Поняття та особливості валютного регулювання

НЕ 2.4. Тема: «Правові основи валютного регулювання та валютного контролю»

План

Поняття валюти та валютних цінностей.

Валютне право як інститут фінансового права: поняття, особливості

Види валютних правовідносин

Поняття, зміст та особливості валютного регулювання.

Ліцензування НБУ валютних операцій.

Особливості проведення окремих валютних операцій та розрахунків в іноземній валюті.

Поняття та особливості валютного контролю в Україні.

Відповідальність за порушення валютного законодавства.

Поняття та особливості валютного регулювання

Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р., ЗУ "Про НБУ".

Слід зазначити, що чинним законодавством України не дається визначення понять «валютне регулювання» та «валютний контроль». Проте у Декреті визначені органи, уповноважені здійснювати валютне регулювання, та їхні повноваження. Згідно з і нормами Декрету органи, які здійснюють валютне регулювання: КМУ та НБУ.

■ КМУ має такі повноваження у сфері валютного регулювання:

1) визначає і подає на затвердження до ВРУ ліміт зовнішнього державного боргу;

2) бере участь у складанні платіжного балансу України;

3) забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

4) забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду;

5) визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

■ НБУ у сфері валютного регулювання:

1) здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

2) складає разом з КМУ платіжний баланс України;

3) контролює дотримання затвердженого ВРУ ліміту зовнішнього державного боргу України;

4) визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

5) видає у межах, передбачених Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

6) нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

7) видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

8) установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, а також курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

9) установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

10) забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Повноваження НБУ у зазначеній сфері закріплені у ст. 44 ЗУ «Про НБУ». Згідно з цією статтею НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю належать:

1) видання НПА щодо ведення валютних операцій;

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій;

3) встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;

4) застосовування заходів відповідальності до банків, юридичних і фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання й валютного контролю.

5) Відповідно до ст. 45 Закону НБУ визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому.

6) Згідно із ст. 46 Закону НБУ проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження. НБУ здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют. НБУ здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках[1].

Відповідно до ст. 47 Закону для забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України НБУ має золотовалютний резерв, що складається з таких активів: монетарне золото; спеціальні права запозичення; резервна позиція в МВФ; іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном; цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

Згідно зі ст. 48 Закону поповнення золотовалютних резервів проводиться НБУ шляхом: купівлі монетарного золота та іноземної валюти; отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами; залучення НБУ валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів.

Використання золотовалютного резерву здійснюється НБУ на такі цілі: 1) продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу; 2) витрати по операціях з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами. Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України.

Л.К. Воронова – під валютним регулюванням розуміють діяльність уповноважених державою органів по регламентації порядку обігу валютних цінностей та здійснення валютних операцій. На думку В.Т. Ковальова, валютне регулювання – це законодавча форма здійснення валютної політики держави. М.В. Сапожников вважає, що валютне регулювання – це сукупність засобів (економічних та адміністративних), спрямованих на досягнення цілей державної валютної політики. На думку М.П. Кучерявенка, валютне регулювання становить собою діяльність держави і уповноважених нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій, встановлення характеру відносин між державою і суб'єктами, на яких поширюється валютне регулювання, правових форм їх здійснення, закріплення основ правового статусу суб'єктів валютного регулювання, характеру відносин між державою і резидентами та нерезидентами. О.А. Костюченко вважає, що валютне регулювання – це діяльність держави, спрямована лише на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями.

Можна приєднатись до визначення О.П. Орлюк, яка зазначає, що валютне регулювання – це врегульована законодавством діяльність уповноважених органів держави, спрямована на встановлення порядку здійснення валютних операцій резидентами та нерезидентами на території України, а також резидентами України за кордоном.

Розрізняють два рівні валютного регулювання: нормативний та індивідуальний.

Залежно від сфери здійснення слід розрізняти: 1) міжнародне валютне регулювання – здійснюють міжнародні фінансово-кредитні організації (МВФ) з метою стимулювання валютної стабільності, запобігання конкуруючого знецінення валют, скасування валютних обмежень, функціонування зовнішнього валютного ринку; 2) внутрішньодержавне валютне регулювання здійснюють уповноважені державні органи, насамперед НБУ, з метою забезпечення стабільності національної одиниці, запобігання її знеціненню, функціонування внутрішнього валютного ринку в державі та визначення порядку проведення валютних операцій.

