| Біологічною передумовою соціалізації людини був розвиток пристосувальної активності. Це загальна тенденція еволюція тварин, пов’язана з такими адаптаціями як
· розвиток пластичності пристосувальних органів,
· розширення діапазону зв’язків організму з середовищем,
· зміни характеру цих зв’язків за рахунок ускладнення умовно-рефлекторної діяльності на базі розвитку кори ГМ.
Особливо важливе значення це мало для філогенезу приматів. Внаслідок того, що ці тварини вели стадний спосіб життя, угруповання стало специфічним середовищем їхньої еволюції.
Кожна особа орієнтувалася вже не тільки на зовнішні умови, але й на інших членів групи.
До зовнішнього середовища вже пристосовувалася не особина, а спільнота. Соціальні фактори почали відігравати провідну роль в антропогенезі.
Складався компроміс між інтересами індивіда та суспільством.
Думки, почуття і поведінка окремих людей починають регулюватися зовсім інакше, ніж у тварин. Зокрема, кожна особа постійно знаходиться під впливом фактичної або уявної присутності інших людей і відповідно поводиться. ®
Соціально зумовлені норми поведінки стають провідними у діяльності людини й можуть суттєво змінити її світосприйняття.
Відповідно спрямований тиск групи робить принципово можливим будь-який
· ідеологічний,
· культовий,
· політичний,
· економічний або
· психологічний контроль свідомості.
З.ФРЕЙД: конфлікт між особистістю та суспільством до сьогодні залишається однією з основних причин неврозів.
ТРУДОВА ТЕОРІЯ
Вперше еволюційне значення процесу свідомого виготовлення знарядь праці гомінідами було розкрите у роботі Ф. Енгельса "Роль праці у процесі перетво-рення мавпи на людину", яка вийшла з друку в 1875р. В ній була сформульована трудова теорія.
Основні положення:
· розвиток прямоходіння як вирі-шальний крок на шляху гоміні-зації
· еволюція руки як органа і продукту праці
· виникнення звукової членороз-дільної мови
· розвиток людського мислення внаслідок соціалізації
Такий комплекс адаптацій формував якісну своєрідність антропогенезу як процесу актив-ного пристосування до середовища й екологічну перевагу людства над іншими видами.
Після Ф.Е. цією проблемою займалося багато фахівців, які підтвердили трудову теорію численними прямими та непрямими доказами.
У наш час вважається доведеним, що використання знарядь було надзвичайно важливим для гомінізації. Це була адаптація до середовища, за якої виживання окремих осіб та угруповань вирішальним чином залежало від виготовлення і використання знарядь.
При цьому самі дії по виготов-ленню знарядь не становлять собою акта пристосування, тобто є біологічно недоцільні.
Актом адаптації є тільки вико-ристання знарядь, але його ефек-тивність суттєво залежить від розвитку дій по їх виготовленню.
Виробнича діяльність, яка не була адаптацією сама по собі, становила необхідну умову виживання. Її розвиток ставав об’єктивною біологічною необхід-ністю.
Внаслідок трудової діяльності виникали такі нові функції психічного відображення як
· засвоєння нових механічних прийомів діяльності,
· ускладнення ланцюга дій,
· поява високо розвиненої коорди-нації рухів у просторі,
· формування уявлень про складну часову послідовність і причинну взаємозумовленість дій.
Розвиток цих властивостей став можливим завдяки еволюції таких суто людських ділянок ГМ як
· лобова частка,
· нижньотім'яна,
· скронево-тім’яна і
· тім’яно-потилична області тощо.
Одночасно процес виготовлення знарядь стимулює і розвиток вищої психічної діяльності. Це пов’язане з тим, що ефективність трудових процесів суттєво залежить від
1) здатності до навчання, тобто від швидкості формування умовних рефлексів, ®®®
2) наявності багатьох етапів при виготовленні знарядь, тобто від здатності особи утримати в пам’яті та логічно обґрунтувати необхідність певної послідов-ності трудових операцій - технологія ®®®
3) необхідності визначати на кожному етапі ступінь відповід-ності конкретного знаряддя пев-ному взірцеві, що потребує достатньо розвиненої зворотної аферентації.
Крім того, всі ці процеси мають здійснюватися комплексно, створю-ючи єдину психосоматичну систему оптимального виготовлення певно-го знаряддя.
