Структурна композиція суспільства

Вивчення суспільства вимагає розгляду його елементів крізь призму їхньої значимості для цілого. Іншими словами, необхідно не просто констатувати множинність структурних елементів суспільства, а вичленувати стійке, повторюване з епізодичного, малозначимого, випадкового, тобто ті елементи, які структурируют, відтворюють суспільство як цілісність. Виділяючи стійке, повторюване в соціальних взаємодіях, указуючи спосіб організації стійких елементів, ми як би будуємо каркас суспільства, моделюємо його структурну композицію.

У соціумі неминуче відбувається стандартизація певних видів взаємодій, що виражається в появі статусно-рольових стандартів поводження. Ролі існують не самі по собі, вони завжди пов'язані з відповідним статусом. Статус - це структурна одиниця в рамках соціальної реальності, влучення в яку неминуче веде до зміни поводження індивіда відповідно до прийнятого в соціумі нормами й правилами.

Статусно-рольові позиції являють собою базові складові стійких соціальних взаємодій. У сукупності вони становлять перший рівень суспільства. Базовий, первинний рівень суспільства охоплює не все різноманіття конкретних соціальних дій і взаємодій, що становлять складну, по-своєму унікальну в кожний часовий інтервал картину соціального життя, а лише ті з них, які носять стійкий, нормативно фіксуючий і відтворений характер.

Будь-яке суспільство можна представити у вигляді безлічі статусно-рольових позицій, причому чим їх більше, тим складніше суспільство. Однак статусно-рольові позиції не є простим накопиченням, позбавленим внутрішньої гармонії. Вони організовані, з'єднані між собою незліченними нитками. Організованість і впорядкованість забезпечуються завдяки більше складним структурним утворенням — соціальним інститутам, спільнотам, організаціям, — які зв'язують статусно-рольрві позиції між собою, забезпечують їхнє відтворення, створюють гарантії їхньої стабільності й становлять другий, інституціональний рівень суспільства.

Головні труднощі в «поясненні» суспільства сполучені з пошуком відповіді на питання, чому суспільство є цілісністю, чому воно не розпадається на окремі групи, інституціональні утворення. Для того щоб відповісти на це питання, ми піднімемося на третій рівень моделі суспільства й спробуємо пояснити основні принципи його організації.

Третій рівень є соцієтальним, він забезпечує відтворення зв'язків, значимих для суспільства в цілому, — у цьому його головна відмінність від інституціонального рівня, що регулює групові або спеціалізовані види взаємодій. Нормативно-регулюючий вплив соцієтального рівня характеризується:

• універсальністю, тобто загальністю. На цьому рівні регуляція здійснюється не відносно спеціалізованих видів взаємодій (виникаючих, наприклад, у сімейному житті, у галузі освіти, фінансів або виробництва взуття). Це сфера інституціональної регуляції. У зону впливу, що впорядковує, соцієтального рівня попадають практично всі інституціональні утворення й соціальні групи, а отже, і практично всі статусно-рольові позиції;

• інтегративністю. Цей рівень забезпечує «утримання» інституціональних утворень у єдиному комплексі. Він підкоряє своїй логіці не тільки раніше сформовані соціальні інститути, групи, але й кожний новий їхній вид, не дозволяє розпадатися суспільству як цілісності на складові його структурні елементи, стримує відцентрові тенденції.

Соцієтальный рівень складається із двох взаємодоповнюючих способів організації зв'язків між інститутами й спільнотами: культури й політичної влади. Саме культура й політична влада здатні задавати соціальним взаємодіям такі алгоритми, які стримують відцентрові тенденції в соціальному житті, перешкоджають розпаду суспільства, забезпечують його цілісність.