2015-06-05
1202
(І. П. Павлов)
План
1. Поняття про вольову поведінку людини.
2. Структура вольової дії.
3. Основні вольові якості людини.
4. Формування волі.
1. Поняття про вольову поведінку людини
Творче життя і діяльність пов`язана з вирішенням практичних завдань розвитку економіки, науки, техніки, культури і мистецтва, потребують від людини підвищеної активності і напруження фізичних та духовних сил. Усвідомлюючи необхідність діяти і приймати відповідні рішення, людина далеко не завжди переходить до реалізації планів (закінчити розпочату роботу, яка для неї не цікава, зробити для себе щось неприємне, дотримуватися дієти, даної обіцянки, розпорядку дня, перервати суперечку і замовкнути, якими б образливими не видавалися слова опонента тощо). Тільки мотивацією такий “перехід” пояснити неможливо, як неможливо пояснити і те, чому люди нічого реально не чинять для здійснення своїх планів, рішень, задоволення інтересів, що часто переживаються гостро і емоційно. Коли люди, що мають однакові знання і вміння, дотримуються близьких переконань і поглядів на життя з різним ступенем рішучості та інтенсивності, приступають до розв’язання поставлених завдань, чи коли при зіткненні з труднощами одні з них припиняють діяти, а інші діють із подвоєною енергією, - ці явища пов’язують з проявом їх волі.
Якщо ми прослідкуємо життєві колізії знаменитих людей, то легко помітимо, що всі вони мали головний талант – вміння долати перешкоди. Не зважаючи на втрату слуху, Бетховен продовжував писати музику. Долаючи всезагальну недовіру, Магеллан здійснив перше кругосвітнє плавання. Не маючи історичних аналогів, Суворов провів свою армію через Альпи. Менделєєв сотні тисяч разів перетасовував картки з назвами хімічних елементів і досягнув мети: склав періодичну таблицю. І цей ряд можна продовжувати, тому що саме вміння не пасувати перед труднощами, а навпаки – отримувати задоволення від їх подолання, багатьох людей зробило знаменитими. Безвільні люди не доводять розпочатої справи до кінця, не здатні переборювати навіть не значні труднощі, відкладають справу на потім. Вони легко відволікаються від важливої роботи, беруться за маловажливе, дріб`язкове, не потрібне. Слабкохарактерні люди в екстремальних ситуаціях розгублюються, стають безпорадними. Їм властива мрійливість, вони часом подають цікаві пропозиції, але не реалізують їх.
Ось чому кожний, хто має конкретні цілі у своєму житті та докладає певних зусиль для їх здійснення і втілення задуманого в реальність, повинен володіти необхідними вольовими зусиллями.
Всі дії людини можуть бути поділені на дві категорії: мимовільні (невольові) і довільні (вольові).
Мимовільні дії відбуваються у результаті виникнення неусвідомлених чи не достатньо чітко усвідомлених спонукань. Ці люди мають імпульсивний характер, у них немає чіткого плану. Прикладом мимовільних дій можуть бути вчинки людей у стані афекту (здивування, страх, захоплення, гнів), а також імпульсивні дії та автоматизм.
Довільні дії передбачають усвідомлення мети, попереднє уявлення тих операцій, які можуть забезпечити її досягнення і почерговість. Усі довільні дії, що відбуваються свідомо і мають мету, названі так, оскільки вони походять від волі людини. Специфічна особливість вольової поведінки в переживанні стану “Я повинен”, а не “Я хочу”, хоч, звичайно, слід враховувати можливість збігання вольової та імпульсивної поведінки (“Я хочу виконати свій обов’язок”).
Воля – свідоме регулювання людиною своєї поведінки (діяльності, спілкування), пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це – здатність людини стимулювати (активізувати) власну поведінку чи гальмувати її (утримуватися від деяких дій і бажань).
Прикладом зовнішніх перепон можуть бути різні завади, які розцінюються як такі, що об’єктивно перешкоджають досягненню поставленої мети. Так, через малий зріст підліток не досягає високих результатів у баскетболі.
Внутрішні, суб’єктивні перешкоди, зумовлені поведінкою людини, суб’єкта вольової дії, можуть бути викликані стомленістю, бажанням відпочити, повеселитися, страхом, соромом, інертністю, просто ледарством тощо. Так, людина через страх відтягує візит до стоматолога.
Основними ознаками вольового акту є:
1. Докладання зусиль для виконання вольового акту.
2. Наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту.
