2015-05-30
2942
| Чи можливо мати все? | Возможно ли иметь все? |
| Останнім часом щоразу частіше почали лунати голоси, що в Україні врешті-решт з’явилася масова література, і чільний її представник – письменниця Люко Дашвар. Однак цю авторку можна зарахувати до вищеназваного літературного масиву суто номінально. По-перше, її романи аж ніяк не ліпляться до маргінальної сфери чи псевдолітератури, яку освічені люди оминають десятою дорогою через її низьку якість. По-друге, у творах Дашвар не знайти епігонства, кітчу, псевдомистецтва та інших малоприємних явищ, які легко заковтують люди з низьким культурним рівнем. По-третє, немає тут шаблонності, схематизму, повторів та прогнозованості подальшого розвитку сюжету, що так характерно для масових творів, як у тих ж детективах, любовних романах, трилерах та ін. Хіба що значна популярність романів письменниці та великі обсяги видрукуваних та проданих книжок свідчать, що її таки можна віднести до масової літератури. Але тільки у цьому вузькому значенні. І останній роман „Мати все” тут не виняток. | В последнее время все чаще стали говорить, что в Украине в конце концов появилась массовая литература, и один из главных ее представителей – писательница Люко Дашвар. Однако этого автора можно засчитать к вышеназванному литературному массиву сугубо номинально. Во-первых, ее романы никоим образом не относятся к маргинальной сфере или псевдолитературе, которую образованные люди обходят десятой дорогой из-за ее низкого качества. Во-вторых, в произведениях Дашвар не найти эпигонства, китча, псевдоискусства и других малоприятных явлений, которые легко заглатывают люди с низким культурным уровнем. В-третьих, нет здесь шаблонности, схематизма, повторов и прогнозируемости дальнейшего развития сюжета, что так характерно для массовых произведений, как в тех же детективах, любовных романах, триллерах и др. Разве что значительная популярность романов писательницы и большие объемы напечатанных и проданных книг свидетельствуют, что ее таки можно отнести к массовой литературе. Но только в этом узком значении. И последний роман «Иметь все» здесь не исключение. |
| Дехто може закинути, що Люко Дашвар належить до масової літератури ще й тому, що пише в рамках стандартного любовного чи то жіночого роману. Однак за моїми спостереженнями любовний роман авторка переросла ще у „Молоці з кров’ю”. Принаймні, там був любовний роман і щось іще. А в „Рай. Центрі” і „Мати все” є любовна лінія, однак вона далеко не головна. Я би віднесла останній твір письменниці до жанру соціально-психологічного роману. На користь цього свідчить і детальне зображення поведінки героїв, й аналіз мотивів їх дій, намагання обґрунтувати кожен вчинок персонажа якимось фактором з теперішнього чи минулого, а також дослідження життя у його різноманітних проявах. Цей роман можна назвати жіночим хіба що у значенні, що він написаний про жінок і для жінок, та ще й жінкою. Сюжет роману „Мати все” досить закручений, насичений непередбачуваними перипетіями та поворотами, тому розповісти його кількома реченнями вкрай складно. Для когось тут на першому місці стоятиме сліпа материнська любов і трагедія сильної жінки, Іветти, чиє життя трималося тільки на суворому режимі та самовідданості синові. Когось зачепить доля жінки одинокої та готової на все заради крихти любові, Ліди. Комусь буде близька Рая, бідна дівчина з багатодітної сім’ї, яка за якимось дивом отримала все, про що навіть не мріяла, а потім за це заплатила життям. Ці історії об’єднує одне – жінки, що хотіли мати все. Але ж якими різними дорогами вони пішли! І в цьому „мати все” – уся драма нашого жіночого життя. Чоловічі образи… Вони також неоднозначні. І Стас, вчинки якого спершу обурюють, а потім викликають повагу та захоплення. І Платон, у якому, якщо добре придивитися поєдналися риси юродивого, бунтівника та мандрівного філософа. І тут можна сказати тільки одне – немає однозначно хороших чи поганих людей, у справжньому житті багато що залежить від обставин та внутрішнього стрижня людини. Такі персонажі – ще один прояв майстерності Люко Дашвар як письменниці. | Кто-то может сказать, что Люко Дашвар относится к массовой литературе еще и потому, что пишет в рамках стандартного любовного или женского романа. Однако по моим наблюдениям любовный роман автор переросла еще в «Молоке с кровью». По крайней мере, там был любовный роман и что-то еще. А в «Рай. Центре» и «Иметь все» есть любовная линия, однако она далеко не основная. Я бы отнесла последнее произведение писательницы к жанру социально-психологического романа. В пользу этого свидетельствует и детальное изображение поведения героев, и анализ мотивов их действий, попытки обосновать каждый поступок персонажа каким-то фактором из настоящего или