Теми рефератів

1. Вплив мислення на сприймання.

2. Індивідуальні особливості пам`яті.

3. Уява та індивідуальна творчість.

4. Порівняльний аналіз мислення людини і машини (ЕОМ).

Література для самоосвіти

1. Дубравська Д. М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с.

2. Козаков В.А. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: Підручник: У 2 ч. – К.: КНЕУ, 1999.

3. Майерс Д. Психология / Пер. с англ. И.А. Карпиков, В.А. Старовойтова. – Мн.: ООО «Попурри», 2001. – 848 с.

4. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: Рефл−бук; К.: Веклер, 1999. – 528 с.

5. Немов Р.С. Психология: Учебник: В 3 кн. – 3-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 1997.

6. Пекелис В.Д. Твои возможности, человек! – М.: Знание, 1975.- 208 с.

7. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.; За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь,1999. – 558 с.

8. Сабуров А.С. Психология: Курс лекций. – К.: Лекс, 1996. – 208 с.

9. Станкин М.И. Общая психология: Функциональные явления человеческой психики. – М.: Изд. НПО “МОДЭК”, 2001. - 352 с.

10. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 520 с.

Лекція 3

ОСОБИСТІСТЬ ЯК СОЦІАЛЬНО-

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН

Великі особистості не створені природою, а самостійно створили себе такими, якими вони були; вони стали такими, якими хотіли бути, і залишились вірними цьому своєму прагненню до кінця життя.

(Гегель)

План

1. Співвідношення понять “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”.

2. Структура особистості.

3. Біологічне і соціальне в структурі особистості, умови психічного розвитку особистості.

4. Соціалізація особистості.

1. Співвідношення понять "індивід",

"особистість", "індивідуальність"

Для соціально-особистісного аналізу особистості необхідно чітко розмежувати поняття “особистість”, “індивід”, “індивідуальність”, “людина”.

Найбільш загальним є поняття “людина” – біосоціальна істота, що володіє членороздільною мовою, свідомістю, вищими психічними функціями (абстрактно-логічне мислення, логічна пам’ять), здатна створювати знаряддя, користуватись ними в процесі суспільної праці.

Людина народжується вже людиною. У маляти, яке з’являється на світ, конфігурація тіла забезпечує можливість прямого ходіння, структура мозку забезпечує можливість розвитку інтелекту, будова руки – перспективу використання знаряддя праці тощо, саме новонароджене – людина за сукупністю своїх можливостей – відрізняється від дитяти тварини, яке за жодних обставин не може набути подібних якостей.

Зазначеним стверджується факт належності маляти до людського роду, що фіксується в понятті “індивід”. Отже, в понятті “індивід” утілюється родова приналежність людини.

Поняття “особистість ” є дещо вужчим від попереднього.

Особистість – категорія суспільно-історична. Особистість – об’єкт дослідження лише суспільних наук: історії, філософії, соціології, етики, естетики, психології, педагогіки і т. ін.

Особистість – діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який посідає певне місце в суспільстві та виконує певну громадську роль. Характерними ознаками особистості є: свідомість, суспільна роль, суспільно-корисна діяльність.

Роль – це соціальна функція особистості. Наприклад, роль матері та батька – виховання дітей; роль директора школи – управління колективом учителів та організація процесу навчання учнів.

Позиція особистості – це система її відносин. Суттєвими відносинами особистості є ставлення до матеріальних умов життя, до суспільства і людей, до себе, до власних обов’язків – трудових, громадських та інших. Ці відносини характеризують моральне обличчя особистості, її соціальні установки.

Особистість – це свідомий індивід. Не можна зрозуміти суспільної ролі особистості, не аналізуючи її психології: мотивів діяльності, здібностей та характеру, а в деяких випадках – і особливостей її тілесної організації, наприклад, типу нервової діяльності.

Що означає бути особистістю?

Бути особистістю – це означає:

• мати активну життєву позицію, про яку можна сказати так: “на цьому стою і не можу інакше”;

• здійснювати вибір (самостійно);

• оцінювати наслідки прийнятого рішення і нести відповідальність за нього перед собою і суспільством, в якому живемо;

• постійно розвивати себе та інших;

• володіти арсеналом прийомів і засобів, за допомогою яких можна контролювати власну поведінку, підкоряти її своїй волі.

Тому особистість не тільки об’єкт і продукт суспільних відношень, але і активний суб’єкт діяльності, спілкування, свідомості, самосвідомості.

Особистіть характеризується п’ятьма потенціалами:

1. Пізнавальний (гносеологічний) потенціал визначається об’ємом і якістю інформації, якою володіє особистість. Ця інформація складається із знань про зовнішній світ (природний та соціальний) і самопізнання. Цей потенціал включає в себе психологічні якості, з якими пов’язана діяльність людини. Отже, пізнавальний потенціал свідчить про те, що і як знає особистість.

2. Акмеологічний (ціннісний) потенціал особистості визначається набутою нею у процесі соціалізації системою ціннісних орієнтацій у моральній, політичній, релігійній, естетичній сферах, тобто її ідеалами, життєвими цілями, переконаннями. Акмеологічний потенціал розкривається у світовідчуттях та світогляді особистості і характеризує, що і як вона цінує (справедливість, свобода, служіння Богу, влада, гроші).

3. Творчий потенціал особистості визначається отриманими нею і виробленими вміннями і навичками, здібностями до діяльності творчої чи руйнівної, продуктивної чи репродуктивної і мірою їх реалізації в тій чи іншій сфері (чи кількох сферах) праці, соціально-організаторської і керівної діяльності. Творчий потенціал особистості розкриває, що і як вона створює (виконавець чи творець).

4. Комунікативний потенціал особистості визначається мірою і формами її комунікабельності, характером і міцністю контактів, що встановлюються з іншими людьми. За своїм змістом міжособистісне спілкування проявляється в системі соціальних ролей особистості і аналізує з ким і як вона спілкується.

5. Художній потенціал особистості визначається рівнем, змістом, інтенсивністю її художніх потреб і тим, як вона їх задовольняє. Художня активність особистості розгортається у творчості (професійній і самодіяльній) та в “споживанні” творів мистецтва. Про художній потенціал особистості свідчать, які у неї художні потреби і як вона їх задовольняє.

Усі люди в чомусь схожі один на одного, однак жодна конкретна людина не є “людиною взагалі”.

Індивідуальність – це особистість у її своєрідності. Коли кажуть про індивідуальність, то мають на увазі оригінальність особистості, яка робить її відмінною від решти людей.

Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних проявляється дуже яскраво, а інших – непомітно.

Індивідуальність може проявлятись в інтелектуальній, емоційній, вольовій сферах окремо або відразу в усіх сферах психічної діяльності.

Оригінальність інтелекту може полягати у здатності бачити те, чого не помічають інші, в особливостях обробки інформації, а саме в умінні ставити проблеми і вирішувати їх.

Своєрідність почуттів може знаходити вияв у надмірному розвиткові одного з них (інтелектуального чи морального), у великій рухомості емоцій, у перевазі чуттєвого чи раціонального у винесенні рішень.

Особливість волі виявляється в силі волі, надзвичайній мужності або володінні собою у критичних ситуаціях.

Оригінальність може також полягати у своєрідному поєднанні властивостей конкретної людини, які надають особливого колориту її поведінці або діяльності.