Билет 9. 1.Надання догоспітальної допомоги у випадку електротравми

1.Надання догоспітальної допомоги у випадку електротравми.

Электротравма — повреждения, возникающие в результате воздействия электрического тока большой силы или разряда атмосферного электричества (молнии). Электротравма также возникает при дуговом контакте, когда человек находится вблизи от установки с напряжением более 1000 В, особенно в помещениях с высокой влажностью воздуха.

Признаки: на коже часто появляются пятна темно-синего цвета, напоминающие разветвления дерева («знаки молнии»), что обусловлено расширением сосудов. При поражении молнией общие явления выражены значительнее. Характерно развитие параличей, глухота, немота и остановка дыхания.

Первая помощь: немедленное прекращение действия электрического тока. Прикосновение к пострадавшему незащищенными руками при неотключенном электрическом токе - опасно. Местные повреждения следует обработать и закрыть повязкой. При повреждениях, сопровождающихся легкими общими явлениями (обморок, кратковременная потеря сознания, головокружение, головная боль, боли в области сердца), первая помощь заключается в создании покоя и доставке больного в лечебное учреждение. При тяжелых общих явлениях, сопровождающихся расстройством или остановкой дыхания, развитием состояния «мнимой смерти», единственно действенной мерой первой помощи является немедленное проведение искусственного дыхания и массаж сердца.

2.Надання догоспітальної допомоги у випадку синдрому тривалого здавлення.

Синдро́м дли́тельного сдавле́ния - возникающий вследствие продолжительного нарушения кровоснабжения (ишемия) сдавленных мягких тканей.

Неотложная помощь: на месте обязательное наложение жгута на сдавленную конечность выше повреждённого места, иммобилизация конечности, холод на поврежденный участок. Дальнейшее лечение направлено на восстановление кровообращения в поврежденной конечности (реперфузию), борьбу с токсемией, острой почечной недостаточностью.

ВЕНОЗНОЕ: менее интенсивно. Из поврежденных вен темная, вишневого цвета кровь вытекает непрерывной, равномерной струей. Помощь: давящей повязки, для чего поверх раны, прикрытой бинтом или чистой тканью, накладывают несколько слоев марли или комок ваты и плотно забинтовывают.

ВНУТРЕННЕЕ: кровь изливается в замкнутые полости. Признаки: бледность, на коже выступает липкий холодный пот, дыхание частое, поверхностное, пульс частый и слабого наполнения. Помощь: уложить больного или придать ему полусидячее положение и к предполагаемой области кровотечения (живот, грудь, голова) приложить пузырь со льдом или бутылку с холодной водой

Чужорідне тіло, що потрапило в дихальні шляхи, може привести до їх повної закупорки і задушення. Задушення відбувається у тому випадку, коли їжа або сторонній предмет замість стравоходу потрапляє в трахею.

Схема надання першої допомоги:

- сильно нагніть тулуб потерпілого вперед;

- завдайте декілька інтенсивних ударів долонею між лопаток;

- станьте за спиною потерпілого, обхватіть його руками за талію, з силою натисніть в середину живота у напрямку знизу вверх одночасно ударяючи потерпілого об себе (повторить це 4-5 разів);

- продовжуйте поштовхи в живіт до тих пір, поки чужорідне тіло не буде витягнуто, а потерпілий не почне дихати або посилено кашляти;

- якщо потерпілий втратив свідомість, покладіть його на живіт, спробуйте дістати чужорідний предмет;

- приступіть до реанімаційних заходів;

- викличте швидку допомогу або негайно доставте постраждалого до лікувальної установи.

Неприпустимо:

- спробувати дістати чужорідний предмет пальцями, пінцетом;

- наносити удари по спині кулаком (лише розкритою долонею!);

- залишати потерпілого у непритомному стані лежати на спині.

2. Мета, завдання та зміст тактичної підготовки спортсменів-танцюристів.

Під спортивною тактикою слід розуміти способи об'єднання і реалізації рухових дій, що забезпечують ефективну діяльність змагання, що приводить до досягнення поставленої мети в конкретному старті, серії стартів, змаганні. Рівень тактичної підготовленості спортсменів залежить від оволодіння ними засобами спортивної тактики (технічними прийомами і способами їх виконання), її видами (наступальною, оборонною, такою, що контратакує) і формами (індивідуальною, груповою, командною).

У структурі тактичної підготовленості слід виділяти такі поняття, як тактичні знання, уміння, навики.

Тактичні знання є сукупністю уявлень про засоби, види і форми спортивної тактики і особливості їх застосування в тренувальній і змаганні діяльності.

Тактичні уміння - форма прояву свідомості спортсмена, що відображає його дії на основі тактичних знань. Можуть бути виділені уміння розгадувати задуми суперника, передбачати хід розвитку боротьби змагання, видозмінювати власну тактику і т.п.

Тактичні навики - це завчені тактичні дії, комбінації індивідуальних і колективних дій. Тактичні навики завжди виступають у вигляді цілісної, закінченої тактичної дії в конкретній ситуації змагання або тренувальної.

Тактичне мислення - це мислення спортсмена в процесі спортивної діяльності в умовах дефіциту часу і психічної напруги, безпосередньо направлене на рішення конкретних тактичних задач.

Структура тактичної підготовленості витікає з характеру стратегічних завдань, що визначають основні напрями спортивної боротьби. Ці завдання можуть бути зв'язані за участю спортсмена в серії змагань з метою підготовки і успішної участі в головних змаганнях сезону і носити, таким чином, перспективний характер. Вони можуть бути і локальними, пов'язаними з участю в окремих змаганнях або в конкретному поєдинку, сутичці, заїзді, запливі, грі і ін.

Тактика діяльності змагання передбачає розумові операції, що виражаються в тактичному задумі, і практичні дії, що забезпечують реалізацію цього задуму. Оптимальним є варіант точної відповідності тактичного задуму можливостям спортсмена відносно його технічного, фізичного і психологічного потенціалу. Найефективніші тактичні моделі не будуть повною мірою реалізовані, якщо рівень підготовленості спортсмена не достатній для їх реалізації. І, навпаки, потенційні технічні, фізичні і психологічні можливості спортсмена не знайдуть своєї повної реалізації в діяльності змагання у разі недосконалості тактичного задуму.

Основу тактичної підготовленості окремих спортсменів і команд складають:

• володіння сучасними засобами, формами і видами тактики даного виду спорту;

• відповідність тактики рівню розвитку конкретного виду спорту з оптимальною для нього структурою діяльності змагання;

• відповідність тактичного плану особливостям конкретного змагання (суперники, стан місць змагань, характер суддівства, поведінка уболівальників і ін.);

• забезпечення взаємозв'язку тактики з рівнем досконалості інших сторін підготовленості - технічною, психологічною, фізичною.