Тема 7. Напрямки сучасної антропології

На сьогодні суттєво розширився діапазон інтересів антропології за рахунок формування таких її галузей як соціальна, медична, феміністська, організаційна, міська, політична, економічна антропологія тощо.

СОЦІАЛЬНА АНТРОПОЛОГІЯ

Це наука, що вивчає людину, культуру і суспільство. При цьому людина розглядається як нерозривна єдність індивідуальності та соціальності.

Сучасна соціальна антропологія розгалужується на кілька напрямків. Зокрема, до її складу входять:

МЕДИЧНА АНТРОПОЛОГІЯ = АНТРОПОЛОГІЯ ЗДОРОВ’Я

Основну увагу приділяє дослідженню розвитку системи охорони здоров’я у часі та в різних культурах: від дикунських племен до сучасності.

Розвиток медичної антропології сприяв розповсюдженню альтернативних медичних практик терапії з метою збільшення ефективності лікування хворих. При цьому вивчаються і пояснювальні моделі хвороби і реакція на неї людей різних культурних традицій.

Було встановлено, що символи цілительства є одночасно символами влади, а відповідна медична система відноситься до ідеологічної та владної структури суспільства.

В медичній антропології виділяють 5 основних напрямків:

1) біологічний - дослідження епідемій, фізіологічних адаптацій до різних умов: холод, голод, стрес тощо,

2) етномедичний - особливості формування систем охорони здоров’я в різних етносах,

3) екологічний - вплив середовища на здоров’я людини, в тому числі досліджується дієта, спосіб життя тощо,

4) критичний - досліджується вплив структурованості політико-економічної системи на стан здоров’я, зокрема, розробляються певні правила поведінки і ритуали у лікарнях, які можуть суттєво поліпшити здоров’я хворих, в тому числі і психічних,

5) прикладний напрямок медичної антропології, у свою чергу розгалужується на клінічну антропологію та антропологію охорони здоров’я.

Клінічна антропологія досліджує причини розбіжностей між сприйняттям хвороби лікарями і пацієнтами, аналізує мотиви вибору певних медичних послуг, зв’язки між віруваннями та переконаннями (наприклад, за рахунок чого людина бажає вилікуватися), досвід захворювання (наприклад, перенесення болю), комунікативні взаємодії цілителя і хворого тощо.

Антропологія сфери охорони здоров’я пов’язана з

· організацією міжнародних проектів харчування і лікування,

· займається оцінкою специфічних ефектів, що виникають внаслідок впровадження нових ліків і медичних технологій у традиційні культурні умови,

· досліджує використання психоактивних речовин,

· практик маніпуляцій з власним тілом,

· дієтичного голодування тощо.

Ці напрямки базуються на трьох основних положеннях:

1) хвороба і лікування - це фундаментальні складові частини досвіду людини і найкраще розуміються саме в контексті біології людини та культурного різномаїття. Етномедичне дослідження проводиться не тільки у різних екзотичних культурах і релігіях, але у цивілізованих суспільствах, з’ясовуються особливості поведінки хворих людей, теорії і практики цілительства тощо.

2) Особливості розповсюдження різних хвороб та основні прийоми лікування суттєво залежать від середовища, яке, у свою чергу, змінюється людиною і потребує від неї біокультурної адаптації.

3) Культурні традиції відбиваються у системі охорони здоров’я, зумовлюючи особливості її організації. Це набуває важливого значення у суспільствах, які об’єднують декілька культур, що мають різні уявлення про хвороби, методи їх діагностики і способи лікування.

Культурні переконання суттєво впливають на поведінку людей, пов’язану із здоров’ям. У зв’язку з цим вивчається соціально-психічний простір, на якому перехрещуються і виникають нові ідеології, що створюються за допомогою медико-релігійних практик.

ФЕМІНСТСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

ФЕМІНІЗМ - напрямок наукового аналізу і суспільної практики, спрямований на пояснення владних відносин у суспільстві, пов’язаних із відношеннями між статями у сім’ї, освіті, роботі, політиці, культурі та відпочинку.

МЕТОЮ ФА є розуміння суспільства в цілому і розподіл соціальних ролей між жінками та чоловіками. У зв’язку з цим активно використовуються доробки гендерної психології.

ГЕНДЕР - це те, в що суспільство перетворює анатомічні та психологічні відмінності людей різної статі.

У різний час та в різних суспільствах або його верствах поняття "справжньої жінки" або "справжнього чоловіка" суттєво відрізняється, впливаючи на організацію всього життя соціуму.

Сучасні антропологи довели, що стать, гендер і сексуальність тісно пов’язані у багатьох культурах і використовуються з метою соціального контролю.

Основні напрямки феміністської антропології (соціокультурна, лінгвістична, фізична, археологічна антропології) створюють широке поле можливостей для професійної практики соціологів, соціальних антропологів, психологів, соціальних працівників, юристів і політичних діячів.

