Інше значення

Ангели — династія візантійських імператорів (1185—1204), вихідці великої землевласницької знаті. Прийшли до влади після повалення Андроніка І Комніна.

Ангели проводили політику роздачі проній та привілеїв, збільшили податки, процвиндрювали гроші на бенкети та розваги.

6. Апостол (грец. απόστολος, «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства.

У Новому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, не залежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміну «апостол». Це широке значення походить від взаємозв'язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати».

7. Вівта́р, Олта́р (лат. alta ara, altare; старословянське алътарь, олътаръ^[1] — високий жертовник) — місце для жертвопринесенняабо жертовне вогнище (у греків bomos). Спочатку в. споруджували з землі або дерну, пізніше, коли стали будувати храми — з каменю або металів. В., як правило, стояли на східному боці святині перед зображенням божества. У Римі їх зводили не лише богам, а й героям, пізніше також імператорам. Вівтарі в греків та римлян були не тільки в святинях, їх споруджували на площах, вулицях, полях, у священних гаях, біля священних річок. Іноді вівтарі просто неба досягали значних розмірів (приміром,Пергамський вівтар Зевса).

8.

Ко́нха (від грец. κόγχη — мушля) — півкупол для перекриття циліндричних частин (абсид та ін.) будівлі. Конха виникла у східній елліністичній архітекурі, застосовувалась у староримському будівництві, в культових християнських спорудах середньовіччя.

КО́НХА (греч. konche — "воронка, раковина") — в архитектуре — полукупол (перекрытие в четверть сферы), применяющийся для полуцилиндрических частей здания — ниш, эдикул, апсид. Конха появилась в восточной эллинистической архитектуре, заимствована римлянами, но более всего применялась в византийских и древнерусских постройках для завершения алтарной части — апсиды христианского храма. В конхе помещали мозаичное или живописное изображение Богоматери Оранты, реже Христа или местных святых. В искусстве Итальянского Возрождения конху, отчасти по ассоциации с названием, декорировали лепным (рельефным) изображением раковины, что связывали с символикой Мадонны (см. жемчуг; раковина).

9.

Абси́да — апсида (грец. άψίς — склепіння) — виступ будівлі, здебільшого півкруглий в плані (зовні іноді багатокутний або квадратний), перекритий півкуполом або зімкнутимпівсклепінням. Вперше абсиди з'явились в давньоримських базиліках. У християнських церквах абсида — вівтарна частина, яка орієнтована зазвичай на схід.

10. Нартекс --(позднегреч. narthex), притвор, помещение с западной стороны христианских храмов, предназначавшееся для лиц, не имевших права присутствовать на богослужении.

Нартекс чи притвор (пізньогрец., від грец. νάρθηξ — шкатулка, скринька) у візантійській іхристиянській архітектурі крите передсіння при передній стіні храму. Утворився на основіпідтіння, що оточувало передхрамовий дитинець.

Призначений передусім для катехуменів і покутників. В романській архітектурі перетворений на бабинець.

Нартекс (гр. νάρθξ) — притвор храма или внутренняя закрытая, паперть-вестибюль, расположенный между атриумом (если он был) и наосомвизантийского храма.

Изначально нартекс служил для тех категорий молящихся, которые не могли молиться в церкви, как то оглашенные (готовящиеся к принятию крещения), отлученные от церковного общения и пр.

11. НЕФ (франц. nef от лат. navis — "корабль") — главное помещение христианского храма крестово-купольного или базиликального типа. В более узком значении — продольное, вытянутое в плане помещение. В восточной части заканчивается алтарным выступом — апсидой с перекрытием — конхой; в западной — нартексом, или притвором.

12. передвівтарна огорожа

13. Іко́на (грец. εἰκόνα — малюнок, образ, зображення) — живописне, мозаїчне або рельєфнезображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.

14. Іконобо́рство (грец. εἰκονομαχία; також іконокла́зм — від грец. εἰκόνα — «образ» (ікона) + грец. κλάω — «розбивати») — вчення, яке виступає проти використання образів Бога і святих у богослужінні і суспільному житті.

В сучасному світі іконоборців можна зустріти серед представників усіх основних світових віровчень, зокрема деяких напрямків християнства, іудаїзму і ісламу.

15. Хри́зма та Хрісмо́н (також Хі-Ро) — монограма імені Христа, яка складається з двох початкових грецьких літер імені (грец. ΧΡΙΣΤΌΣ) — Χ (хі) та Ρ (ро), схрещених між собою. По краях монограми розміщають також грецькі літери Α і ω. Таке вживання цих букв походить від тексту Апокаліпсису: «Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!» (Об. 1:8; див. також Об. 22:13). Хризма отримала широке поширення в епіграфиці, на рельєфах саркофагів, в мозаїках і, ймовірно, походить ще з апостольських часів. Можливо, що її походження пов'язане зі словами Апокаліпсису: Об. 7:2.

