Поняття та особливості валютного контролю

Валютний контроль – контроль за дотриманням валютного законодавства при здійсненні валютних операцій за участю резидентів і нерезидентів, а також за зобов'язаннями щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Його призначенням є: визначення відповідності, валютних операцій чинному законодавству та наявності необхідних ліцензій; перевірка обґрунтованості платежів у іноземній валюті резидентами і нерезидентами; перевірка повноти та об'єктивності обліку й звітності за валютними операціями резидентів і нерезидентів. Об'єктом валютного контролю є валютні операції.

Валютний контроль в Україні здійснюється НБУ, уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку, а також органами ДФС, Міністерством інфраструктури України.

Сфера валютного контролю визначена у статті 12 Декрету – валютні операції за участю резидентів і нерезидентів. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених статтею 13 Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 Декрету.

Валютний контроль є невід'ємною складовою валютної політики держави. До традиційних заходів, застосовуваних у міжнародній практиці при запровадженні режиму валютного контролю, належать:

1) обов'язковий продаж експортної виручки; 2) обмеження передоплати імпорту; 3) обмеження (заборона) деяких переказів (дивідендів, роялті); 4) депонування в центробанку передоплати за імпортом, переказу; 5) обмеження за кредитами іноземним фірмам; 6) контроль за прямими та портфельними інвестиціями за кордон; 7) обмеження іноземних позик за термінами погашення; 8) оподаткування (ліміти) на депозити нерезидентів у вітчизняних банках; 9) множинні обмінні курси при торгівлі різноманітними товарами. ]] Наприклад, у Франції, Італії, Бельгії існували двоярусні валютні ринки, на яких поточні операції здійснювали за офіційним курсом, а капітальні – за ринковим.

Валютний контроль розглядають як комплекс заходів, спрямованих на стримування вивезення та стимулювання повернення валютних цінностей до країни. Валютний контроль може поширюватись як на всі операції, включені до платіжного балансу держави, так і лише на певну, визначену законодавством, їх частину. Зазвичай він охоплює рух капіталів для захисту стабільності грошової системи та валютних резервів. ]] Підвищену увагу до застосування інструментів і засобів валютного контролю приділяють у країнах із перехідною економікою або економікою, орієнтованою на державну форму власності.

Валютний контроль запроваджують для виконання таких функцій, як забезпечення режиму законності при проведенні валютних операцій; запобігання скоєнню правопорушень у сфері валютної діяльності; виявлення фактів правопорушень валютного законодавства та вжиття заходів юридичної відповідальності.

Серед основних напрямів валютного контролю можна вирізнити такі:

§ перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних операцій;

§ перевірка дотримання порядку реєстрації НБУ договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті;

§ перевірка правомірності відкриття та використання банківських рахунків резидентами за межами України;

§ виконання резидентами вимог до порядку і термінів декларування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України;

§ виконання зобов'язань щодо обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб;

§ перевірка дотримання валютного законодавства при переміщенні валютних цінностей через митний кордон України;

§ своєчасність і повнота подання встановленої НБУ звітності про валютні операції.

Суб'єктів, що здійснюють валютний контроль, можна поділити на дві групи — органи валютного контролю й агенти валютного контролю.

НБУ є головним органом валютного контролю, що: 1) контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, які за Декретом не належать до компетенції інших державних органів; 2) забезпечує виконання уповноваженими банками функцій зі здійснення валютного контролю.

Державна фіскальна служба України провадить фінансовий контроль за валютними операціями, здійснюваними резидентами та нерезидентами на території України, а також наглядає за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України ]] (Департамент організації митного контролю та оформлення; Департамент аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням, Департамент розвитку митної справи).

Міністерство інфраструктури України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересиланням валютних цінностей через митний кордон України.

Агенти валютного контролю, на відміну від органів валютного контролю, не мають права видавати НПА, що регулюють питання у сфері валютного контролю. Їх компетенція обмежується реалізацією контрольних повноважень за дотриманням валютного законодавства резидентами і нерезидентами. ]] Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв'язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій – Постанова Правління НБУ від 09.08.2002 р. № 297.

Відповідно до п. 1.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49, функції агента валютного контролю – це обов'язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку, які отримали від НБУ генеральні ліценції на валютні операції, зі здійснення контролю за такими операціями, що їх проводять резиденти й нерезиденти через ці установи. Зміст валютного контролю, здійснюваного агентами, полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або у своєчасному інформуванні відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного із проведенням валютних операцій.