Депозитна позиція

Депозитна позиція — це різниця між сумою активів та зо­бов'язань в іноземній валюті, яка виникає внаслідок здійснення депозитних операцій (тобто залучення чи розміщення коштів).

Залучення чи розміщення коштів в іноземній валюті створю­ють довгу або коротку депозитну позицію в цій валюті. При за­лученні коштів залишки на кореспондентському рахунку банку в даній валюті збільшуються, тим самим відкривається довга пози­ція. Якщо ж банк розміщує кошти, то сума залишків на кореспо­ндентському рахунку зменшується, відповідно відкривається ко­ротка позиція.

Закрити позицію можна укладенням протилежної у годи. Якщо банк одночасно укладає угоди на залучення та розміщення одна­кової суми коштів у одній й тій самій валюті на однаковий тер­мін, то валютна позиція банку буде закрита. Якщо ж терміни дії угод або суми залучених та розміщених коштів не збігаються, то банк матиме відкриту позицію.

Відкрита позиція завжди пов'язана для банку з ризиком ліквідності та процентним ризиком. Слід зазначити, що сучасний стан розвитку міжбанківського ринку валютних депозитів дає змогу банку без особливих проблем вирівнювати ліквідність за опера­ціями в будь-якій валюті, що ж до процентного ризику то управління ним є більш важким завданням. Гра на зміні процентних ставок є одним з основних елементів банківської діяльності. Закриваючи позицію за фіксованими або плаваючими ставками з однаковою базою (тобто здійснюючи процентний арбітраж на збігу строків), банк одержує гарантований дохід, але позбавляє себе можливості використати сприятливі зміни процентних ставок.

Проте при здійсненні процентного арбітражу на збігу строків дохід банку фіксований і банк не може використати сприятливих змін процентних ставок.

43. Ринок євровалюти.

Ринок євровалюти є специфічним сектором валютного ринку.

Ринок євровалюти — це ринок депозитних операцій в інозе­мній валюті за межами країни походження цієї валюти (наприклад, депозити в доларах США розміщені у Великій Британії або Японії"). Історично цей ринок почав розвиватися в Європі, звідси і префікс «євро», але такі операції можуть здійснюватися у будь-якій країні, як у Європі, так і за її межами. Проте приблизно 50% операцій ринку євровалюти припадає на Європу. Основним фі­нансовим центром цього ринку є Лондон, тут здійснюється 15% від світового обсягу операцій в евровалют!.

Основною валютою є долар США: приблизно 45% угод укла­дається саме в цій валюті.

Ринок евровалют має свої специфічні риси: в цьому ринку беруть участь лише першокласні позичальники, мінімальна сума депозиту становить 1 млн дол. США або еквівалент цієї суми, кредити в евровалюті завжди незабезпечені, термін угод зазвичай не перевищує одного року, операції здійснюються на міжбанків-ському ринку депозитів та за допомогою депозитних сертифіка­тів. Довгострокове залучення та розміщення коштів у евровалютах здійснюється на ринку єврооблігацій.

Учасниками ринку евровалют є:

• центральні банки та уряди країн, що діють переважно на ринку єврооблігацій;

• комерційні банки, які є головними учасниками ринку євровалюти

• приватні установи та інвестори:.

:Поряд з доларами США значного поширення на ньому набули операції з фунтами стерлінгів, німецькими марками, швейцарсь­кими франками та японськими єнами. Введення євро мало ство­рити значну конкуренцію ринку євродоларів та змінити структу­ру ринку евровалют, проте значне знецінення євро проти аме­риканського долара протягом перших років існування виклика­ють сумніви щодо послаблення позицій долара США на міжна­родних фінансових ринках. Цілком можливо, однак, що ситуація зміниться в найближчі кілька років