Сутність і призначення актуарних розрахунків

Страхова діяльність, як будь-який різновид економічної діяльності, зв'язаний з витратами. Визначення витрат, необхідних для страхування даного об'єкта називається актуарними розрахунками.

Актуарні розрахунки в страховій справі ґрунтуються на таких положенням:

- страхові події мають ймовірний характер, що впливає на величину страхових платежів;

- нерівномірність і імовірний характер подій, що підлягають страхуванню, обумовлюють необхідність формування спеціальних резервів і визначення його оптимального розміру;

- необхідність дотримання еквівалентності між страховими внесками страхувальника і страховим забезпеченням з боку страховика.

Призначення актуарних розрахунків:

- дослідження і групування ризиків у межах страхової сукупності;

- визначення математичної імовірності настання страхового випадку, як по групах ризику, так по всій страховій сукупності;

- математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи і прогнозування тенденцій їхнього розвитку;

- математичне обґрунтування необхідних резервів фондів страховика, а так само джерел і способів їхнього формування;

- дослідження норми прибутковості капіталу при інвестуванні страховиком зібраних страхових внесків.

Класифікація актуарних розрахунків:

1) По видах страхування: актуарні розрахунки в майновому, особистому страхуванні, страхуванні відповідальності.

2) У залежності від часу укладення договору: планові (для нових видів страхування); звітні (по зроблених операціях).

3) У залежності від ієрархії:

- загальні (для всієї країни);

- зональні (для регіону);

- територіальні (для району).

2. Тарифна ставка: структура і методика розрахунку

Тарифна ставка - ціна страхового ризику й інших витрат, необхідних для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником за підписаним договором страхування.

Тарифна ставка, по якій укладається страховий договір, називається брутто-ставкою. Вона складається з двох частин: нетто-ставки і навантаження.

Нетто-ставка - ціна страхового ризику (вибуху, пожежі і т.д.)

Навантаження - вартість, що покриває витрати страховика по організації і ведення страхової справи, а так само вміщає елементи прибутку.

Для розрахунку тарифів можуть бути використані кілька методів:

- на підставі теорії імовірності і методів математичної статистики;

- на базі експертних оцінок;

- за аналогією до інших об'єктів або компаніям;

- с використанням математичної статистики і розрахунку прибутковості.

Методика розрахунку тарифної ставки на основі теорії імовірності містить у собі:

- визначення імовірності настання страхового випадку;

- розрахунок нетто-ставки на 100 грн. страхової суми;

- розрахунок ризикової надбавки з використанням стійких статистичних рядів;

- розрахунок брутто-ставки виходячи з планової рентабельності;

- визначення структури брутто-ставки, кожного елемента в ній.

Нетто-ставка визначається по формулі:

Т_н= Р х К х 100, (1)

де: Т_н- тарифна нетто-ставка, грн;

Р - імовірність настання страхової дії;

К - коефіцієнт співвідношення середньої виплати до середньої страхової суми на 1 договір.

100 - одиниця страхової суми, (100 грн.).

Імовірність настання страхового випадку:

Р= (2)

де: К_в - кількість виплат за період (рік);

К_п - кількість підписаних за рік договорів.

Коефіцієнт співвідношення середньої виплати до середньої страхової суми на 1 договір:

К= (3)

де: В_с - середня виплата на 1 договір;

S_с - середня страхова сума на 1 договір.

Тоді формула (1) буде мати наступний вид:

Т_н= (4)

Чи

Т_н = (5)

де:

В - загальна сума виплат страхового відшкодування;

S - загальна страхова сума застрахованих об'єктів.

З цією метою створюється резервний фонд (R). Він розраховується на основі показника середньоквадратичного відхилення (7) за формулою:

R= (6)

де: _.q_i - кількість страхових випадків кожного року (місяця);

- середня кількість страхових випадків;

n - тарифний період (кількість вимірів).

Ризикову надбавку, що формує запасний резервний фонд, створює дворазове середньоквадратичне відхилення яке гарантує 95% впевненості в тім, що витрати не вийдуть за межі тарифу. Імовірність настання страхової події розраховується по формулі:

Р = , (7)

де

N – загальна кількість об’єктів.

Ще однією частиною тарифної ставки є витрати на ведення страхової справи. В актуарних розрахунках використовують класифікацію, що відбиває наступні витрати на ведення страхової справи:організаційні, аквизіціоні, ліквідаційні, управлінські, інкассаціоні.

Організаційні - витрати, зв'язані з організацією (створенням) страхової компанії.

Аквизіційні - витрати, зв'язані з одержанням нових страхувальників і укладення нових страхових договорів за посередництвом страхових агентів.

Ліквідаційні - витрати, зв'язані з ліквідацією збитку, заподіяного страховим випадком.

Управлінські - загальні управлінські витрати і витрати по управлінню майном.

Інкассаційні - витрати, зв'язані з обслуговуванням готівки надходжень страхових платежів.

Останньої складової тарифу є прибуток від страхових операцій. Вона не є обов'язковим компонентом страхового тарифу. Страховик може відмовитися закладати прибуток у тариф на якийсь проміжок часу з того чи іншого об'єкта з метою розширення страхового поля. Однак - страхова справа повинна бути прибутковим.

Загальна формула розрахунку брутто-ставки.

Т_б = Т_н + Н, (8)

де: Т_б - брутто-ставка;

Т_н - нетто-ставка;

Н - навантаження;

Якщо статті навантаження встановлені в абсолютній сумі і в відсотках до брутто-ставки, то формула 8 має вид:

Т_б = , грн.. (9)