3. Посилення уваги до такого поведінкового акту і відсутність безпосереднього задоволення, яке виникає в процесі і в результаті його виконання.
4. Нерідко зусилля волі спрямовані не стільки на перемогу над обставинами, скільки на поборення самого себе.
2. Структура вольової дії
Вольові дії розрізняються за їх складністю. У тому випадку, коли в бажанні чітко прослідковується мета, що безпосередньо переходить у дію і не виходить за межі існуючої ситуації, кажуть про простий вольовий акт. Наприклад, перед іспитом студент рішуче відмовляється від вечірки і наполегливо готується успішно його скласти. Прийняте рішення здійснюється без вагань.
У складному вольовому акті немає майже автоматичного переходу мотиву дії в саму дію, як у простому вольовому акті. В складній вольовій дії з’являються додаткові ланцюжки між імпульсом і безпосередньою дією. Наприклад, велике бажання мати престижну освіту спонукає молоду людину не тільки посилено готуватися до вступу до вузу, але і відмовитися від шкідливих звичок, розірвати стосунки з сумнівними групами дозвілля.
Е т а п и с к л а д н о ї в о л ь о в о ї д і ї
1. Усвідомлення мети і прагнення досягнути її. Людина може усвідомлювати лише незадоволеність ситуацією в конкретний відрізок часу, і при цьому сама потреба усвідомлюється недостатньо чітко, недиференційовано, а звідси не усвідомлюються шляхи і засоби до досягнення мети. Мотивом діяльності у цьому разі є потяг, який переживається нечітко, неясно: людина усвідомлює, що їй чогось не вистачає або щось потрібно, але що саме, вона не розуміє. Найчастіше люди переживають потяги як специфічний обтяжливий стан у вигляді нудьги, смутку, невизначеності. У таких випадках кажуть: “Вона сама не знає, що їй потрібно”. Через таку невизначеність потяг не може переростати в діяльність. Потяги можуть згаснути або перетворитися у конкретне бажання, намір чи мрію. Бажати щось – це перш за все знати зміст збуджувального стимулу. Оскільки у людини в будь-який момент існують різні значущі бажання, одночасне задоволення яких об’єктивно виключено, то відбувається зіткнення протилежних збуджень, між якими необхідно зробити вибір. Цю ситуацію називають боротьбою мотивів. На етапі усвідомлення мети і прагнення досягнути її боротьба мотивів вирішується вибором мети дії, після чого напруга, викликана боротьбою мотивів на цьому етапі, послаблюється.
2. Усвідомлення низки можливостей досягнення мети – це етап обдумування шляхів і засобів виконання завдання, планування можливих дій. Результатом цього інтелектуального моменту у вольовому акті є встановлення причинно-наслідкових залежностей між способами виконання дії в конкретних умовах і можливими наслідками. Наприклад, людина обирає свій шлях у побудові кар’єри, здобутті спортивних результатів, подоланні шкідливих звичок. Вона зважує власні можливості досягнення мети, попередній досвід, норми поведінки, переконання. Наприклад, одна людина різко позбувається звички палити, інша - поступово.
3. Боротьба мотивів і вибір дії. Цей етап є центральним у складному вольовому акті. Тут, як і на етапі вибору мети, можлива конфліктна ситуація, пов’язана з тим, що людина має можливість легкого шляху досягнення мети (це розуміння – один з результатів попереднього етапу), але в той же час у силу власних моральних почуттів і принципів не може його прийняти. Інші шляхи є менш економічні (і це також людина усвідомлює), але зате слідування їм більше відповідає системі цінностей людини. Наприклад, людина відмовляється від швидкого, але нечесного способу вирішення фінансових проблем. У. Джеймс зазначав, що затримка дії може тривати тижні, навіть місяці: “Мотиви до дії, які ще вчора здавалися яскравими, переконливими, сьогодні вже побляклі, позбавлені жвавості. Але ні сьогодні, ні завтра, дія не виконується нами. Щось підказує нам, що все це не має вирішальної ролі. Ці вагання між двома можливими в майбутньому альтернативами нагадують коливання маятника… доки гребля не буде прорвана і рішення не буде прийнято” (У. Джеймс. Психология.- М., 1991).
4. Прийняття рішення – це результат етапу боротьби мотивів. Він характеризується спадом напруги, оскільки вирішується внутрішній конфлікт. Приймаючи рішення, людина відчуває, що подальший хід подій залежить від неї, і це породжує специфічне для вольового акту почуття відповідальності. Тут уточнюються засоби, способи, послідовність їх виконання, тобто здійснюється уточнене планування. Однак прийняти рішення не означає виконати його.
