення України та який внесок зробив український народ у розгром фашистської Німеччини.
|
|
Обладнання: структурно-логічні схеми №31-35.
Ключові терміни та поняття: Акт відновлення Української держави, Бабин Яр, депортація, евакуація, колабораціонізм, нацизм, окупаційний режим, остарбайтери, пакт «Молотова- Ріббентропа»,партизанський рух, підпілля, план «Барбароса», план «Ост», радянізація, «рейкова війна», рух Опору, УПА, фашизм.
Література:
1. Бойко О.Д. Історія України.-К.,2012.
2. Коваль М.В. Україна:1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії.- К.,1995.
3. Мірчук П. Українська Повстанська Арміяю1942-1952рр.- Львів,1995.
4. Субтельний О. Україна:історія.- К.,1993.
5. Сусоров В.Д.Пусть время расскажет, какими мы были…- Херсон,2007.
6. Організація українських націоналістів і Українська Повстанська Армія.Історичні нариси.- К.,2005.
7. Трохимович В. Україна в роки другої світової війни/1939-1945/.- Львів,1995.
8. Чайковський А.С. Невідома війна: партизанський рух в україні 1941-1945 рр. мовою документів, очима історика.- К., 1994.
УКРАЇНА В ПОЛІТИЦІ ВЕЛИКИХ ДЕРЖАВ НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ
У 30-ті рр. значно ускладнилася міжнародні відносини і зросла загроза війни. Економічна криза і депресія 1929-1933 рр. поглибили суперечності між країнами світу і привели до формування двох блоків держав:
· США, Великобританія, Франція;
· Німеччина, Італія, Японія (у 1935 р. уклали Антикомінтернівський пакт, спрямований проти СРСР).
10 лютого 1939 р. Гітлер заявив, що мета його політики “ панувати в Європі і світове панування на віки ”. Ще до початку світової війни фашистські держави здійснили агресії:
- Захоплення Італією Ефіопії (1935-36) та Албанії (1939);
- Німеччиною Австрії (199938);
- Війна з республіканською Іспанією (1936039);
- Агресія Японії біля озера Хасан (1938-39).
Напередодні війни заінтересовані держави пробували розіграти “українську карту”. Перш за все, це держави, які володіли українськими територіями (СРСР, Польща, Чехословаччина, Румунія), великі держави – Англія, Франція та США, країни, що боролись за “життєвий простір” (Німеччина, Угорщина).
Великі країни намагалися спрямувати агресію проти Радянського Союзу. Англія і Франція в Мюнхені у 1938 р. практично благословили Гітлера на розчленування Чехословаччини, коли Карпатську Україну захопила Угорщина.
|
|