Система валютного регулювання в Україні передбачає:

· наявність нормативно визначеної системи валютних операцій та їх ліцензування;

· регулювання валютного (обмінного) курсу валюти України;

· визначення порядку ввезення, переказування і пересилання з-за кордону іноземної валюти, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України;

· визначення порядку організації торгівлі іноземною валютою та розрахунків в іноземній валюті;

· наявність суб'єктів з визначеними повноваженнями у сфері валютного регулювання.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень,встановлених в адміністративному та законодавчому порядку, щодо ліцензуванням валютних операцій, порядку купівлі (продажу) іноземної валюти і її використання як засобу платежу на території України, здійснення розрахунків у іноземній валюті, переміщенням готівкової національної та іноземної валюти фізичними й юридичними особами через митний кордон України тощо. Метою політики валютних обмежень є вирівнювання платіжного балансу, підтримання валютного курсу, концентрація валютних ресурсів у руках держави. При впровадженні валютних обмежень валютні операції зосереджуються у центральних або спеціально уповноважених банках.

Елементом валютного регулювання є встановлення порядку здійснення валютних операцій – врегульованих національним законодавством чи міжнародними договорами, предметом яких є валютні цінності. Система валютних операцій визначена Декретом КМУ. Вона охоплює:

· операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

· операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

· операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Нормативними актами НБУ подається деталізований їх перелік та об'єднання у певні групи, а саме:

1) поточні торговельні операції в іноземній валюті: розрахунки за експорт та імпорт товару без відстрочення платежу або з відстроченням, що відповідно до договору не перевищує строки, установлені законодавством України для здійснення таких розрахунків; розрахунки на території України між резидентами – суб'єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії НБУ;

2) поточні неторговельні операції в іноземній валюті: перекази заробітної плати, стипендій, пенсій, аліментів, державної допомоги, матеріальної допомоги, допомоги родичів, благодійної допомоги, виплат і компенсацій, відшкодувань за страховими випадками, премій, виграшів, спадкових коштів, коштів, заощаджених на рахунках, і прибутків за ними; виплати готівкової іноземної валюти за платіжними картками; купівля за рахунок коштів, розміщених на поточному рахунку, чеків, що виражені в іноземній валюті; виплати на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів; платежі, що пов'язані зі смертю громадян; платежі, пов'язані із судовими витратами, із слідчими та нотаріальними діями, а також сплата державного мита, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з виконанням зазначених дій і розглядом судових справ; оплата зборів, мита та дій, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності; оплата за рахунок коштів фізичних осіб витрат на лікування громадян у медично-профілактичних закладах іншої держави; оплата за рахунок коштів фізичних осіб навчання у навчальних закладах, стажування в закладах іншої держави тощо;

3) валютні операції, пов'язані з рухом капіталу: надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик; операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за гарантіями, поруками та заставою, виконанням зобов'язань за лізингом, факторингом; здійснення прямих інвестицій в Україну, за межі України; виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій та розміщених серед нерезидентів цінних паперів українських емітентів; операції з цінними паперами; розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках; комерційний кредит; міжнародні перекази за угодами, пов'язаними з накопиченням пенсійних активів; інші валютні операції, які не є поточними;

4) валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції).

Учасниками валютних операцій (агентами валютного ринку) є НБУ, валютні біржі, банківські установи, підприємства та фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні операції, підприємства, міжнародні корпорації та фінансові установи, фізичні особи, валютні брокерські фірми.

Обсяг прав та обов'язків учасників валютних правовідносин залежить від того, є вони резидентами, чи нерезидентами за валютним законодавством України. Визначення понять «резиденти» та «нерезиденти» містяться у пункті 5 статті 1 Декрету. Згідно з Декретом резидентами є:

· фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

· юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

· дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

В свою чергу, до нерезидентів відносяться:

· фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

· юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави;

· розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Класифікація юридичних осіб та їх представництв на резидентів та нерезидентів відповідно до законодавства України здійснюється на підставі двох критеріїв: місцезнаходження (на території України чи за її межами); факту здійснення підприємницької діяльності на підставі законів України.

Це означає, що якщо представництво нерезидента розташоване на території України, то визначення його резидентності залежатиме від того, чи здійснюється через нього повністю або частково підприємницька діяльність на підставі законів України. Якщо через нього повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність на підставі законів України, то це представництво, відноситься до категорії «резидент», якщо ні, то, відповідно, – до категорії «нерезидент».

Якщо представництва нерезидентів розташовані за межами України і діють відповідно до законодавства іноземних держав, то вони відносяться до категорії «нерезиденти».