5. Виконання прийнятого рішення. Сплановані дії не реалізуються автоматично: щоб рішення перейшло в дії, необхідне свідоме вольове зусилля. Вольове зусилля характеризується кількістю енергії, витраченої на виконання цілеспрямованої дії чи утримання від небажаних вчинків. Вольове зусилля пронизує всі ланки вольового акту, починаючи з усвідомлення мети і закінчуючи виконанням рішення. У виконавчій ланці, коли людина долає не тільки внутрішні, але й зовнішні труднощі, воно стає більш доступним для спостереження. Інтенсивність вольового зусилля залежить від багатьох факторів: світогляду особистості, моральної стійкості, наявності суспільно значущих цілей, установки на діяльність, рівня саморегуляції особистості. Так, люди, які витратили багато зусиль для розвитку своєї волі (спортсмени, науковці, фанати тощо), набагато легше зустрічають зовнішні перешкоди, ніж особи, що не займалися самовдосконаленням.
6. Аналіз виконання дій. У процесі реалізації вольової дії і особливо після виконання, наступає її оцінювання. В оцінці вольової дії відображено не тільки особисте ставлення, але і ставлення до вчинку референтної (значущої) групи. Саме ця групова оцінка є найбільш дієвою для корекції поведінки індивіда. Оцінювання супроводжується особливими емоційними переживаннями задоволення чи не задоволення вчинком. Негативне ставлення до виконаної дії часто супроводжується переживанням сорому, розпачу. Оцінка виступає як мотив для продовження, виправлення чи припинення наступної діяльності. Так, захистивши дисертацію і здобувши науковий ступінь, людина підірвала своє здоров’я тощо.
3. Основні вольові якості людини
Вольова дія кожної людини має свою особливу неповторність, оскільки є відображенням відносно стійкої структури особистості. В рамках індивідуальних відмінностей вольової сфери виділяють такі вольові якості.
Сила волі проявляється на всіх етапах вольового акту, а найбільше при подоланні перешкод, відмові від спокус та контролі своїх почуттів.
Цілеспрямованість. Така якість притаманна людині з ясними цілями, що не розмінюється на дрібниці. Цілеспрямовані люди точно знають, чого хочуть, куди ідуть, за що борються.
Ініціативність. Це вольова якість, завдяки якій людина діє творчо. Вчинки ініціативної людини в сучасних умовах характеризуються сміливістю, активністю. Ініціативність грунтується, як правило, на багатстві і яскравості нових ідей, планів, уяви. Для багатьох людей найважливішим є подолання власної інертності, вони не можуть щось придумати самі, без стимуляції інших.
Самостійність. Якщо людина необгрунтовано відмовляється від власних думок і поглядів, легко стає на чужу точку зору, якщо вона без особливої потреби звертається за допомогою, то не можна визнати, що в неї розвинута така вольова якість, як самостійність. Бувають, однак, випадки, коли негативізм (необгрунтоване прагнення чинити всупереч будь-кому) помилково оцінюється як самостійність.
Витримка – це вольова якість, що характерна для людей, які управляють своїми діями і вчинками. Такі люди урівноважені і послідовні, не допускають імпульсивних дій в емоційно напруженій обстановці.
Рішучість – здатність приймати і впроваджувати в життя швидкі, обгрунтовані і тверді рішення. Рішучість проявляється у виборі дій, засобів досягнення мети. Зовні рішучість проявляється у відсутності сумнівів, тому може видатись, що рішуча людина легко і вільно вибирає мету. Однак це не так. Суттєвою передумовою рішучості є сміливість як уміння протистояти страхові, йти на певний ризик для досягнення своєї мети.
Наполегливість – уміння постійно і довго переслідувати мету, не понижуючи енергії в боротьбі з труднощами. Нерідко люди розумні і навіть талановиті не здатні відстоювати свої рішення. При найменших перешкодах вони вважають їх непереборними і відступають, щоб даремно не витрачати сили. В той же час наполегливість може втратити певну гнучкість і перейти у впертість, коли людина, незважаючи ні на що, прагне наполягти на своєму. На перше місце при цьому, зазвичай, виходять особисті інтереси, а не логіка, розум, зовнішні обставини. Без наполегливості не може бути рішучості, самостійності, витримки і цілеспрямованості.