прошлого, а также исследование жизни в ее разнообразных проявлениях. Этот роман можно назвать женским разве что в том значении, что он написан о женщинах и для женщин, да еще и женщиной. Сюжет романа «Иметь все» довольно закрученный, насыщенный непредсказуемыми перипетиями и поворотами, потому рассказать его в нескольких предложениями крайне сложно. Для кого-то здесь на первом месте будет стоять слепая материнская любовь и трагедия сильной женщины, Иветты, чья жизнь держалась только на суровом режиме и самоотверженности сыну. Кого-то зацепит судьба женщины одинокой и готовой на все ради крох любви, Лиды. Кому-то будет близка Рая, бедная девушка из многодетной семьи, которая каким-то чудом получила все, о чем даже не мечтала, а потом за это заплатила жизнью. Эти истории объединяет одно – женщины, которые хотели иметь все. Но какими разными дорогами они пошли! И в этом «иметь все» – драма нашей женской жизни. Мужские образы… Они также неоднозначны. И Стас, поступки которого сначала возмущают, а потом вызывают уважение и восхищение. И Платон, в котором, если хорошо присмотреться, объединились черты юродивого, бунтаря и странствующего философа. И сказать здесь можно только одно – нет однозначно хороших или плохих людей, в настоящей жизни многое зависит от обстоятельств и внутреннего стержня человека. Такие персонажи – еще одно проявление мастерства Люко Дашвар как писательницы. |
| Окремо хотілося б сказати про надзвичайно тонко прописане життя жінки як такої, жінки в українському суспільстві. Спочатку, мабуть, багато хто скаже, що це все вкрай надумано, нереалістично. Однак, якщо замислитися, то можна з певністю сказати, що тільки на наших теренах – українських, чи, якщо трохи ширше, східнослов’янських – жінки саме так і живуть, розриваючись між „хочеться” і „треба”, між батьками та власною сім’єю, згораючи мов тоненька свічка у буремних подіях власного життя, й десяту частину яких не витримала би якась пані з-за кордону. І права тут Ольга Герасим’юк, коли вона пише: „Її історії – лише справжні, такого не придумаєш – бо, якби придумав, це було би дешевою підробкою”. |
Люко Дашвар (справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова; *3 жовтня 1957[1], Херсон) — українська письменниця, сценарист, журналіст.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Лауреат літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію та премію «Дебюту року» від книжкового порталу «Друг Читача», у 2008 за «Молоко з кров'ю» (або «Примха») стала дипломантом конкурсу, а 2009-го її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців».
Псевдонім Люко Дашвар письменниця вигадала, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей.
Саме посаду обліковця листів у газеті Ірина Іванівна вважає джерелом багатьох своїх сценарних і книжкових ідей.
Діти і чоловік письменниці її творів не читають, за що вона їм вдячна.
Коли Ірина Іванівна працювала головним редактором "Селянської зорі", то вигадала там рубрику "Пам'ятаю все життя", у якій люди, надсилаючи до редакції листи, розповідали в них про єдиний незабутній факт свого життя.
Прототипи літературних героїв та сюжетів Люко Дашвар, здебільшого, почуті або побачені письменницею явища реального життя[4].
Почала з написання сценаріїв для кіно: «ЛунаОдесса» і «Время — это все».
Її перший роман «Село не люди» став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007».
Наступний роман «Молоко з кров'ю» став дипломантом «Коронації слова 2008» та переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі – 2008».
Третій роман авторки «РАЙ.Центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова 2009» у категорії «Вибір видавців».
|
|
|
Восени 2010 року вийшов четвертий роман письменниці «Мати все».
Загальний наклад книжок письменниці складає вже понад 300 тисяч примірників. У зв'язку з цим багато українських ЗМІ, робить авторку «найтиражованішою письменницею країни».
2010 року конкурс «Коронація слова» надав письменниці офіційний статус «Золотого автора» — автора, чиї твори продані накладом понад 100 тисяч примірників.
У період з 2011 по 2012 р.р. авторка презентує трилогію «Биті є» - серія, що складається з трьох романів, кожен з яких описує подальше життя одного з трьох хлопців - героїв роману«РАЙ.Центр» - Макара, Макса та Гоцика.
П'ятий та перший роман трилогії «Биті є. Макар» вийшов у 2011 році накладом 15 тис. прим.
Друга частина трилогії "Биті є. Макс" побачила світ на початку 2012 року накладом у розмірі 25 тис. прим.
Останній роман серії "Биті є. Гоцик" було видано влітку 2012 року, накладом 30 тис. прим.
Усі книги авторки друкувались у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля».
У 2012 році отримала відзнаку «Золотий письменник України».
Пише сценарії для серіалів.
