Література, методичне та матеріально-технічне забезпечення заняття

1. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

2. Про затвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України: наказ МВС України від 30.09.1999 № 682.

3. Про судову експертизу: закон України від 25.02.1994 № 4038-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.

4. Каткова Т.В.,Кожевников Г.К. Судебные экспертизы: (Основания и процессуальный порядок назначения и производства, примерный перечень вопросов): учеб.пособие. – 2-е изд., доп. – Х.: Рубикон, 2000. – 192 с.

1. Судова експертиза: нормативно-правове регулювання та наукові коментарі: навч.-довід. посібник / уклад.: Грошевий Ю.М. та ін. ─ Х.: Одіссей, 2004. ─ 448 с.

6. Судові експертизи в Україні. Загальні положення. Організаційно-правові засади. Види експертиз. Участь експертів у виконавчому провадженні. – К.: Хрінком Інтер, 2002. – 413 с.

7. Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование: Учебно-практическое пособие. – Харьков: Эспада, 2005. – 544 с.

8. Карацев К.М. Использование специальных знаний в расследовании преступлений: метод. указания. – Орджоникидзе, 1985. – 24 с.

9. Біленчук П.Д. Проведення судових експертиз: довідник. – К.: РВВ МВС України, 1995. – 64 с.

Теми рефератів:

1. Активне застосування науково-технічних засобів і методів у боротьбі із злочинністю ­– найважливіший резерв підвищення розкриття і вдосконалення розслідування злочинів.

2. Використання спеціальних знань в розкритті та розслідуванні злочинів.

Матеріальне забезпечення: протоколи слідчих дій, що проводились за участю спеціаліста; постанови про призначення криміналістичних експертиз (15 комплектів на групу).

Хід проведення заняття:

Вступ до заняття полягає в перевірці присутності курсантів, оголошенні теми, мети та контрольних питань заняття.

Практичне заняття починається з розгляду контрольних питань теми. Розглядаючи перше питання заняття курсантам необхідно засвоїти, що при розслідуванні злочинів встановлення окремих обставин нерідко стає можливим лише в результаті застосування певних спеціальних знань. Вихідними тут є положення, сформульовані в Кримінально-процесуальному кодексі України (ст.ст. 75, 76, 1281, 196-199), а також у відомчих нормативних актах (Наказ МВС України № 682 від 1999р.). Знання іменуються “спеціальними” для їхнього розрізнення від юридичних (правових) знань, якими зобов'язаний володіти слідчий. Законодавець під спеціальними має на увазі знання в області техніки, науки, мистецтва й ін.(ст.75 КПК).

До процесуального відносяться форми застосування спеціальних знань які прямо зазначені в Кримінально-процесуальному кодексі. Найважливішими з них є провадження криміналістичних і інших судових експертиз, а також залучення спеціаліста при проведенні слідчих дій. Необхідно зрозуміти різницю між процесуальними функціями спеціаліста (ст.128¹ КПК) і судового експерта (ст.77 КПК). Спеціаліст є помічником слідчого при пошуку, фіксації, вилученні слідів злочину під час проведення слідчих дій. Експерт є самостійною процесуальною фігурою. У своєму висновку експерт відмічає дослідження, які були їм проведені для дачі обґрунтованої відповіді на поставлені слідчим питання.

Непроцесуальними є форми застосування спеціальних знань особами, що їх використовують, які не мають процесуальних прав, обов'язків і не несуть кримінальної відповідальності, або ті, які взагалі не знайшли відображення в Кримінально-процесуальному кодексі. Однак непроцесуальне застосування спеціальних знань необхідно для правильного вирішення питання про порушення кримінальної справи або для оперативного одержання необхідної для розслідування справи інформації.

Після контрольного опитування курсанти під керівництвом викладача ознайомлюються з протоколами слідчих дій, постановами про призначення криміналістичних експертиз, на основі яких розглядаються питання, що вирішувались за допомогою спеціаліста. Доповіді курсантів поєднуються з подальшим висвітленням питань теми.

Заключна частина заняття полягає у підведенні викладачем підсумків, оголошенням завдання для самостійної роботи.

Тема №5: Взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими та іншими службами органів внутрішніх справ. Використання допомоги громадськості і засобів масової інформації у розслідуванні злочинів.

Практичне заняття: Взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими та іншими службами органів внутрішніх справ. Використання допомоги громадськості і засобів масової інформації у розслідуванні злочинів.

Навчальна мета заняття: на основі вивченнянаукової літератури необхідно визначити основні положення взаємодії слідчого з іншими підрозділами ОВС у розкритті і розслідуванні злочинів.

Час проведення 2 год. Місце проведення спеціалізована навчальна аудиторія.

Навчальні питання:

1. Правові основи і форми взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими та іншими службами органів внутрішніх справ.

2. Зміст взаємодії слідчого з оперативно-розшуковими та іншими службами органів внутрішніх справ.

3. Використання в процесі розслідування злочину інформації, одержаної оперативно-розшуковим шляхом.

4.Залучення громадськості і засобів масової інформації до розслідування і попередження злочинів.