Енергійність. Люди, яких називають енергійними, можуть сконцентрувати всі свої фізичні і духовні сили на досягнення мети. Однак часто енергійність спостерігається лише на початкових етапах виконання дії, а в тих випадках, коли необхідні тривалі зусилля, енергійність прогресивно зменшується і виявляється слабко.
4. Формування волі
Як і інші психічні процеси, воля причинно зумовлена. Людина не народжується з сильною чи слабкою волею. Воля розвивається в суспільному житті і діяльності. Наведемо приклад експерименту, що проводився у США. Відібрали 1000 дітей з незвичайними здібностями та міцним здоров’ям і прослідкували за ними впродовж п’ятнадцяти років. За перші п’ять років, у період навчання в школі, успіхи відібраних учнів, в основному, відповідали їх здібностям. Але через п’ятнадцять років у 30 відсотків уже дорослих людей, у дитинстві тестованих вольовими, результати професійної діяльності відповідали вихідному рівню їх здібностей. У 70 відсотків колишніх вундеркіндів скромні результати діяльності не підтвердили наявності у них видатних здібностей. Експеримент ще раз довів, що наполегливість, уміння ефективно організовувати свою діяльність відіграють в житті значно більшу роль, ніж навіть високий інтелект у шкільні роки.
Воля і вольові якості у людини можуть не сформуватися, якщо умови життя і виховання у дитинстві були не сприятливими:
• дитина розбещена, всі її бажання безвідмовно здійснювалися (“легкий світ” – воля непотрібна);
• дитина притиснута суворою волею і вказівками дорослих, нездатна сама приймати рішення.
Батьки, які прагнуть виховати волю у дитини, повинні дотримуватися таких правил:
1. Не робити за дитину те, чого вона може навчитися сама, а тільки забезпечити умови для успіху її діяльності.
2. Активізувати самостійну діяльність дитини, викликати у неї почуття радості від досягнутого, підвищувати віру дитини в її здатність долати труднощі.
3. Навіть маленькій дитині корисно пояснити, в чому полягає доцільність тих вимог, вказівок, рішень, які дорослі ставлять перед нею, і поступово вчити дитину самостійно приймати рішення.
Вольове виховання потребує вміння боротися з лінощами, долати пасивність та небажання діяти.
Один з ефективних засобів виховання волі, особливо для самолюбної молодої людини – розповідь про свої плани, конкретні цілі самовиховання близьким, друзям. Страх осоромитися буде допомагати долати труднощі.
Полегшує будь-яку роботу контроль проміжних результатів досягнення мети. Доречно фіксувати кількісні і якісні результати просування до кінцевої мети.
Оптимістичне ставлення до життя, прагнення отримати перемогу у будь-якій життєвій ситуації, з одного боку дає змогу людині зберігати рівний настрій, з другого - успішно виховувати волю. Почуття гумору вберігає від невдач, помилок, розчарувань у процесі досягнення мети.
Будь-яку, навіть нецікаву діяльність можна виконувати, досягаючи досконалості. Необхідно вчитися концентрувати увагу, розвивати мислення, сповна занурюватися у справу, виховувати самодисциплінованість.
Багато молодих людей дуже образливо ставляться до констатації їх недоліків, майже безболісно визнають за собою цей дефект, часто використовуючи його як своєрідний психологічний захист, виправдання свого безсилля і непристосованості до життя.
Питання і завдання для самоконтролю
1. Яке значення волі у житті людини?
2. Наведіть приклад складної і простої вольової дії.
3. Який з етапів вольової дії для Вас є найбільш складним?
4. Яких вольових якостей Вам не вистачає?
5.Наведіть приклади з життя успішних і неуспішних людей. Яка роль наявності вольових якостей у цих категорій людей?
6. Які ви вбачаєте шляхи і напрямки розвитку своєї волі?
Теми рефератів
1. Поняття, ознаки і прояви волі у людини.
2. Становлення вольових якостей людини.
3. Творча робота “Радій труднощам”.
Література для самоосвіти
1. Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001.
2. М’ясоїд П. А. Загальна психологія: Навч. посіб.- К.: Вища школа, 2000.
3. Станкин М. И Общая психология. Функциональные явления человеческой психики. – Воронеж: Изд-во,НПО “МОДЭК”, 2001.
4. Столяренко Л. Д., Самыгин С. И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.
5. Психология и педагогика: Учеб. пособие / В.М. Николаенко, Г.М. Залесов, Т.В. Андрушина и др. – М.: ИНФРА−М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. − 175 с.