Адаптивність навичок до праці виявилася УНІВЕРСАЛЬНОЮ і дозволила першим людям засвоїти найрізноманітніші екологічні ніші, а подальша еволюція пішла шляхом ускладнення і вдосконалення виробничої діяльності.
Основним біологічним механізмом формування гомінід був природний добір, але напрямок його дії визначала суспільна праця. ПД сприяв таким змінам морфологічної організації давніх людей, які дозволяли швидкими темпами розвивати трудову діяльність, соціальну поведінку і внаслідок цього виживати.
Збереження навичок до праці протягом тривалого часу зумовлюється системою пам’яті, пов’язаною з інформацією, що базується на навчанні. При цьому будь-яка форма пам’яті має свою знакову систему, мову, завдяки якій необхідна інформація записується, накопичується і передається.
РОЗВИТОК МОВИ І МОВЛЕННЯ
Ускладнення комунікації - це загальне біологічне явище, яке розвивається протягом еволюції під впливом стадного способу життя.
Експериментально доведено, що тварин із високо розвиненою НС можна навчити використовувати складні комунікативні системи. При цьому виявляються як талановиті, так і бездарні особини. Тобто, за цією ознакою існує спадкова мінливість і відповідні комуніка-тивні навички будуть підтримува-тися ПД за умови, що вони підвищують виживання.
Іще Ч.Д. звертав увагу на те, що між виразами обличчя людини і мімічними реакціями тварин, особливо приматів, існує багато спільного. Вони слугують виражен-ням емоцій.
Крім такої афективної міміки існують й інші класи невербального спілкування, зокрема, за допомо-гою АДАПТОРІВ, які можуть виконувати як комунікативні, так і некомунікативні функції. Відмінною особливістю невербальної мовної системи є її сигнальний характер.
У шимпанзе, бонобо і горил з’явля-ється здатність розуміти певні символи, оперувати ними; вони можуть комбінувати різні знаки, створюючи нові значення. ®®®®
Завдяки цьому вони досить успішно засвоюють мову жестів - амслен, але рівень такого засвоєння досить низький і можливий тільки за умови тривалої та кропіткої праці людей. Самі по собі примати не можуть оволодіти навіть такою мовою.
Складна суспільна діяльність тварин вимагала все більш багатих, різноманітних і тонких комунікативних прийомів для того, щоб одержувати інформацію про емоційний стан кожної особини або про зміни довкілля.
Така інформація орієнтувала дії інших тварин, внаслідок чого вони приймали узгоджений характер, що суттєво збільшувало виживання групи і перевагу у боротьбі за виживання отримували ті з них, що мали більш досконалі інформа-ційно-сигнальні системи.
Важливу роль у процесі перетворення звукового апарату тварин на людські органи мовлення відіграли:
1) загин кореня язика у гортанну порожнину,
2) посилення голосових зв’язок і поява особливого голосового м’яза,
3) розростання країв черепахо-подібних хрящі гортані, що призвело до появи чіткішої диференціації звуків внаслідок розділення повітря на верхній (носовий) і нижній (ротовий) потоки,
4) збільшення рухомості язика, що сприяло чіткості вимовляння якісно різних звуків: губних, піднебінних, зубних,
5) зменшення масивності нижньої щелепи, що дозволяє швидше змінювати артикуляцію. Велике значення для цього мало також формування підборіддя, до якого прикріплюються м’язи, які рухають язиком.
Протягом еволюції мовленнєвого апарату давні люди поступово виробили здатність відтворювати голосні А, І, У, які відіграють провідну роль в усіх сучасних мовах. Об’єднуючи їх з приголос-ними звуками, люди можуть створювати нескінченні фонетичні комбінації, що складають основу різноманітних варіантів усного мовлення.
Крім того, для успішної мовленнєвої діяльності потребу-ється відповідний розвиток НС, зокрема кіркових зон загальної чутливості.
На останніх етапах формування членороздільного мовлення та концептуального мислення, які постали разом, відбулося розростання тих звивин (н ижньо-лобова, верхньо-лобова, верхньо-скронева тощо) і полів (40, 10 …), які координують різні збудження, зв’язуючи їх із збудженням голосового апарату.
Поступовий розвиток асоціативних зв’язків ГМ створив можливість виникнення слів як основної одиниці мовної функції, поява якої зумовлюється особливостями НС і соціальним оточенням.
Внаслідок цього мова загалом і мовлення як звукова трансляція інформації становлять собою форму існування знань у вигляді системи знаків.
