2015-06-16
425
Соціальна роль - модель поводження орієнтована на даний статус. Її можна визначити інакше - як шаблоновий вид поводження, спрямований на виконання прав і обов'язків, запропонованих конкретному статусу.
Соціальні норми - запропоновані правила поведінки - характеризують саме роль, а не статус. Роль іменують ще динамічною стороною статусу.
Між статусом і ролю існує проміжна ланка - очікування людей (експектації). Тільки таке поводження, що відповідає очікуванням тих, хто функціонально пов'язаний з даним статусом, називається ролю. Можна сказати, статус підкреслює подібність людей, а роль їхнє розходження. Таким чином, роль - індивідуальне поводження людей у відповідності зі своїм статусом.
Рольовий набір - сукупність ролей, асоційованих з одним статусом. Кожний статус звичайно включає ряд ролей. (Приклад: статус університетського професора включає такі ролі, як викладач, дослідник, наставник, консультант і т.д.) Кожна роль із рольового набору вимагає особливої манери поводження. Відповідно до цього в кожної ролі свій тип реалізації соціальних відносин.
Максимальне злиття з роллю називають рольовою ідентифікацією, а середнє й мінімальне - дістанцированієм від ролі.
Таким чином, у кожної людини є своя рольова система. Але не з усіма ролями людин ідентифікує себе однаково - з одними (особисто значущими) більше (рольова ідентифікація), з іншими (другорядними) менше (дістанцированіє від ролі).
Макс Вебер визначив соціальну дію як дію, орієнтовану на мотиви інших людей. Вона володіє двома обов'язковими рисами: усвідомлена мотивація й орієнтація на інші (очікування). Без першої не можна говорити про нього як про дію, без другої - не можна назвати його соціальним. Мотивація - суб'єктивно який мається на увазі зміст дії. Соціальним виступає тільки така дія, що зрозуміла іншим людям.
Відповідно до Вебера існують наступні типи дій:
• Цілераціональна - осмислена дія, спрямована на ясну мету й використуюча кошти, які ви визнаєте відповідними цієї мети.
• Цінністно-раціональна заснована на свідомій вірі в те, що наш учинок має эстетичну, етичну, релігійну або яку-небудь іншу цінність. Воно не повинне бути орієнтоване на успіх або вигоду.
• Традиційна дія - це дія чинена автоматично, у чинність звички, над змістом якого, ми навіть не замислюємося.
• Афективна дія не має мети, відбувається в стані афекту, під впливом сильних емоцій.
В афективної й традиційної дії немає мети, результату, мотиву, успіху, змісту й орієнтації на інші, вони позбавлені ознак соціальної дії, тому до соціальних дій можна віднести тільки перші дві.
Дію можна також поділити на чотири види:
• Фізична (ляпас, передача книги);
• Вербальна або словесна (образа, вітання);
• Жеста (посмішка, рукостискання);
• Уявна дія виражається тільки у внутрішній мові.
Із чотирьох видів дій, три перших ставляться до зовнішніх, а четверте до внутрішнього.
Взаємодія - двунаправленний процес обміну діями між двома й більше індивідами (у соціології прийнятий спеціальний термін визначающий взаємодію - інтеракцію). Соціальна взаємодія включає перші три й не включає четвертий вид дій.
У результаті виходить наступна типологія соціальної взаємодії (по видах):
• Фізична
• Вербальна
• Жестова
Все різноманіття видів соціальної взаємодії й складних на їхній базі соціальних відносин прийнято ділити на дві сфери. Первинна сфера - галузь особистих відносин і взаємодії, що існують у малих групах: серед друзів, у групах однолітків, у колі родини. Вторинна сфера це галузь ділових, або формальних відносин й взаємодій: у школі, магазині, на роботі й т.д.
Існує три основні форми взаємодії:
Кооперація - співробітництво декількох індивідів (груп) заради рішення загального завдання. Кооперація виникає, коли стає очевидним перевага об'єднаних зусиль над індивідуальними. Кооперація має на увазі поділ праці.
Конкуренція - індивідуальна або групова боротьба за володіння дефіцитними цінностями (благами). Конкуренція підсилюється, коли індивіди усвідомлюють, що поодинці вони досягнуть більшого. Вона є соціальною взаємодією тому, що люди обговорюють правила гри.
Конфлікт -сховане або відкрите зіткнення конкуруючих сторін.
Література до лекції:
1. Американская социология: Перспективы, проблемы, методы. – М., 1992.
2. Зейгарник Б.В. Теория личности в зарубежной психологии. – М., 1982.
3. Кравченко А.И. Социология. – М., 1999.
4. Основы социологии. – М., 1993.
5. Смелзер Н. Социология. – М., 1994.
6. Хоманс Дж. Социальное поведение как обмен. – М., 1984.
