Гіпотеза – наукове припущення, яке висувається для пояснення певних явищ дійсності.
Дискурс – той, що здійснюється шляхом логічних міркувань, розсудливий, опосередкований.
Дискусія – публічне обговорення якогось спірного питання.
Діалектика – у первісному значенні – мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення й подолання суперечностей у судженнях опонента; у сучасному філософському трактуванні – вчення про найзагальніші закони руху як саморуху, розвитку як саморозвитку.
Діалектичне заперечення – таке, яке не знищує в предметі, явищі, процесі його основу, потенціал подальшого розвитку, а зберігає його.
Діалог – розмова між двома особами; літературно-публіцистичний або філософський твір у формі розмови.
Еволюція – процес плинного, поступового накопичення певних кількісних змін.
Закон – вираження й прояв необхідних, суттєвих, сталих, повторюваних зв’язків між предметами, явищами, процесами.
Категорії діалектики – найбільш загальні поняття, які відносяться не до окремих галузей. Ділянок дійсності, а до дійсності як такої.
|
|
Концепція – (від лат. conception – сприйняття) – система поглядів на певне явище; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ; основна ідея певної теорії.
Криза – складний, загострений стан, переломний, вирішальний момент.
Метафізика – термін, вперше застосований Андроніком Родоським по відношенню до останнього розділу «Нового Органона» Аристотеля, який самим автором не був ніяк названий, і містив, переважно, загально філософські міркування; з того часу застосовувався як синонім філософії, доки Г.В.Ф. Гегель не надав йому іншого змісту: протилежного діалектиці.
Принцип – основна ідея, що пронизує наскрізь ту, чи іншу концепцію або ж життєву позицію.
Революція – якісна зміна, різкий, стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого.
Розвиток – особливий тип змін, перехід предмета, явища, процесу від одного стану до іншого, який не зводиться до попередніх.
Стрибок – перехід кількісних змін у якісні або перехід із одного якісного стану в інший.
Суперечність – єдність і боротьба протилежностей.
Питання та завдання для самоконтролю.
1. В яких двох значеннях застосовується термін діалектика?
2. Які історичні форми діалектики як теорії розвитку вам відомі?
3. В чому саме полягає протилежність двох способів мислення: метафізичного й діалектичного (за Г.В.Ф. Гегелем)?
4. Що виражає собою закон взаємного переходу кількісних і якісних змін? Яким чином він зв’язаний із законом єдності й боротьби протилежностей?
5. Що таке «заперечення заперечення»? Чим є закон заперечення заперечення по відношенню до закону єдності й боротьби протилежностей?
|
|
6. Чи підміняють собою закони діалектики окремо-наукові закони? Якщо – так, то чому? Якщо – ні, то чому?
7. Чому Геракліт – той, хто дві з половиною тисячі років тому впритул наблизився до розкриття законів діалектики, так і не спромігся цього зробити? Що саме йому завадило зробити це?
8. На прикладі: «Іван є людина» покажіть зв’язок категорій «одиничне», «особливе», «загальне».
Література:
Основна:
Введение в философию/ под ред. Фролова И.Т. 2-е изд.– М.: Республика, 2003. – С. 95-184.
Введение в философию: Учебник для вузов. В 2-х ч./ Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А., Арефьева Г.С. и др.– М.: Политиздат, 1989. – Ч.2. – С.95-184.
Канке В.А. Философия. Исторический и систематический курс: Учебник для вузов. – М.: Логос, 2002. – С. 193-225.
Кант И. Критика чистого разума. – Соч. в 6-ти т. – М.: Академиздат, 1964. – Т.3. – С.11-19, 31-68.
Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник / за ред Бичка І.В., Осічнюка Ю.В., Табачковського В.Т. та інш. – К.: Либідь, 1991. – С.226-256.
Філософія: Навчальний посібник / за ред Надольного І.Ф. – К.: Вища школа, 2000. – С.222-260.
Філософія: Підручник / за ред Заїченка Г.А. – К.: Вища школа, 1995. – С.205-247.
Філософія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. – К.: Академія, 2001. – С. 130-135; 137-145.
Додаткова:
Алексеев П.В., Панин А.В. Философия. Учебник – М.: Проспект, 2000.– С.451-584.
Дротянко Л.Г. Феномен фундаментального і прикладного знання (Постнекласичне дослідження). – К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ.систем, менеджм. і бізнесу, 2000. – 225-264.
Зарубіжна філософія ХХ ст.– К.: Довіра, 1993. – С. 221 – 224.
Ильенков Э.В. Диалектическая логика. – М.: Политиздат, 1984. – С. 55-78.
Ильенков Э.В. Философия и культура. – М.: Политиздат, 1991. – С. 43-100; 115-152.
Канке В.А. Философия. Учебник.– М.: Логос, 2002. – С.162-167.
Шаповалов В.Ф. Основы философии. От классики к современности, изд. 2-е, доп.: Учебное пособие для вузов. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. С. 414-456.