ОРГАНІЗАЦІЙНА АНТРОП. = СОЦІАЛЬНА АНТРОП. ОРГАНІЗАЦІЙ

У сучасних дослідженнях організацій концепція культури є найбільш популярна і важлива.

КУЛЬТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ - це система основних понять, прийнятих членами групи для того, щоб вирішувати задачі зовнішньої адаптації або внутрішньої інтеграції (згуртованості).

Форми поведінки персоналу таких організацій відрізняються від тих, що властиві більш широкому суспільству, створюючи своєрідну " індустріальну субкультуру ". За межами підприємств функціонують певні допоміжні структури: профспілки, асоціації виробників тощо, які також беруть участь у формуванні відповідної субкультури і сприяють її розвитку.

У сучасних соціально-антропологічних дослідженнях організація розглядається як сфера культурних символів, що конструюються її членами протягом повсякденної діяльності. Будь-які об’єкти матеріальної природи, що відіграють скільки-небудь помітну роль у діяльності людей певної організації, виявляються багатозмістовними носіями соціальних символів. До них, зокрема, відносяться вивіска, меблі, одяг мислення, стиль спілкування тощо.

Символіка не тільки впливає на те, як люди сприймають події, але й змінює поведінку:

· у чистих приміщеннях люди поводяться охайніше,

· використання стільців, що легко відсовуються, сприяє менш формальному спілкуванню тощо.

До ВЕРБАЛЬНИХ символів відносяться специфічні для певної організації жаргон, звичні прислів’я, лозунги, прізвиська людей і обладнання, жарти, марновірства, плітки, церемоніальні промови тощо.

Як форми символічної поведінки виступають і відповідні ДІЇ. До них, зокрема, відносяться

· спільні розваги,

· витівки з "присвяченням" новачків,

· урочисті зібрання,

· вечірки,

· спільна їжа,

· ритуали службового підвищення або проводи на пенсію,

· зібрання колективу,

· вручення нагород,

· звичаї,

· соціальна рутина тощо.

Символами індустріальної субкультури слугують також певні ОБ’ЄКТИ:

· архітектура,

· дизайн робочого місця,

· оформлення офісу,

· якість і розподіл обладнання,

· організаційні устави та інструкції,

· дошки об’яв (розташування, зовнішній вигляд, зміст),

· плакати, фотографії, виставлені пам’ятні речі,

· графіті тощо.

У вітчизняній організаційній антропології все більшу роль відіграють дослідження проблем управління підприємствами та організаціями, особливості адміністративного контролю у перехідні періоди тощо. В деяких випадках, наприклад, на сумісних підприємствах, спостерігаються протиріччя між традиційною українською системою керування із західноєвропейськими та північноамериканськими моделями, що може спричинювати певні непорозуміння. Звичайно вони мають прихований характер, зокрема, менеджери можуть інсценувати прийняття інновацій, але насправді продовжувати діяти у межах звичних цінностей і норм.

СОЦІАЛЬНА АНТРОПОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНОЇ УСТАНОВИ

Вивчає цінності, норми, аттитюди (установки) та навички, що засвоюються незалежно від теми навчального предмету, формуючи прихований навчальний план і відповідну латентну (приховану) програму, яка складається з 3 частин:

1. Результат академічного навчання, представлений засвоєними цінностями і нормами, необхідними для інтеграції у сучасне суспільство. Зокрема, успішними учнями і студентами можуть бути не ті, хто слідує офіційним стандартам системи, а ті, хто швидко схоплює і виконує вимоги прихованого навчального плану. Наприклад, несвідомо засвоюється, що чоловіки і жінки мають різні кар’єрні можливості тощо.

2. Організація навчального закладу та її особливості сприяє тому, що люди включаються у систему рольових стосунків "вчитель - учень", опановуючи універсалізм надособистісних стосунків, тобто засвоюється манера спілкування з людьми не як з індивідами, а як з представниками певних соціальних категорій.

3. Процес навчання, який здійснюється за допомогою певних способів. Зокрема, мова викладачів і підручників оформлює світогляд. Оновлення технологій навчання акцентує увагу на самостійній роботі студентів, на формуванні особливого середовища школи і вузу, розвитку творчого мислення, почуття поваги і власної гідності.

МІСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

Вивчає соціальну організацію міста, розглядаючи різновиди соціальних зв’язків і моделі суспільного життя, властиві його мешканцям, порівнюючи різні типи міст: доіндустріальні, східні і західні індустріальні, колоніальні і постколоніальні тощо.

Зокрема, в цьому контексті активно досліджуються

· особливості міської бідноти, яка має власну особливу субкультуру (шанті-тауни = сквотерні поселення = нетрища - нетрі - трущобы),

· оновлення міст і особливості капіталовкладень у міста,

· конкуренція робочих місць у містах,

· політика державного забезпечення житлом,

· особливості життя у комунальних квартирах,

· специфіка архітектурного дизайну та міського планування, які впливають на соціальне життя,

· злочинність,

· соціальні негаразди,

· нестабільність суспільного життя міста,

· аналіз систем формування соціального контролю: поліція, суди, тюрми тощо.