16. Теоцентризм (грец. Theos — Бог + лат. Centrum — центр кола) — філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. При цьому основою моральності служить шанування і служіння Богу, а наслідування і уподібнення Йому вважається вищою метою людського життя.

Найпоширенішим теоцентризм був у Середні віки.

17. Октогон

(октагон)

Восьмиугольный объем с равными гранями.

Правильный осьмиугольник.

восьмиугольник.

ОКТАГО́Н (греч. oktagonon — "восьмиугольник" от okto — "восемь") — геометрическая фигура, квадрат или куб со скошенными углами (сравн.октаэдр). В отличие от общей символики числа восемь термин "октагон" используют в основном в архитектуре. По преданию, первый окгагон (включенный затем внутрь крестово-купольной церкви в Калат Семане, Сирия) образовался вокруг колонны Симеона Столпника (V в.). Восьмигранный объем рассматривают в качестве "динамического образа куба", стремящегося к сфере — наиболее уравновешенному, завершенному, совершенному состоянию

18. нав

19. Трансе́пт (від піздньолатинського лат. transeptum з лат. trans «за» та лат. septum «огорожа») — поперечна нава в базилікальних і хрестоподібних храмах, що перетинає підпрямим кутом основну поздовжню наву і виступає кінцями із загальної маси споруди. Ці виступи називаються раменами трансепта.

Трансепти виникли в ранньохристиянських храмах, коли разом з ускладненням обрядів виникла необхідність в збільшенні простору перед вівтарем і абсидою. Використання однієї або двох поперечих нав зробило план храмів хрестоподібним.

Трансе́пт (от позднелат. transeptum из лат. trans «за» и лат. septum «ограда») — поперечный неф (корабль) в базиликальных и крестообразных по плану храмах, пересекающий основной (продольный) неф под прямым углом. Окончания трансепта образуют рукава, выступающие за пределы основной части здания.

20. Парусиль

21. ТЕТРАКО́НХ (ср.-греч. tetrakonchos, от греч. tetras — "четыре" и conche — "воронка"; см. конха) — "четырехлистник" (сравн. квадрифолий). В архитектуре — тип центрического храма или разновидность храма крестово-купольного типа, четыре "ветви креста" которого завершаются полукружиями апсид. Иначе — храм с четырьмя апсидами (рис. 307; сравн. триконх). Подобные постройки складывались в архитектуре Византии,

22. Мінаре́т (тур. Minare від араб. منارة, манара, «маяк») — в ісламській архітектурі баштоподібна культова споруда при мечеті, з якої глашатай (муедзин) скликає мусульман на молитву (салят).

Зовнішні стіни мінарета нерідко мають художньо-мистецьке оздоблення у вигляді фігурної цегляної кладки або облицювання полив'яною цеглою.

МИНАРЕ́Т (из турецк. minarä, от арабск. manâra — "маяк") — в мусульманской архитектуре — башня, предназначенная для муэдзина (арабск. muäzzin — "взывающий"), голосом призывающего мусульман на молитву в мечеть. Название возникло в позднейшее время по сходству такой башни с маяком. Вначале — сигнальная сторожевая вышка, известная в древней архитектуре Месопотамии. Верхняя часть минарета называется киоском и строится в форме ротонды, увенчивается "фонарем" (см. т. 2, рис. 344, 345).

23.

Ктитор (від грец. κτήτωρ — «будівничий», «засновник») — особа, на кошти якої збудовано або заново убрано (іконами, фресками)православний храм чи монастир.

Запрошував на служіння клірика та членів причету, опікувався церковним і господарським життям храму, з благословеннянастоятеля храму та дозволу парафіяльної громади міг розпоряджатися визначеною ними частиною набутків храму. Ктитор набував право і навіть передавати це право у спадок^[1]. Зображення ктиторів, у тому числі портретні, інколи з невеликою моделлюбудови на долоні, були поширені в мистецтві Візантії та країн Балканського півострова.

В точном смысле так именуется частное лицо, построившее на собственные средствахрам или монастырь.

24. ДОНАТОРЕС

25. ИКОНОГРА́ФИЯ (от греч. eikon — "изображение" и grapho — "пишу") — описание и классификация тем, сюжетов, мотивов, персонажейизобразительного искусства независимо от особенностей исторического типа искусства, художественного направления, течения, стиля и школы, способов и средств художественного выражения (сравн. идам; иконология). Иконография как вид литературной деятельности зародилась в античности (см. "Картины"; экфрасис; этиология). Особенно важное значение, в связи со сложностью толкования библейских источников, получила иконография христианского искусства.

26.

Хітон (грец. χιτών) — у стародавніх греків (спочатку в іонян) вид сорочки чоловічого та жіночого нижнього одягу, яку шили з льону.

27.Мотій