Метод геодезичних ліній

Метод геодезичних ліній полягає в нанесенні сімейства геоліній з заданим інтервалом та подальшій побудові в Декартові системі координат розгортки на площині кожної смужки, обмеженої геодезичними лініями та краєм деталі. Геодезична лінія – це лінія на поверхні, що з’єднує дві точки цієї поверхні по найкоротшій відстані. (аналог прямої). Недоліки: трудомісткість, неможливість автоматизації.

Метод допоміжних ліній розгортування.

Метод допоміжних ліній розгортання, створений професором Г.Л. Труханом, дозволяє отримувати лекала моделі при наявності зразка без розпорювання. Обирають для кожної деталі дві вихідні лінії – нитку основи та одну нитку піткання. Вздовж основних ліній прокладають прямі стібки. Вимірюють параметри окремих утворених ділянок. Метод може бути застосований для виробів з матеріалів з чітко видимими нитками основи та піткання.

Метод січних площин.

Метод січних площин заснований на положеннях нарисної геометрії. Для конструювання одягу вперше застосований А.П. Івановою у 1954 р. Поверхню одягу ділять горизонтальними січними площинами на ряд ділянок. Кожну ділянку умовно вважають розгортуваною поверхнею. Ділянки послідовно укладають на площину. Недоліки: невисока точніть, складність.

Метод конструювання в чебишевській сітці.

Метод конструювання розгорток в чебишевській сітці запропонований А.В. Савостицьким. В основі цього методу лежить розв’язання задачі диференційної геометрії про вдягання поверхні тканиною, поставленою в 1878 р. академіком П.Л. Чебишевим [2]. Однак практична реалызацыя цього методу потребує ретельної теоретичної та експериментальної розробки зразків моделей.

Макетно-жилетний метод.

Макетно-жилетний метод конструювання жіночого та чоловічого верхнього одягу створений українськими фахівцями В.У. Несміяном та М.Л. Вороніним [3] для індивідуального виробництва. При використанні методу виключається примірювання. Тому метод ще називають „без примірочним”. Універсальний вимірювальний жилет виготовляється з матеріалів, що відповідають даному асортименту. Його поверхню ділять по горизонталі та вертикалі по лініях через виступаючі точки грудей та лопаток, по бічних швах, лініях середини та талії. Частини скріплені за допомогою проградуйованої стрічки велькро. Змінюючи зазори між частинами деталей, отримують величини відхилень відповідних ділянок типової конструкції.

Вимірювальні жилети виготовляють з інтервалом 4-8 см по обхвату грудей.