Загальна характеристика страхового ринку

Страховий ринок – особлива соціально-економічна структура, визначена сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист.

Первинною ланкою страхового ринку є страхова компанія. Саме тут здійснюється процес формування і використання страхового фонду, формуються економічні відносини, переплітаються особисті, групові, колективні інтереси. Ринок забезпечує зв'язок між страховиком і страхувальником.

Економічними законами функціонування страхового ринку є закон вартості і закон попиту та пропозиції.

Структура страхового ринку може бути охарактеризована в двох аспектах:

· інституційний

· територіальний

В інституційному аспекті вона представлена відповідно до чинного законодавства акціонерними, повними, командитними товариствами або товариствами з додатковою відповідальністю, взаємними і державними страховими компаніями.

У територіальному аспекті можна виділити місцевий (регіональний) страховий ринок, національний (внутрішній), світовий (зовнішній).

По галузевій ознаці виділяють ринок особистого страхування і ринок майнового страхування. У свою чергу кожний з цих ринків можна розділити на відособлені сегменти, напр. ринок страхування від нещасливих випадків, ринок страхування домашнього майна.

Учасниками страхового ринку виступають страховики, страхувальники і посередники. Посередниками між продавцями і покупцями є страхові агенти і страхові брокери.

Специфічний товар, пропонований на страховому ринку, страхова послуга.

Ціна страхової послуги виражається в страховому тарифі. Вона складається на конкурентній основі в результаті попиту та пропозиції.

Нижня границя ціни визначається принципом рівності між надходженнями платежів страхувальника і виплатами страхового відшкодування і страхових сум.

Верхня границя визначається потребами страховика і для конкретного страховика залежить від:

· величини і структури страхового портфеля;

· якості інвестиційної діяльності;

· величини управлінських витрат;

· очікуваного прибутку.