Розвиток соціалізації і соціогенезу стимулює зростання інформаційної ємності повідомлень. ®®®®®®
За допомогою мови людина змогла перейти від пізнання окремих предметів і явищ до їх узагаль-неного відображення у формі понять та уявлень.
Однією з головних ознак, що відокремлюють мову людини від інформаційних систем тварин є переміщуваність - здатність мови сповіщати про віддалені у часі та просторі події. Наприклад, розповідь про минуле, планування майбутнього, розвиток мистец-тва тощо.
Із цією особливістю мови пов’язана можливість акумуляції досвіду попередніх поколінь і передача його нащадкам у стислій, концентрованій формі. Інтелекту-альний багаж передається тільки за допомогою мови.
Погляди вчених на час виникнення мови розходяться і за різними даними вона могла виникнути навіть у пізніх австралопітеків. Не викликає заперечень лише поступовість цього процесу.
Наприкінці мезоліту - початку неоліту вже сформувалися великі мовні сім’ї.
СОЦІАЛІЗАЦІЯ І СОЦІОГЕНЕЗ
Соціалізація - це процес, входження індивіда у соціальне середовище, яке зумовлює:
· соціальне пізнання і спілкування,
· оволодіння навичками практичної діяльності,
· активну перебудову зовнішнього світу,
· зміну і якісні перетворення самої людини.
Завдяки соціалізації люди, на відміну від тварин, які протягом еволюції поглиблюють спеціаліза-цію своїх пристосувальних органів і функцій, стали на шлях розвитку універсального відношення до природи.
Про ступінь досконалості організму індивідів свідчать вже не тільки морфологічні адаптації, але й пристосованість до соціального типу життя, здатність особи бути носієм суспільного досвіду.
В цьому розумінні соціалізація виступає як основна закономірність і рушійна сила антропогенезу.
СОЦІОГЕНЕЗ - процес формування суспільних відносин, які утворюють світ людини.
Реконструкція ранніх етапів соціогенезу здійснюється за допомогою непрямих даних. До них відносяться:
1) Деякі археологічні та антропо-логічні дані
2) Ті етнографічні факти, що можна з певною вірогідністю розглядати як залишки давнього досапієнт-ного стану людства
3) Інформація про групові взаємо-відносини мавп
Різноманітність соціальних струк-тур приматів зумовлена:
а) екологічними умовами,
б) наявністю сусідніх угруповань,
в) історією конкретної групи та існуванням внутрішньогрупових традицій - використання знарядь техніка добування їжі, індиві-дуальні прив’язаності тощо
г) характером взаємовідносин між особинами - дуже велика роль особистості, особливо лідера,
д) конкуренцією між самцями,
є) добором самців - захисників і наявністю хижаків,
ж) співвідношенням самців і самок у групі; стабільність груп ранніх гомінід значною мірою залежала від самок - БОНОБО ® ¯агресія
Найбільш сексуально привабли-вими у приматів та людини є особи, що схожі на тих, поряд з якими вони знаходились у ран-ньому дитинстві. Потім йдуть більш далекі родичі ® Споріднені шлюби мають вельми давні корені.
Встановлено, що найбільш згурто-ваними є групи тих популяцій виду, що мешкають на відкритій місцевості. Опудало леопарда.
У зв’язку з цим найбільш прийнятною з можливих моделей угруповання найдавніших гомінід є стадо лісостепових або степових шимпанзе, які, до того ж, найближчі до людини за багатьма генетичними та морфологічними ознаками.
Доведено, що за переважною більшістю ознак соціальної поведінки (8 із 14 досліджених) горила, шимпанзе та людина подібні. До таких ознак, зокрема, належать:
· структура соціальної групи,
· взаємодії між особами,
· міжгрупові відносини тощо.
Співставлення і аналіз таких непрямих даних дозволяє скласти загальне уявлення про суспільне життя давніх гомінід.
Відносно початку соціогенезу розглядається концепція двох стрибків, двох переломних періодів:
1. Перехід від тваринних предків до стадії людини, який пов’язаний з початком виготов-лення знарядь. З’являються соціальні закономірності і первісне людське стадо, яке ха-рактеризується такими ознаками:
· внаслідок труднощів здобування їжі чисельність угруповань обмежена і не перевищує 30 осіб,
· відносна осілість внаслідок засвоєння прийомів колективного полювання на велику здобич, що дозволяло досить тривалий час залишатися в одній місцині,
· гостра боротьба між егоїстич-ними та стадно-колективними формами поведінки.