Внаслідок притоку населення з різних місцевостей у містах складаються осередки МАРГІНАЛЬНОЇ культури (на перехресті двох культур), яка характеризується невизначеністю цінностних орієнтацій. Це створює передумови для докладного вивчення проблеми "ЧУЖИНЦЯ", яка у містах різного типу має свою специфіку.

Крім того, велике скупчення людей сприяє взаємодії сторонніх осіб, що утруднює прогнозування соціального життя, створюючи певні передумови для кризи довіри і росту злочинності у містах тощо.

Загалом соціальне життя міста - це складова частина планетарного суспільства і тому має розглядатися як системне явище.

ПОЛІТИЧНА АНТРОПОЛОГІЯ

Вивчає закономірності формування, існування та зміни політичних систем управління в архаїчних, традиційних, індустріальних та постіндустріальних суспільствах.

Дослідження проблеми виникнення перших соціальних норм, заборон і владних форм покарання у первісних людей дозволило визначити роль системи табу у визначенні порогового рівня позитивних соціальних норм, механізмів управління і влади, які значною мірою закріплюються завдяки навіюванню та імітаційній поведінці. Суттєве значення для виникнення владних взаємовідносин в архаїчних суспільствах мав і культ предків, який до сьогодні зберігає свою актуальність.

Сьогодні основна увага політичних антропологів зосереджується на проблемах влади, впливу, сили, насилля, примушування, легітимності політичної влади і політичних режимів з аналізом особливостей політичної культури різних народів.

ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА розглядається як реалізація конкретного політичного буття. Вона залежить від традицій даного суспільства, які виступають головним регулятором соціально-політичних відносин в архаїчних системах і традиційних суспільствах. Головування традицій здійснюється в традиційних суспільствах черезекономічні (успадкування майна, багатство лідера, трудові повинності на його користь тощо), соціальні, соціально-психологічні та психологічні механізми. До останніх відносяться:

1) механізм звички як внутрішній регулятор поведінки,

2) громадська думка як зовнішня форма соціально-психологічного контролю,

3) механізм заборони і психологічного приневолення.

Разом вони підтримують структуру владних відносин у суспільстві та державі.

Формування товарно-грошових відносин дозволило певною мірою забезпечити свободи громадян, але виконувати функції захисту інтересів окремої людини держава не береться, кожний має сам дбати про себе. Роль держави полягає не втому, щоб усунути конфлікти, а в тому, щоб утримати ці конфлікти у рамках закону і примусити людей діяти у межах цих правил.

З метою дослідження особливостей реалізації правових відносин в окремих суспільствах проводиться АНТРОПОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА, яка дозволяє оцінити саму мету суспільних перебудов і визначити, наскільки вони сприяють розвитку інтересів людини. Вона має проводитися як на етапі вироблення програми реформ, так і на етапі реалізації цих програм, при аналізі досягнених результатів.

ЕКОНОМІЧНА АНТРОПОЛОГІЯ

Вивчає еволюцію людини в соціально-економічній площині.

В межах економічної антропології було встановлено, що на перших етапах суспільно-виробничої діяльності давньої людини найбільш типовими економічними відносинами була особиста залежність, яка включала 2 фази:

1) первісний синкретизм і пряма особистісна залежність від конкретних осіб своєї спільноти в усіх сферах своєї життєдіяльності,

2) особистісна залежність в умовах корпоративних структур (період рабовласництва, азіатського виробництва, феодалізму, тобто охоплював проміжок часу від II тис. до н.е. до ХVI ст. н.е.). Встановлювалася пряма виробничо-побутова особистісна залежність людини від мікросоціальної виробничої замкненого осередку (общинна, цех тощо). Ця залежність охоплювала все життя люди і вирватися з такого середовища було практично неможливо.

Промислова революція 17-18 ст. забезпечила ріст суспільного виробництва, появу єдиного ринку і становлення товарно-грошових відносин, що призвело до глибоких змін самої людини та її зв’язків із суспільством.

У світі товарно-грошових відносин людина у принципі може стати будь-ким, варіанти вибору і свободи для неї суттєвого розширились. Особиста доля значною мірою почала залежати від випадку. Поступово складалася особиста незалежність людини, але вона базувалася на залежності від приватної власності, грошей і речей.

Приватна власність впливає на людину таким чином:

· виступає як основа його стабільності у світі, його захищеності, соціальної значимості, самостійності та віри у власні сили,

· одночасно вона є джерело занепокоєння, тривоги, турботи і напруженості, так як власність треба оберігати, ефективно використовувати.

Прагнення до прибутку стає важливим мотивом людини-власника, підштовхує її навіть до злочинів.

Із особистої незалежності учасників товарно-грошового економічного процесу витікає загальна залежність від речей, яка неминуче обмежує особисту незалежність людини (не може повністю реалізуватися). Духовний розвиток гальмується і людина перетворюється на "залежного споживача". Внаслідок цього подальший прогресивний розвиток людства потребує чималих зусиль і переорієнтації усіх суспільних відносин.