2015-06-28
365
В 1932 р. В. Паули (1900 – 1958) при поясненні b-розпаду ядер припустив, що разом з електроном випромінюється ще одна частинка, яку за пропозицією Е. Фермі (1901 - 1954) назвали нейтрино (“маленький нейтрино”) 
. Його введення було продиктовано законом збереження момента імпульса. До 1980 р. припускалося, що маса нейтрино дорівнює нулю, однак унікальні експериментальні дослідження, виконані в інституті теоретичної і експериментальної фізики АН СРСР, вказують на наявність маси спокою у нейтрино, яка ймовірно знаходиться в межах ві 15 до 44 еВ. (тобто 0,00007me). Згідно теорії повздовжнього нейтрино, всі нейтрино в природі завжди поляризовані (тобто спін їх напрямлений паралельно або антипаралельно імпульсу 
). Нейтрино має від’ємну (ліву) спіральність (визначене співвідношення між напрямком імпульса і спіна s частинки), а антинейтрино додатну праву спіральність: поступальний рух і обертальний, що відповідає s, утворюють лівий або правий гвинт. Як наслідок, спіральність це те, що відрізняє нейтрино від антинейтрино. Безпосереднє спостереження антинейтрино було здійснено в серії дослідів тільки в 1953 – 1956 рр. Коли проходила реакція:
|
|
|
, (5.28)
яка є, в принципі, оберненою до реакції (5.1).
В одних процесах нейтрино (антинейтрино) виникають разом з електроном (позитроном), в інших процесах – разом з мюоном (частинка, що не володіє сильною взаємодією і відноситься до класу лептонів, має спін ½, масу 106 МеВ, є m+ і m-). Другий процес має вигляд:
(5.29)
Експериментально доведено, що треба розрізняти електронні і мюонні нейтрино, відповідно, тепер розрізняють чотири типи різних нейтрино:
.