Оскільки вижити могла тільки група, то індивідуальні уподобання програ-вали внаслідок більшої ефектив-ності колективу в такій діяльності як підтримка вогню, здобування їжі, продовження роду тощо. Розвивалися взаємодопомо-га, трудова діяльність, мовлення.
2. Розвиток цих ознак суттєво розширив діапазон можливих впливів на природу, формува-лися відносно постійні господарчі колективи. Внаслідок цього на межі середнього та пізнього палеоліту (зміна палеоантропів - неандертальці - неоантропами) відбувся другий стрибок суспіль-ного розвитку, пов’язаний із становленням материнського роду. Соціальні закономірності почали відігравати переважну роль в житті людей
Розвиток людства як суто біологічного виду припинився.
Добір почав відбуватися на рівні угруповань: зберігалася, тобто виживала, та група, що мала кращу організацію і внаслідок цього виявлялася більш пристосованою до умов довкілля.
Таким чином, соціогенез еволюціо-нував у напрямку від біологічно доцільних угруповань приматів до власне людського соціуму, пред-ставленого первісним родом.
Перехідною формою між цими двома упорядкованими системами могло бути емоційно напружене угруповання з відносно швидкими змінами стереотипів поведінки. В першому наближенні воно могло відповідати натовпу.
Суттєвим для такого припущення є те, що керування натовпом здійснюється на рівні первісної (першої) сигнальної системи (жести, вигуки, будь-які ритми, скандування тощо), а стан людей оцінюється як гіпноїд-ний, різко збільшується схильність до навіювання.
Внаслідок цього зникає індивіду-альність поведінки і вся група починає діяти як одне ціле.
Натовп не давав переваги під час життя на деревах, але в саванні створював враження єдиного організму з високою агресивністю та імітаційною здібністю. Формува-лися нові стереотипи поведінки, які закріплювалися у відносно стабіль-ні періоди існування групи. Діяв індивідуально-груповий добір осіб на відповідність до групи і добір груп на виживання в конкретних умовах довкілля.
Формувалися родові традиції та соціальні норми, які поширювалися на особливості виготовлення та використання знарядь праці, ієрархічні та статеві відносини, що ставали все більш упорядко-ваними.
Ендогамія та проміскуїтет поступово змінювалися
· екзогамією та поліандрією (багато чоловіків),
· сороратом - шлюб з декількома сестрами одночасно або з сестрами жінки, яка померла,
· левіратом - співжиття з жінкою брата, шлюб з його вдовою,
· поширювався гостинний гетеризм і позитивне сприймання дошлюб-них та позашлюбних статевих зв’язків.
Поступово складалася система парного шлюбу. З виникненням такої дуальної екзогамії первісна спільнота набула міцну соціальну структуру. На зміну людському стаду прийшла чітко окреслена родова община.
Суттєве зростання ролі суспільних зв’язків у виживанні людей призво-дило до того, що в антропогенезі все більше зменшувалася роль природного добору, а соціальні фактори почали безпосередньо впливати навіть на деякі біологічні особливості людини.
|
· електричний стілець
· тюрма
· натовп ® допомога
· вбивство на очах сусідів
Особистість:
· почуття
· думки
· вчинки +
· інформація
випереджаюче відображення
вплив предметів або засобів праці на рецепторний апарат людини за своєю приро-дою сигнальний
· ядерні зони аналі-заторів - 1аналіз + синтез
· зона розсіяних елементів = пери-ферія ядерних зон ® 2 аналіз
· асоціативні зони - 3 кірковий аналіз
Співставлення задуманого з тим, що виходить
Если члены одного сообщества разби-ваются на группки, то они оставляют друг другу "посла-ния" в виде симво-лов:
· воткнутых в землю палок,
· положенных на тропу веток,
· листьев, ориен-тированных в нужном направ-лении
Обычно на развил-ках или в местах, где невозможно оставить следы на земле - при пере-ходе через ручей, в заболоченном мес-те и т.п.
Зачатки абстракт-ного мышления: могут воспроизво-дить образ объек-та. Рисуют они в соответствии с рядом правил, ха-рактерных для 1,5 - 4 летних, а иногда и более старших детей.
Американець ХIХ ст. за все життя отримував менше інформа-ції, ніж міститься в 1 номері "Нью-Йорк таймс"
|
2015-05-27
2001
